Збирання калу дія дослідження на наявність прихованої крові

Оснащення. Шпатель, сухе і чисте судно, скляна банка, закрита кришкою, гумові рукавички, етикетка-направлення.

1. Психологічно підготуйте пацієнта.

2. За 4—5 днів до лабораторного дослідження забороніть пацієн­тові вживати препарати заліза, брому, йоду, м’ясо, рибу, печінку, ікру, гречану крупу, яєчні страви, всі зелені овочі, помідори, яблука, гранати (безгемоглобінова дієта).

3. Напишіть етикетку-направлення і наклейте на скляну посудину.

4. Надягніть гумові рукавички.

5. Візьміть шпателем 5—10 г свіжовиділеного калу з різних міс­ць, перенесіть у суху чисту посудину і закрийте кришкою.

6. Продезінфікуйте використане оснащення.

7. Вимийте і висушіть руки.

8. Зробіть позначку в листку обстеження пацієнта.

9. Відправте біоматеріал до лабораторії, дотримуючись усіх необ­хідних заходів інфекційної безпеки.

Збирання калу для бактеріологічного дослідження

Оснащення. Стерильні: пробірка з ректальною трубкою або про­бірка з ватним тампоном на металевому стрижні, шпатель; інші: гу­мові рукавички, етикетка-направлення, фартух.

1. Психологічно підготуйте пацієнта.

2. Напишіть відповідну етикетку і закріпіть її на зовнішньому боці стерильної пробірки.

3. Пацієнта покладіть на лівий бік із зігнутими в колінах ногами.

4. Лівою рукою розведіть сідниці пацієнта, а правою обережно обертальними рухами введіть у відхідник на 8—10 см ректальну трубку або ватний тампон на металевому стрижні, намагаючись при цьому зняти зі стінки кишки шматочки калу.

5. Не торкаючись зовнішніх стінок, петлю стрижня опустіть у пробірку.

6. Продезінфікуйте використане оснащення.

7. Вимийте і висушіть руки.

8. Зробіть позначку в листку обстеження пацієнта.

9. Біоматеріал одразу відправте до лабораторії, дотримуючись усіх необхідних заходів інфекційної безпеки.

Зондовий фракційний метод отримання шлункового вмісту з використанням ентерального подразника

Оснащення. Стерильні: тонкий шлунковий зонд, шприц 5— 10 мл, ниркоподібний лоток, марлеві серветки, гумові рукавички, затискач; інші: страви та речовини, що є ентеральними подразника­ми температурою 38 'С (5 % розчин етилового спирту — 300 мл, 4 % відвар сухих листків капусти — 300 мл, м’ясний бульйон — 300 мл), рушник, направлення до лабораторії, 9 пробірок (флаконів), фартух, склограф.

1. Напередодні попередьте пацієнта, що взяття шлункового соку проводиться натще, тобто вранці не можна пити, їсти/палити, вжи­вати ліки.

2. Проведіть психологічну підготовку пацієнта. Напишіть етикетку-направлення.

3. Надягніть фартух, вимийте і висушіть руки, одягніть гумові рукавички.

4. Запропонуйте пацієнтові сісти на стільці так, щоб він щільно притулився до спинки стільця.

5. Шию та груди пацієнта накрийте рушником, запропонуйте пацієнтові нахилити голову трохи вперед. Дайте йому в руки нирко­подібний лоток для збирання слини, що витікає.

6. Коли є знімні протези, запропонуйте пацієнтові їх вийняти.

7. Навчіть пацієнта правильно дихати носом під час уведення зонда.

8. Візьміть тонкий шлунковий зонд, накладіть на дистальний кі­нець затискач.

9. Виміряйте у пацієнта відстань від різців до пупка, тобто від­стань, на яку йому потрібно ввести зонд.

10. Сліпий кінець зонда змочіть перевареною теплою водою, а вільний кінець перекрийте затискачем.

11. Правою рукою візьміть зонд на відстані 10—15 см від сліпого кінця, а лівою притримуйте його вільний кінець. Запропонуйте па­цієнтові відкрити рот і сказати “а-а”.

