Медико-біологічне значення карбонових кислот та їх похідних

Карбонові кислоти містяться в значній кількості в клітинах тварин і особливо рослин. Вони є продуктами перетворення основних поживних речовин: жирів, білків і вуглеводів. Крім того, багата кількість органічних речовин, які є або надходять у клітку на кінцевих етапах катаболізму (дисиміляції), перетворюються в ту чи іншу карбонову кислоту. У той же час карбонові кислоти синтезуються в клітині, тобто є продуктами анаболізму (асиміляції), так як вони необхідні для життєдіяльності клітини і організму в цілому.

Багато карбонові кислоти та їх похідні застосовують для синтезу лікарських сполук.

Ізовалеріанова кислота використовується для отримання таких лікарських засобів, як валідол і бромизовал. Етиловий ефір α-бромізовалеріанової кислоти (СН₃)₂СНСН(Br)COOC₂H₅ входить до складу валокордину, корвалола та валосердина.

Акрилова кислота та її похідні схильні до полімеризації. Поліакрилати широко використовуються в стоматологічній практиці для виготовлення протезів. Водні емульсії поліакрилатів (типу латексу) застосовуються у виробництві клеїв і м'яких медичних пластирів.

Бензоат натрію (C₆H₅COONa) використовується в харчовій промисловості як консервант.

Парацетамол і фенацетин є заміщеними амідами оцтової кислоти, вже багато років використовуються в медичній практиці.

Бурштинова кислота (HOOCCH₂CH₂COOH) – проміжний продукт біологічного розщеплення білків, вуглеводів та жирів.

Фумарова кислота бере участь у біохімічних процесах. Вона є проміжною сполукою в циклі трикарбонових кислот.

Тема 3. Вищі жирні карбонові кислоти. Ліпіди. Фосфоліпіди. Актуальність теми

Ліпіди є великою групою природних жиророзчинних сполук, що виконують ряд важливих біологічних функцій.

В тваринному організмі ліпіди виконують енергетичну функцію (резервні паливні молекули), захисну і терморегуляторну функції, структурну (компоненти клітинної мембрани) та регуляторну (жиророзчинні вітаміни та гормони) функції.

Внаслідок різноманітної хімічної будови і функцій при класифікації ліпідів використовують не їх хімічну будову, а здатність вступати в реакції лужного гідролізу (омилення) з утворенням водорозчинних продуктів (мила).

Відповідно до цієї ознаки ліпіди діляться на омилювані та неомилювані.

До омилюваних ліпідів належать прості ліпіди: жири, масла і віск; складні ліпіди: фосфоліпіди, гліколіпіди, сфінголіпіди.

До неомилюваних відносяться терпеноїди (ліпіди рослинних клітин), стероїди (ліпіди клітин тварин) і простагландини, які проявляють високу регуляторну активність.

Розуміння будови, фізичних та хімічних властивостей різних класів ліпідів забезпечуює розуміння біохімічних аспектів ліпідного обміну та його порушень, процесів перетравлення жирів, функцій низькомолекулярних біорегуляторів вітамінів і гормонів.

Уявлення про діфільну структуру складних ліпідів, що дозволяє трактувати їх участь у синтезі клітинної мембрани і забезпечення її виборчої проникності і реологічних характеристик.