Лікування.

При гострому отруєнні:

1. Хворого найперше необхідно вивести із забрудненої зони.

2. Шкірні покриви промивають з милом, обробляють їх 2% розчином натрію гідрокарбонату, чи 5-10% розчином аміаку, 2-5% розчином хлораміну Б.

3. При попаданні отрути в очі їх необхідно негайно промити струменем чистої води і закапати 30% розчином сульфацил-натрію (альбуцид).

4. Антидотна терапія передбачає використання холінолітиків, до яких відноситься атропін.

5. При легкому отруєнні підшкірно чи внутрішньом’язово вводять 1-2 мл 0,1% розчину атропіну сульфату.

6. При отруєннях середньо­го чи тяжкого ступеня – 3-5 мл 0,1 розчину внутрішньом’язово чи внутрішньовенно.

7. Можна також використовувати дипіроксим.

8. Одночасно проводять симптоматичну терапію.

Інтоксикації ртутьорганічними сполуками.

Ртутьорганічні пестициди найчастіше використовують для протравлення насіння. Найчастіше використовують дусти, порошки і розчини.

Основними шляхами потрапляння ртутьорганічних пестицидів в організм є верхні дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт, шкіра. Отрути повільно виводяться з сечею, рідше через шлунково-кишковий тракт. Попадаючи в організм різними шляхами, вони швидко всмоктуються в кров і проникають в різні тканини і кров, здійснюючи загально-токсичний вплив. Вони депонуються в різних органах: печінці, нирках, головному мозку.

Клінічна картина.

1. Гостра інтоксикація найперше проявляється:

• відчуттям металічного смаку у роті;

• головним болем;

• нудотою;

• блюванням;

• досить часто поносом зі слизом;

• іноді з кров’ю;

• сильною спрагою;

• відчуттям печії у роті;

• набряканням і кровоточивістю ясен;

• різкою слабістю.

2. Гостре отруєння розвивається на тлі астеновегетативного синдрому і супроводжується порушенням серцево-судинної системи у вигляді гіпотонії, іноді раптово виникає втрата свідомості.

3. Пізніше розвиваються симптоми своєрідної токсичної енцефалопатії з переважним ураженням мозочка і стовбурової частини головного мозку.

4. У сечі таких хворих може виявлятися ртуть.

1. Хронічна інтоксикація може розвиватись порівняно швидко або через декілька тижнів чи місяців.

2. Клінічна симптоматика отруєння проявляється поступово і є своєрідною.

3. На початку інтоксикації спостерігається порушення з боку центральної нервової системи у вигляді астеновегетативного синдрому, при цьому спостерігається:

• головний біль;

• запаморочення;

• підвищена втомлюваність;

• порушення сну;

• послаблення пам’яті;

• підвищена дратівливість.

4. Об’єктивно виявляється:

• стійкий червоний дермографізм;

• гіпергідроз;

• актоціаноз;

• підвищення сухожильних рефлексів;

• легке тремтіння пальців рук;

• при більш виражених формах хворих турбує безпричинна туга;

• незрозумілий страх;

• порушення терморегуляції;

• спрага;

• поліурія.

5. У деяких хворих виникають алергічні дерматити.

6. З боку серцево-судинної системи характерними змінами є аритмії і гіпотонії.

7. Ураження травної системи проявляються диспепсичними розладами.

8. Можуть виявлятись ознаки ураження нирок (альбумінурія, мікрогематурія, піурія).

9. Діагностичним тестом є виявлення в сечі ртуті.