12. Сліпий кінець зонда покладіть на корінь язика пацієнта і за­пропонуйте йому зробити кілька ковтальних рухів і глибоко диха­ти носом, а в цей час просовуйте зонд у глотку. При появі позивів на блювання пацієнт повинен губами затиснути зонд і глибоко дихати через ніс.

13. Якщо в момент уведення зонда у пацієнта виникає кашель, зонд негайно вийміть, а потім коли пацієнт заспокоїться, уведіть повторно.

Примітка. Кашель може виникнути внаслідок попадання зонда в грушо­подібні пазухи глотки, якщо пацієнт не дотримувався правил положення і ди­хання в момент уведення зонда.

14. При кожному ковтальному русі просовуйте зонд по стравохо­ду до відповідної позначки на зонді. Ковтати зонд пацієнт повинен повільно, щоб він не скрутився.

15. Коли пацієнт ковтне зонд до відповідної поділки, приєднайте до вільного кінця зонда шприц, зніміть затискач, відсмокчіть вміст шлунка, накладіть затискач на дистальний кінець зонда, від’єднайте шприц і вилийте вміст у пробірку (флакон) — І порція натще. Визна­чіть кількість відсмоктаного шлункового вмісту і запишіть дані, які потім передайте до лабораторії.

16. Таким самим чином протягом 1 год відсмокчіть ще 4 порції шлункового вмісту (через 15 хв кожну). На пробірках (флаконах) зробіть позначки: II, III, IV, V порції. Ці порції визначають базальну секрецію.

17. Приєднайте до зонда циліндр стерильного шприца, викорис­тайте його, як лійку, і введіть через нього підігрітий до 38 ентераль- ний подразник, накладіть затискач, від’єднайте шприц.

18. Через Юхв за допомогою шприца відсмокчіть 10 мл шлунко­вого вмісту в окрему посудину. Через 15 хв відсмокчіть увесь зали­шок ентерального подразника. Ці дві порції не відправляйте до лабо­раторії, тому що вони не є чистими шлунковим вмістом.

19. Протягом 1 год відсмокчіть ще частину порції шлункового вмісту через кожні 15 хв (VI, VII, VIII, IX порції). Ці порції визнача­ють стимульовану секрецію.

20. Видаліть зонд, обгорнувши його рушником. Видалений кі­нець зонда треба спочатку підняти вверх, а потім перелить залишки шлункового вмісту у флакон.

21. Продезінфікуйте використане оснащення.

22. Вимийте і висушіть руки.

23. Пронумеровані пробірки (флакони) і направлення відправте до лабораторії згідно з вимогами санітарно-протиепідемічпого режиму.

24. Зробіть позначку у відповідному медичному документі.

Примітка. Якщо зондування не вдалося, то рекомендується використати прийом Гютера. При цьому сестра вказівним пальцем притискує корінь язика вперед і донизу і швидкими рухами правої руки поряд із пальцем уводить зонд у стравохід. При надмірній чутливості входу и глотку за 2 3 хв до зондування зів

і глотку необхідно змазати 2 % розчином дикаїну або 10 % розчином новокаїну. При рефлекторному стисненні щелеп потрібно нижню губу завернути всередину над нижніми різцями і, обгорнувши руку рушником, притискати щелепи. При рефлекторному спазмі стравоходу в момент просування зонда необхідно почека­ти 1 2 хв і постаратись знову почати введення зонда. Якщо це не вдасться, на­

сильно вводити зонд не иотрібно. Якщо кінець зонда завернувся в ротовій порож­нині, його треба видалити і розпочати вводити знову. У нормі натще в шлункові містіться до 50 мл секрету. Загальна кислотність 10 ОД. Вільна хлоридна кисло­та в багатьох осіб відсутня. Після введення ентерального подразника загальна кислотність може бути від 40 до 60 ОД, вільна кислотність — від 20 до 40 ОД.

