6.2. Лінійні й розгалужені алгоритми

Приклад 6.1.

Задано значення зміних а, х. Скласти алгоритм обчислення залежності у=ах²

Рис. 6.2 - Лінійний алгоритм

Приклад 6.2.

Задано значення зміних а, в, х Скласти алгоритм обчислення

Рис. 6.3 - Розгалужений алгоритм

6.3. Прості циклічні алгоритми

Приклад 6.3. Скласти алгоритм табулювання заданої функції у=х² , де х змінюється від x_n до x_k із кроком dx. Звичайно це записують так: x=x_n, x_k, dx. Для вирішення поставленого завдання складені три алгоритми (рис. 6.5,а,б,с).

У першому алгоритмі (рис. 6.5,а) параметром циклу є змінна х. Вихід із циклу відбувається при х> x_k. У другому алгоритмі параметром циклу є змінна к – лічильник циклів, nc – задана кількість циклів. Для даного завдання кількість виконуваних циклів (береться ціле від ділення). Вихід із циклу буде при к>nc.

Третій алгоритм дублює другий, але при цьому використовується блок модифікації (рис. 6.4) , що містить у собі блоки другого алгоритму.

Рис. 6.4 - Блок модифікації та відповідний йому еквівалент

1 алгоритм 2 алгоритм 3 алгоритм

а) б) с)

Рис. 6.5 - Циклічні алгоритми табулювання заданої функції

Приклад 6.4. Скласти алгоритм обчислення суми членів ряду із заданою точністю Е і числа його членів, якщо задано загальний член ряду a_n=1/n². В даному циклічному алгоритмі (рис. 6.6) заздалегідь не відома кількість виконуваних циклів. Параметром циклу є змінна a_n . Вихід із циклу виконується, коли черговий член ряду a_n стає рівним або менше заданої точності Е.

Приклад 6.5. Скласти алгоритм обчислення по наступній ітераційній формулі y_i+1=0,5(y_i + x/y_i) із заданою точністю Е и початковим наближенням y_0. В даному циклічному алгоритмі (рис. 6.7) кількість виконуваних циклів невідома й вихід із циклу відбувається, коли різниця за модулем між попереднім і наступним значенням Y буде менше або дорівнювати заданій точності Е.

Рис. 6.6 Рис. 6.7

6.4. Циклічні алгоритми обробки масивів

Масив - це набір даних одного типу. Розглянемо одновимірні й двовимірні масиви.

Одновимірні масиви

Наприклад, одновимірний масив, що складається з 4 елементів, математично запишеться так: Х= х(i); i =1,2,3,4 , де Х – ім'я масиву; х(i) – ім'я елемента масиву в загальному вигляді; i - індекс, що вказує на порядковий номер елемента в масиві. Для звертання до конкретного елемента масиву необхідно вказати значення його індексу. У цьому випадку масив можна представити у вигляді чотирьох комірок. Кожна комірка має своє ім'я (рис. 6.8). Для введення в комірки чисел досить організувати цикл, в якому буде мінятися змінна i (параметр циклу). На рис. 6.9 наведено фрагмент алгоритму введення, в блоці модифікації якого міняється параметр циклу від 1 до 4 із кроком, що дорівнює 1. Після виконання чотирьох циклів відбудеться вихід із циклу, а в комірках з’являться введені числа.

х(1) х(2) х(3) х(4)

Рис. 6.8 - Імена комірок Рис.6.9 - Фрагмент введення

Приклад 6.6. Скласти алгоритм визначення максимального елемента одновимірного масиву

Х= х(i); i =1,2, …,10. В основу алгоритму покладено принцип "Претендентів" на максимум, який полягає в наступному (рис. 6.10). В комірку з іменем МАХ поміщається перший елемент масиву. Організується цикл, в якому порівнюється МАХ із другим елементом (цикл починається при i=2). Якщо другий елемент виявиться більшим, то він поміщається в МАХ, інакше в МАХ залишається перший елемент, і виконується наступний цикл. Після виконання 9 циклів у комірці МАХ залишиться максимальний елемент.

Рис. 6.10 - Пошук МАХ елемента