19; 27], Яку парто враховувати в процесі управління.

Врахування змісту та специфіки різних видів управлінського спілкування, прогнозування можливостей виникнення комунікативних бар'єрів та їх

профілактика є однією з умов ефективного управління, яка сьогодні, як показує

досвід, враховується незначною кількістю керівників закладів середньої освіти.

Успішність виконання функцій першого рівня може бути забезпечена

лише за умови, коли поряд із задоволенням інтересів, реалізації цілей освітніх

організацій у процесі управління враховуватимуться потреби, інтереси, ціннісні

орієнтації, життєві плани кожного з членів педагогічних колективів,

створюватимуться умови для найкращого їх задоволення. Відтак важливого

значення набуває ще один психолого-управлінський феномен, яким є мотивація

[2; 3; 15; 16].

У реальному управлінському бутті процеси першого та другого рівнів

управління нерозривно пов'язані, переплетені між собою. Але з метою

глибокого наукового вивчення цих управлінських феноменів, виявлення їх

специфічних особливостей означені процеси варто «розмежовувати»,

розглядати окремо. Процесами першого рівня здебільшого займається теорія

менеджменту організацій, другого — психологія менеджменту організацій.

Тісна ж взаємодія цих наук дає можливість глибоко розкрити внутрішню

структуру управління. Конкретний зміст зазначених вище психологічних

складових управління освітніми організаціями буде представлений в частинах

5-7.

1.3. Зовнішня структура управління в системі середньої освіти

Аналіз зовнішньої структури управління у системі середньої освіти (див.

рис. 1.2) передбачає розгляд того, в яких векторах, напрямах, рівнях

розгортатиметься у просторі внутрішня структура управління. Зовнішня

структура управління має досить і об'ємний характер і може бути

диференційована за такими критеріями:

- рівень управління у системі середньої освіти загалом [Міністерство

освіти і науки — обласні управління — міські (районні) відділи (управління)

освіти — навчальні заклади];

- рівень управління в конкретній освітній організації (наприклад, на рівні

ніколи: директор, заступники директора, вчителі, учні та їхні батьки; на рівні

районного відділу освіти:

Рис. 1.2. Зовнішня структура управління в системі середньої освіти

(диференціація за основними критеріями)

- завідувач відділу освіти, заступники завідувача відділу освіти,

спеціалісти, працівники методичного кабінету тощо);

- певний напрям управлінської діяльності в конкретній освітній

організації (наприклад, у школі: добір учителів, організація навчально-

виховного процесу, контроль знань; у районному відділі освіти: розроблення

навчальних програм, обмін педагогічним досвідом, підвищення кваліфікації

педкадрів, проведення атестації вчителів тощо).

Критерій 1 Критерій 2

Критерій 1.1

Рівень

управління в

системі

середньої

освіти

Критерій 1.2

Рівень

управління в

конкретній

освітній

організації

Напрям

управлінської

діяльності

Міністерство

освіти і науки

України

Управління

освіти обласних

держадміністра

цій

Управління,

відділи освіти

міських, районних

держадміністрацій

Середні

навчальні

заклади

Начальник обласного

(міського, районного)

управління (відділу)

освіти і науки,

директор школи

Заступники начальника

обласного (міського,

районного) управління

відділу) освіти,

заступники директора

школи

Інспектори обласних

(міських, районних)

управлінь освіти і

науки, вчителі

Об’єкт

управлінського та

педагогічного

впливу (учні та їх

батьки

Визначення

стратегій та

тактики діяльності

освітніх закладів

Добір

«управлінської

команди» та

педагогічних кадрів

Науково-методичне

забезпечення

навчально-виховної

діяльності

Підвищення

кваліфікації кадрів

та їх атестація

тощо Якщо йдеться про різні рівні управління в конкретному навчальному

закладі (школі, ліцеї, гімназії), то доречно, на наш погляд, розглядати

насамперед поняття «управління» у вузькому розумінні, яке стосується

взаємодії директора школи зі своїми заступниками, окремими вчителями та

педагогічним колективом у цілому, тобто мова йде про взаємодію між собою

найвищих рівнів управління (директор - заступники директора — вчителі). І

саме на цих рівнях можна говорити про власне управлінську діяльність

директора навчального закладу.

Разом з тим, необхідно говорити і про поняття «управління» в широкому

розумінні, яке стосується не лише взаємодії директора школи з його

заступниками, вчителями, а й взаємодії директора навчального закладу

(заступників директора), а також педагогічного колективу (окремих вчителів) з

учнями та їх батьками, тобто в даному випадку мова йде про взаємодію між

собою представників усіх рівнів управління, які існують у навчальному закладі

(директор — заступники директора —- вчителі — учні та їх батьки). І тоді

говорять про організацію не лише власне управлінської, а п навчально-виховної

діяльності. Часом, коли йдеться про планування, організацію та контроль у

сфері навчально-виховної діяльності, використовується також термін

«педагогічне управління» (в системі «педагог — учень»). У вітчизняній та

зарубіжній літературі існує навіть спеціальний напрям менеджменту освітніх

організацій — управління роботою з класом (аудиторією), або педагогічний

менеджмент.

Необхідно також підкреслити, що розгортання управління в системі

середньої освіти на зазначених управлінських рівнях та напрямах управлінської

діяльності передбачає зазвичай реалізацію «внутрішньої» структури, тобто

«зовнішня» і «внутрішня» структури управлінського процесу нерозривно

пов'язані і тісно взаємодіють між собою. У нашій роботі основна увага буде

надаватися розгляду власне управлінської діяльності, тобто аналізу управління

у вузькому розумінні слова, а також висвітленню саме «психологічного зрізу»

управлінського процесу, проте будуть розглядатися й інші аспекти управління.