Зондовий метод отримання шлункового вмісту з використанням парентерального подразника

Оснащення. Стерильні: тонкий шлунковий зонд, ниркоподібний лоток, шприци 2; 5; 20 мл з голками, ватні кульки, 70 % етиловий спирт, 1 % розчин димедролу 1 мл в ампулах, гумові рукавички, парентеральні подразники (0,1 % розчин гістаміну 1 мл в ампулах, 0,025 % розчин пентагастрину 1 мл в ампулах, інсулін); інші: 9 фла­конів 250 мл з етикетками, рушник. *

1. Підготовка пацієнта, підготовка рук медичної сестри, уведення зонда і отримання першої порції натще дивіться “Зондовий метод от­римання шлункового вмісту з використанням ентерального подраз­ника” (1—15).

16. Через 15 хв отримайте II порцію, ще через 15 хв — III порцію.

17. Після III порції пацієнтові підшкірно введіть 1 мл 1 % розчи­ну димедролу, щоб уникнути алергій ної реакції на організм після на­ступного введення гістаміну.

18. Через кожні 15 хв асиіруйте ще 2 порції (IV та V). Останні 4 порції є базальною секрецією.

19. Після отримання V порції введіть пацієнтові підшкірно 0,1 % розчин гістаміну із розрахунку 0,08 мл на 10 кг маси тіла пацієнта, але не більше 0,5 мл.

20. Аспіруйте через кожні 15 хв VI, VII, VIII, IX порції шлунково­го вмісту, які визначають стимульовану секрецію.

21. Про видалення зонда, дезінфекцію оснащення, миття рук, відправку біоматеріалу до лабораторії, позначку у відповідному ме­дичному документі дивіться “Зондовий метод отримання шлунково­го вмісту з використанням ентерального подразника” (20—23).

Примітка. Як парентеральний подразник 0,025 % розчин пентагастри- ну вводять із розрахунку 0,1 мл на 10 кг маси тіла пацієнта. Як парентераль- пий подразник інсулін уводять із розрахунку 2 ОД на 10 кг маси тіш пацієнта. Взяття шлункового вмісту з використанням гістаміну можна проводити лише в умовах стаціонару з тим, щоб у разі виникнення алергійної реакції падати па­цієнтові певідкладну медичну допомогу. При отриманні шлункового вмісту з використанням інсуліну в окремих випадках може спостерігатись гіпоглікемія, відчуття голоду, озноб, неспокій, загальна слабкість, пітливість. У такому разі процедуру припиняють, а пацієнтові дають випити солодкого чаю. У випадку появи значної кількості крові в шлунковому вмісті процедуру припиняють, обе­режно витягують зонд, допомагають пацієнтові лягти, на надчеревну ділянку кладуть міхур з льодом і негайно викликають лікаря. Особливий підхід мас бути при дослідженні шлункового вмісту в людей похилого віку. Коли € зубні зпімні протези, необхідно запропонувати пацієнтові вийняти їх, обережно ввести зонд у стравохід, оскільки віп може бути деформований через змінену дугу аорти. Не­обережність може призвести до перфорації слизової оболонки, кровотечі.

Беззонловий метод дослідження секреторної функції шлунка за допомогою методики “Ацидотест**

Оснащення. Кофеїн у таблетках (білі таблетки); 3 жовтих драже (іонообмінна смола); 2 банки для збирання сечі 250 мл; 2 етикетки: “Контрольна ііорція сечі" і “Сеча для дослідження".

1. Попередьте пацієнта, що напередодні і в день дослідження він не повинен вживати ліки та продукти, які можуть змінити колір сечі, також про те, що дослідження слід проводити натще.

2. Вранці неред дослідженням пацієнт звільняє сечовий міхур в унітаз.

3. Запропонуйте пацієнтові випити дві таблетки кофеїну (енте- ральний подразник).

4. Через 1 год пацієнт випорожнює сечовий міхур (на флаконі за­значте “Контрольна порція").

5. Пацієнт вживає 3 жовтих драже і запиває їх невеликою кіль­кістю води.

6. Через 1 —1,5 год випорожняє сечовий міхур (на флаконі зазна­чте “Сеча для дослідження").

7. Контрольну сечу для дослідження відправте до лабораторії.

