- •Тема 1: «Структутра та функції філософських знань.Філософія Стародавнього Сходу»
- •Тема 2: «Поняття античної філософії, її школи та ідеї»
- •Тема 3: «Некласична та сучасна Європейська філософія»
- •Тема 4: «Провідні філософські джерела та філософські ідеї часів Київської Русі та доби Відродження»
- •Тема 5: «Університетська філософія в Україні хіх ст. Особливості розвитку української філософії хх ст.
- •Тема 6: «Поняття матерії: матерія, рух, простір, час»
- •Тема 7: «Природа, як вихідна основа розвитку людини. Дух, матерія, природа. Дух та свідомість»
- •Тема 8: «Рівні і форми пізнання»
- •Тема 9: «Цінності та їх роль у житті людини»
- •Тема 10: «Функції релігії в житті сучасного суспільства. Поняття світової релігії»
- •Тема 11: «Основні риси протестантизму»
- •Тема 12: «Неохристиянські, навколохристиянські, неоорієнтальні утворення. Діяльність маргінальньних сект. Сатаниські культи»
Тема 6: «Поняття матерії: матерія, рух, простір, час»
Термін "матерія" має латинське походження (лат. речовина). У широкому значенні — це субстанція, найглибша сутність світу, його фундамент. Згідно з матеріалістичною філософією, крім матерії в її різноманітних видах та формах, у світі нічого не існує. Навіть свідомість розглядається як властивість матеріального характеру, оскільки вона притаманна високоорганізованій матерії — мозку людини.
У вузькому розумінні матерія — це об'єктивна реальність, яка існує поза і незалежно від свідомості і відображається органами чуття. З її змісту вилучається все, що є продуктом діяльності психіки людини. Матерія розглядається як протилежність свідомості. З гносеологічного погляду так чинити можна, тому що в самій свідомості не існує, наприклад, ланів чи лісів, на які спрямовані органи чуття людини. У ній немає нічого речовинно-субстратного від цих об'єктів споглядання. У свідомості містяться лише ідеальні образи, копії ланів і лісів, завдяки чому фахівець може осмислено діяти, творити.
Поняття матерії — це найширша абстракція, категорія. Тому матерію взагалі неможливо бачити, сприймати дотиком, нюхати, пробувати на смак і т. ін. Те, що сприймають органи чуття людини, є певним видом матерії. Матерія не тотожна жодній з речей, хоча всі вони входять до її структури, а іноді, на рівні буденної свідомості, саме так і сприймаються.
Отже, головною ознакою матерії є те, що вона — об'єктивна реальність, яка існує незалежно від свідомості.
Популяційний якісний рух пов'язаний з переходом від якісних станів, характерних для одного рівня матерії, до якісного стану іншого рівня організації матерії: формування з елементарних частинок атомів, з атомів — молекул, перехід від неживої матерії до біологічного рівня її організації, виникнення людини, суспільства тощо.
Отже, між формами і типами руху матерії об'єктивно є генетичний зв'язок, тобто кожна попередня, нижча форма руху, як і його тип, зумовлює появу наступної, вищої, і входить до неї. Вищі форми і типи руху не зводяться до нижчих. Розкриття взаємовідносин між ними має величезне гносеологічне та методологічне значення для розуміння розвитку природи, пізнання суті складних явищ і практичного управління ними.
Матерія рухається в просторі і часі. Ставлячи питання, що таке простір і час, кожна людина насамперед цікавиться їх сутністю, а також характером їх буття — чи існують вони "самі по собі", чи породжені Богом, чи перебувають лише в нашому сприйнятті або розумі.
Простір і час — це атрибути, тобто суттєві властивості рухомої матерії. Вони — корінні форми її існування. Однак філософи — ідеалісти заперечують залежність часу і простору від матерії. Наприклад, Д. Берклі вважав їх суб'єктивними формами сприймання речей. Згідно з І. Кантом, простір і час — апріорні й абсолютно "порожні" форми чуттєвого споглядання речей, внутрішньо і споконвічно притаманні людській свідомості. У світі природних речей не існує ні часу, ні простору. Те й інше властиве лише людському способу сприймання предметів. Г. Гегель, навпаки, визнавав об'єктивність простору і часу, але розглядав їх як результат творчої діяльності абсолютного духу.
Матеріалістична філософія доводить, що простір — це категорія, яка відображає протяжність, структурність, співіснування і взаємодію матеріальних систем та всіх їхніх елементів. Час — категорія для вираження тривалості існування, послідовності зміни станів у русі і розвитку матеріальних систем і елементів, з яких вони складаються.
