9.3. Види комунікації в освітніх організаціях

Різноманітні види комунікацій, які здійснюються в освітніх організаціях,

можна поділити на дві основні групи:

■ комунікації, які забезпечують взаємодію освітніх організацій з

навколишнім середовищем (зовнішні комунікації);

■ комунікації, які забезпечують взаємодію працівників освітньої

організації між собою (внутрішні комунікації).

Зовнішні комунікації— це комунікації, спрямовані на налагодження

ефективних зв'язків освітньої організації з тим соціумом, з яким вона взаємодіє,

в якому він функціонує та розвивається. Вони виконують такі функції:

■ усвідомлення та визначення основних цілей та завдань, які мають бути

провідними для тієї чи іншої освітньої організації, виходячи з особливостей

функціонування соціального середовища (суспільства в цілому, регіону,

конкретної соціальної галузі);

■ забезпечення матеріально-економічних умов та шляхів розвитку

освітньої організації;

■ формування позитивного іміджу (образу) освітньої організації при

взаємодії з громадськістю (батьками, іншими навчальними закладами, вузами

тощо);

■ обмін досвідом з аналогічними вітчизняними та зарубіжними

установами;

■ забезпечення відпочинку та дозвілля працівників освітніх організацій,

сприяння розв'язанню їхніх побутових проблем;

■ визначення перспектив розвитку освітньої організації, обґрунтування

науково-методичних засад його діяльності та ін.

До цієї групи належать види комунікацій, які забезпечують взаємодію

освітньої організації з такими установами:

■ відділами, управліннями освіти, районних, міських (обласних)

держадміністрацій, Міністерством освіти;

■ законодавчими та контролюючими структурами (контрольно-

ревізійне управління, санепідстанція тощо);

■ благодійними фондами, спонсорськими організаціями;

■ вітчизняними та зарубіжними середніми та вищими навчальними

закладами;

■ позашкільними навчальними закладами (центрами дитячої творчості,

відділеннями МАН);

■ науково-дослідними інститутами та центрами;

■ економічними та комерційними структурами (банками,

промисловими підприємствами, фірмами);

■ профспілковими організаціями; батьками учнів та ін. Слід зазначити, що зовнішні комунікації можуть бути:

■ вертикальними — тобто між організаціями, які займають різні місця в

ієрархії управлінських стосунків (наприклад, між районним відділом освіти та

школою, між школою та вищим навчальним закладом);

■ горизонтальними — тобто між організаціями, які займають однакове

місце у цій ієрархії (наприклад, між двома однопрофільними ліцеями, між

двома районними відділами освіти, які підтримують ділові контакти).

Також необхідно зазначити, що зовнішні комунікації можуть бути:

■ формальними, що здійснюються на підставі регламентованих

документів (законів, нормативних положень, статутів тощо);

■ неформальними — на основі особистих, дружніх стосунків між

керівниками або іншими співробітниками освітянських установ. Варто

наголосити, що неформальні комунікації відіграють важливу роль у

забезпеченні ефективного функціонування та діяльності освітніх організацій.

Конкретними організаційними формами здійснення зовнішніх

комунікацій є:

■ ділові зустрічі;

■ переговори (усні або за допомогою факсового, комп'ютерного зв'язків);

■ розмови телефоном;

■ службові записки;

■ звіти;

■ нормативні та законодавчі документи;

■ угоди та ін.

Слід підкреслити, що особливу роль відіграють комунікації, які

спрямовані на формування іміджу освітньої організації [7; 8; 9; 11; 18]. Серед

організаційних форм комунікацій, які можуть бути використані для формування

іміджу сучасних навчальних закладів, можна назвати такі:

■ випуск проспектів (буклетів) про навчальний заклад, історію

його розвитку, основні завдання;

■ підготовка інформаційного бюлетеня для учнів та батьків про основні

умови вступу до навчального закладу, вимоги до навчання;

■ виступи адміністрації навчального закладу перед батьками майбутніх

учнів з роз'ясненням основних цілей навчального закладу;

■ підготовка спеціальних журналів, збірників, навчальних програм, які

відображають реальні творчі здобутки учнів та педагогів;

■ участь навчального закладу у виставках передового педагогічного

досвіду;

■ виступи адміністрації та вчителів на науково-практичних семінарах,

конференціях;

■ підготовка матеріалів для засобів масової інформації;

■ проведення Дня (Тижня) презентації навчального закладу;

■ розробка гімну, герба, девізу навчального закладу, його «фірмових» значків, листівок, візиток та ін. [7; 8; 9; 11].

Використання таких засобів сприятиме формуванню іміджу навчального

закладу, створенню його своєрідного, неповторного образу.

Внутрішні комунікації — це комунікації, які забезпечують взаємодію

працівників освітньої організації між собою. Внутрішні комунікації сприяють

реалізації таких функцій:

■ налагодження ефективних зв'язків між членами управлінської команди

(визначення стратегічних та тактичних завдань установи, розподіл

функціональних обов'язків, координація дій);

■ організація ефективного навчально-виховного процесу;

■ обмін педагогічним досвідом, підвищення професійного рівня членів

організації;

■ оцінка ефективності діяльності працівників організації (при

здійсненні різних видів контролю, проведенні атестації);

■ організація спільної діяльності вчителів та учнів;

■ налагодження міжособистісних стосунків між членами освітньої

організації;

■ створення умов для фахового і творчого зростання працівників;

■ формування традицій навчального закладу та ін. Внутрішні

комунікації, як і зовнішні, можна розділити на види:

■ вертикальні — комунікації, що здійснюються між членами організації,

які мають різний «управлінський статус» (наприклад, між директором

школи та вчителем, між завідувачем районного відділу освіти та його

заступником тощо);

■ горизонтальні — комунікації, що здійснюються між членами

організації, які займають однакове місце в системі управлінських стосунків

(наприклад, між двома вчителями, між двома інспекторами районного відділу

освіти).

Слід зазначити, що вертикальні комунікації, в свою чергу, можуть бути:

■ низхідними — за допомогою яких інформація передається з вищих

рівнів управління на нижчі (наприклад при взаємодії заступника директора

навчального закладу та вчителів). За допомогою таких комунікацій

здійснюється передавання розпоряджень, наказів, рекомендацій (як у вигляді

безпосередніх, так і у вигляді опосередкованих комунікацій). Здійснення

низхідних комунікацій може реалізуватися в індивідуальній, діадній і груповій

формах;

■ висхідними — за допомогою яких інформація передається з нижчих

рівнів управління на вищі (наприклад від вчителів до директора школи). За

допомогою таких комунікацій здійснюється оцінка членами освітніх організацій

ефективності діяльності керівництва, висловлюються пропозиції щодо

можливостей удосконалення функціонування та розвитку освітньої організації.

Висхідні комунікації відіграють важливу роль за демократичних форм управління, коли керівники орієнтуються на спільну зі своїми працівниками

діяльність, ураховують їхні думки, зауваження, побажання. Водночас висхідні

комунікації можуть іноді набирати «викривленої» форми, коли окремі

керівники використовують такі комунікації для виконання певними категоріями

працівників «спецзавдань» (збирання дискредитуючої інформації про

конкретного співробітника, виявлення людей, які найбільш незадоволені тими

чи іншими напрямами діяльності установи тощо).

Необхідно також ураховувати, що внутрішні комунікації, так само як і

зовнішні, можуть бути формальними і неформальними.

Специфічним різновидом неформальних комунікацій є чутки —

передавання неперевіреної, не підкріпленої офіційними джерелами інформації,

яка, проте, значною мірою впливає на емоційний стан працівників і може

призводити до зниження ефективності їхньої роботи, а то й до тимчасової

дестабілізації діяльності установи в цілому. За допомогою чуток передається

інформація про:

■ можливі політичні та соціальні реформи в країні;

■ можливі стихійні лиха;

■ нові зміни в структурі організації;

■ можливі переміщення членів адміністрації;

■ можливе скорочення штатів;

■ підвищення (зниження) заробітної плати;

■ підвищення цін;

■ конфлікти між керівництвом та працівниками;

■ подробиці особистого й інтимного життя керівників та інших

працівників.

Щоб запобігти чуткам і пліткам, адміністрації потрібно своєчасно:

■ інформувати про можливі структурні зміни в організації та

роз'яснювати причини таких змін;

■ широко повідомляти про заходи для захисту працівників організації у

кризових ситуаціях;

■ дотримуватись доброзичливого, заспокійливого тону у розмовах з

працівниками та ін.

Отже, нормальне функціонування освітньої організації здійснюється

внаслідок дії цілої системи зовнішніх та внутрішніх комунікацій.