Експрес-методика внутріиіньошлункової рН-метрії

Оснащення. Стерильні: ниркоподібний лоток, pH-мікрозонд, ват­ні кульки, гумові рукавички, 70% етиловий спирт; інші: іонометр універсальний, буферні розчини.

1. Проведіть психологічну підготовку пацієнта, запропонуйте йому сісти на стілець і обпертись об спинку.

2. Здійсніть гігієнічне миття рук, одягніть стерильні гумові рука­вички.

3. Уведіть фіксатор-слиновідвід у ротову порожнину пацієнта, який він буде утримувати губами.

4. По каналу слиновідводу введіть мікрозонд на глибину 40 см від нижніх різців. При введенні зонда на перші 10—15 см підтягніть мандрен назовні на 10 см. Це забезпечує більшу еластичність зонда, полегшує його введення.

5. Потім мандрен уведіть до упору, цим самим збільшується жорс­ткість зонда, що важливо на рівні шлунково-стравохідного переходу, кардіального та субкардіального відділів шлунка (глибина ввсдсппя 40—45 см).

6. Після цього знову вийміть мандрен назовні на 10 см, що збіль­шує еластичність зонда і полегшує його просування до виходу із шлунка.

7. Приєднайте зонд до вимірювального приладу (іонометр ЕВ-74 та ін.).

8. Реєструйте pH за шкалою іонометра на глибині 40 см.

9. Вимірюйте pH через кожний 1 см на всьому протязі шлунка від входу до виходу (від 40 до 60 см), реєструйте pH за шкалою іонометра.

10. Зондування проводьте повільним проштовхуванням зонда з реєстрацією pH через кожний 1 см до початкової глибини введення зонда — 40 см.

11. Після цього зонд вийміть. .

12. Дезінфекцію використаного оснащення, миття рук і висушу­вання, здійсніть згідно із санітарно-гігієнічними вимогами.

Трьохфаіне дуоденальне зондування

Оснащення. Стерильні: дуоденальний зонд, гумові рукавички, ниркоподібний лоток, шприц 10 мл, затискач, пробірки; інші: 10 % розчин кальцію хлориду в ампулах, ентеральні подразники (33 % роз­чин магнію сульфату — 50 мл; 40 % розчин глюкози — 50 мл, 40 % роз­чин ксиліту або сорбіту — 50 мл, маслинова або кукурудзяна олія — 50 мл); парентеральний подразник (5 ОД пітуїтрину); грілка з теплою водою, валик із ковдри або подушечка, рушник, фартух із пласти кату, церата, штатив із пробірками, низький стільчик, кушетка.

1. Порекомендуйте пацієнтові за 2—3 дні до проведення дуоде­нального зондування виключити з харчового раціону продукти, що сприяють виникненню метеоризму: бобові, капуста, картопля, моло­ко, чорний хліб, солодощі; напередодні о 18 год випити 10 крапель 0,1 % розчину атропіну сульфату з невеликою кількістю води, через ЗО хв з’їсти ложку меду і полежати з грілкою у правій підребровій ділянці.

2. Попередьте пацієнта, що процедура здійснюється натще і щоб він узяв з собою рушник.

3. Проведіть психологічну підготовку пацієнта, поясніть, що ди­хати під час уведення зонда потрібно носом.

4. Надягніть фартух, здійсніть гігієнічне миття рук, надягніть стерильні гумові рукавички.

5. Візьміть дуоденальний зонд, виміряйте відстань від різців до пупка і другу відстань —■ від різців до вушної часточки.

Примітка. На дуоденальному зонді е вже позначки: відстань 45 см відповідає відстані до кардіальної частини шлунка; відстань 70 см відповідає відстані до во­ротаря шлунка; відстань 80 см відповідає відстані до великого сосочка (сосок Фа- тера) дванадцятипалої кишки.

6. Запропонуйте пацієнтові сісти на кушетку або стілець, шию та груди накрийте рушником.

7. Зволожений перевареною водою зонд візьміть правою рукою на відстані 10—12 см від оливи, перекрийте дистальний кінець зонда затискачем і підтримуйте вільний кінець його лівою рукою.

