Лікування фізичними методами.

З фізичних методів лікування найбільш яскраво виражений ефект дає застосування електрофорезу різних лікарських речовин. Обидва чинники - електричний і фармакологічний, діючи на організм одночасно, викликають не тільки загальну, але і специфічну для кожного лікарської речовини відповідну реакцію. У зв'язку з цим найчастіше застосовується електрофорез 5% розчину новокаїну або 2% розчину (водний) бензогексонію на кисті рук або на комірцеву зону. При виражених судинних порушеннях рекомендуються іонні коміри (новокаїнової, кальцієвий, бромистий). Концентрація лікарських розчинів повинна бути не більше 5% для новокаїну і 2% для розчину броміду натрію. Новокаїн, кальцій вводять в організм з позитивного полюса, бром - з негативного. Сила струму 10-15 А, тривалість впливу 10-15 хв, процедури проводять через день (15 - на курс лікування).

При поліневритичних синдромах кращий результат спостерігається від застосування високочастотної електротерапії. Призначають електричне поле УВЧ на комірцеву зону в слаботепловій дозі або навіть без відчуття тепла протягом 10 хв, через день, 15 процедур на курс лікування.

Рекомендується також проведення загального ультрафіолетового опромінення малими та суберітемних дозами, починаючи з ¹/₄ біодози. Дозування кожні 2 дні може бути збільшена на ¹/₄ біодози і поступово доведена до 2-3 біодоз на комірцеву зону.

При наявності вегетативного поліневриту або вегетоміофасціта призначають двох- або чотирьохкамерні ванни (температура води 36-37⁰С) з попереднім нанесенням 10% емульсії нафталанской нафти на кінцівки; на курс лікування 14-15 процедур через день або з перервою один день після двох процедур.

У випадках ураження опорно-рухового апарату рекомендуються грязьові аплікації температури не вище 38-40⁰С по рефлекторно-сегментарної методикою, парафінові аплікації температури 52-55⁰С, озокеритові - температури 40-45⁰С. При нейросудинних розладах грязьові аплікації не рекомендуються, тому що вони можуть давати негативні результати.

Хороший терапевтичний результат відзначається при застосуванні бальнеологічних заходів: сірководневих, радонових, кисневих, азотно-термальних ванн температури не вище 37⁰С і тривалістю не більше 10-15 хв. При здійсненні комплексної терапії велике значення надається лікувальної гімнастики, масажу рук і комірцевої зони, щоденним гідропроцедурами з самомассажем, кліматолікування (аеротерапія, повітряні ванни, геліотерапія).

При лікуванні вібраційної хвороби слід приділяти увагу дієтичному харчуванню. