Висновок

Підлітковий вік є важливим етапом у житті людини, впродовж якого активно формується особистість, відбувається психічний розвиток, який нерідко супроводжується наявністю страхів, в тому числі і шкільних. Навчальна діяльність, яка, згідно з психологічною теорією діяльності, є провідною, розвиває пізнавальні потреби підлітків, що виступає основою набуття нових знань та позитивного життєвого досвіду. Страхи, стримуючи пізнавальні потреби дитини, можуть виступати серйозною перешкодою у гармонійному розвитку, заважати повноцінній соціалізації і виступати передумовою невротизації дитини. Незважаючи на те що страх, особливо в його крайніх проявах, переживається досить рідко, більшість бояться цієї емоції. Переживання страху відчувається й сприймається людьми як загроза особистої безпеки. Страх спонукає людей робити спроби, які направлені на уникнення загрози, на усунення небезпеки. Страх може викликаний як фізичною, так і психологічною загрозою.

У сучасних тлумаченнях феномена, страх визначають як негативну емоцію, нестійкий стан, почуття, афективно-загострений стан, негативне емоційне переживання. При цьому, вказується, що інтенсивність страху може варіювати в широкому діапазоні відтінків (побоювання, боязнь, переляк, жах) в залежності від темпу надходження інформації про ту чи іншу загрозу.Існує ряд стимулів та ситуацій, на які ми біологічно схильні реагувати страхом. До таких «природних сигналів» небезпеки відносяться біль, самотність й неочікувана зміна стимуляції. Але по мірі набуття досвіду людина навчається боятися самих різних ситуацій, явищ та об’єктів. Більшість умовних активаторів страху так чи інакше пов’язані з природними сигналами небезпеки. Якщо батьки постійно реагують на певні стимули страхом, то велика ймовірність того, що ці стимули будуть викликати страх й у їх дитини.

Переживання страху супроводжується почуттям невпевненості, незахищеності, неможливості контролювати ситуацію. Первинною функцією страху являється мотивація специфічних когнітивних й поведінкових актів, які сприяють укріпленню безпеки й почуття впевненості. Страх викликає ефект «тунельного сприйняття» й суттєво звужує вибір стратегій поведінки. Однак страх несе в собі й адаптивну функцію, бо змушує людину шукати способи захисту від можливої шкоди. Передчуття страху може стати імпульсом для підкріплення «Я», може спонукати індивіда до само досконалості з метою зниження власної уразливості.

Процес соціалізації страху в дитини значній мірі обумовлюється батьками. Різні батьки застосовують різні техніки соціалізації страху. Розумний підхід повинен включати в себе виховання деякої долі толерантності до страху, навчання прийомам протистояння страху, а також розвиток навиків уникнення небезпечних стимулів чи зниження їх інтенсивності. Позитивний приклад батьків – це самий позитивний приклад навчання дитини конструктивним взаємовідносинам з емоцією страху.Загалом, теоретичний аналіз проблеми й змісту страхів, дозволяє відзначити, що страхи у випадку нормального розвитку є важливою ланкою в регулюванні поведінки підлітка і, у цілому, мають як негативну, так і позитивну адаптивну функцію та зміст.

На основі усього вище викладеного мною була висунута гіпотеза про те, що страхи, які виникають у підлітковому віці, впливають на формування самооцінки, світогляду підлітків, визначають їх поведінку. Проведене дослідження на основі викладених вище методик довели цю гіпотезу. Аналіз одержаних даних показав також, що кількість тривожних дітей зі шкільними страхами значно більша від кількості дітей, що є нетривожними та також мають шкільні страхи. Якісний аналіз отриманих мною результатів свідчить про те, що тривожні досліджувані мають високий рівень переживань шкільних страхів. Порівняльний аналіз одержаного експериментального матеріалу вказує, що тривожність підлітків є однією з психологічних детермінант шкільних страхів.