8. Запропонуйте пацієнтові широко відкрити рот, висунути язик і протяжно сказати “а-а”.

9. Покладіть оливу на корінь язика, попросіть закрити рот і про­ковтнути оливу. Далі пацієнт повинен глибоко дихати через ніс, після вдиху робити ковток, а в цей момент просовуйте зонд до відповідної позначки. При появі позивів на блювання порадьте пацієнтові зробити глибокий вдих і затримати дихання, затискуючи зонд губами.

10. Далі запропонуйте пацієнтові повільно ходити по кімнаті, ут­римувати грілку з теплою водою у правій підребровій ділянці і протя­гом ЗО хв ковтати зонд до другої позначки.

11. Запропонуйте пацієнтові лягти на спину, введіть швидко че­рез зонд за допомогою шприца 10 см³ повітря. Якщо пацієнт відчуває поштовх у правій підребровій ділянці» це означає, що олива знахо­диться у дванадцятипалій кишці. Якщо поштовх пацієнт відчуває у надчеревній ділянці, це означає, що зонд скрутився і знаходиться в шлунку. У такому разі відтягніть зонд до першої позначки і запропо­нуйте пацієнтові знову поступово ковтати зонд до другої позначки.

12. Після того, як ви впевнились, що кінець зонда знаходиться у дванадцятипалій кишці, покладіть пацієнта на кушетку на правий бік без подушки, під голову підстеліть рушник, під таз покладіть ва­лик, а під праве підребер’я — грілку з гарячою водою (60 ’С).

13. Нижче від рівня розташування пацієнта на низькому стільчи­ку або спеціальній підставці встановіть штатив з пробірками, лоток і шприц.

14. У разі потрапляння оливи у дванадцятипалу кишку із зонда самостійно виділяється рідина жовтого кольору.

15. Зовнішній кінець зонда опустіть у пробірку. Перші порції жов­чі мутні, оскільки вони містять домішки шлункового вмісту. Потім виділяється прозора рідина світло-жовтого кольору основної реакції. За 20—ЗОхв виділяється близько 15—40 мл першої порції (А) вмісту дванадцятипалої кишки.

Примітка. Якщо ви впевнені, що зонд знаходиться у дванадцятипалій киш­ці, а жовч не виділяється, то введіть пацієнтові підшкірно 1 мл 0,1 % розчину ат­ропіну сульфату, який сприяє розкриттю сфінктера загальної жовчної протоки.

16. Для одержання порції В (міхурової жовчі) через зонд посту­пово за допомогою циліндра шприца введіть один із ентеральних подразників (50 мл 33 % розчину магнію сульфату, підігрітого до 38 ’С, оливкову або кукурудзяну олію, 40 % розчин ксиліту або глю­кози) і накладіть затискач, пацієнт при цьому лежить на спині про­тягом 10 хв. Подразником може бути 5 ОД пітуїтрину, уведеного внутрі шньом ’ язо во.

17. Потім покладіть пацієнта знову на правий бік, відкрийте зонд, і з нього почне надходити більш густа і в’язка жовч темно-оливкового кольору. У нормі вона виділяється у кількості 50—60 мл протягом 20—30 хв.

У разі застійпих явищ у жовчному міхурі порція В може збільшу­ватися і, навпаки, у разі хронічного холециститу кількість жовчі цієї порції може зменшуватись.

18. Після другої порції з’являється печінкова жовч порція С. Вона світло-лимонного кольору, прозора, без домішок, 3 кожної пор­ції (безпосередньо із зонда) відберіть у стерильну пробірку декілька мілілітрів жовчі для бактеріологічного дослідження.

19. Після одержання третьої порції запропонуйте пацієнтові від­крити рот, витягніть зонд.

20. Позначте пробірки з жовчю (А, В, 0) і відправте до лабораторії якомога швидше у зв’язку з продовженням дії ферментів, які руйну­ють клітинні елементи.

21. Продезінфікуйте використане оснащення.

22. Вимийте і висушіть руки.

23. Зробіть позначку у відповідному медичному документі.

Примітка. Дитина спочатку ковтає зонд до першої позначки (відстань від перенісся до пупка), а потім до другої позначки протягом 20—30 хв (відстань від кінчика поса до вушної часточки. Ентеряльпий подразник дітям вводять у кіль­кості від 10 до 50 мл залежно під віку. Якщо с підозра на лямбліоз, то пробірки з жовчю порції В необхідно помістити н склянку банку з теплою водою і відпра­вити матеріал до лабораторії теплим, тому що під дією холоду лямблії втрачають рух і не будуть виявлені під мікроскопом.

Запам’ятайте! У разі появи крові в дуоденальному вмісті негайно при­пиніть зондування і повідомте лікаря. Якщо пацієнт не сприймає 33 % розчин магнію сульфату (пронос, біль у правому підребер'ї), то його слід замінити на

інший евтеральшій подраними. 33 % розчин магнію сульфату подразнює цент­ри вегетативної нервової системи і може спричинити слабість, серцебиття, зни­ження артеріального тиску, запаморочення. У такому випадку слід негайно при­пинити зондування, викликати лікаря, швидко виміряти артеріальний тиск, увести внутрішньовенно повільно 10% розчин кальцію хлориду 10 мл, який с антагопістом магнію сульфату.

П'ятифазне дуоденальне зондування

Оснащення. Стерильні: дуоденальний зонд, шприц для ін’єкцій, затискач, 40 % розчин глюкози, 0,1 % розчин атропіну сульфату, гу­мові рукавички; інші: 33 % розчин магнію сульфату, рушник, валик, грілка, штатив із пробірками, лакмусовий папірець.

1. Виконайте процедуру згідно з алгоритмом “Трьохфазне дуоде­нальне зондування” (1 — 15).

2. Опустіть кінець зонда в пробірку, зберіть уміст дванадцятипа­лої кишки і визначте час 1 фази (до 16 хв): від початку і до припинен­ня виділення світло-жовтого дуоденального вмісту.

3. Уведіть через зонд ентеральний подразник, підігрітий до 38 С та перекладіть його вільний кінець у наступну пробірку.

4. Визначте час II фази (3—5 хв); від моменту введення подразни­ка до моменту виділення світлої жовчі (фаза закритого сфінктера).

5. Визначте час III фази (3—5 хв): від початку виділення світло-жовтої жовчі із загальної жовчної протоки до початку виді­лення темно-оливкової міхурової жовчі.

6. Перекладіть вільний кінець зонда в наступну чисту пробірку при появі темно-оливкової міхурової жовчі — це IV фаза (жовч із жовчного міхура).

7. Визначте час IV фази (25—ЗО хв): від початку виділення

темно-оливкової міхурової жовчі до початку виділення золотистої печінкової жовчі.

8. Перекладіть вільний кінець зонда в наступну чисту пробірку і зберіть печінкову жовч золотистого кольору — V физа.

9. Запропонуйте пацієнтові після закінчення зондування відкри­ти рот і витягніть зонд.

10. Відправте біоматеріал до лабораторії.

11. Продезінфікуйте використане оснащення.

12. Вимийте і висушіть руки.

13. Зробіть позначку у відповідному медичному документі.

Сліпе зондування (тюбаж)

Оснащення. Грілка з теплою водою, рушник, чашка або склянка, ентеральний подразник (30 г ксиліту або сорбіту розчинити у 50 мл теплої перевареної води; два сирих курячих жовтки; дві столові лож­ки рослинної олії).

1. Дайте пацієнтові вранці натще випити один із ентеральних подразників.

2. Запропонуйте пацієнтові лягти у ліжко на правий бік з грілкою у правій підреберній ділянці.

3. Через 40—60 хв можна дати ще один жовчогінний засіб (вирі­шує лікар).

4. Тривалість процедури — 1,5—2 год.

Примітка. Сліпе зондування сприяє відтоку жовчі з міхура, зменшенню застою жовчі в ньому та зменшенню запального процесу. Сліпе зондування не можна здійснювати при наявності конкрементів у жовчному міхурі.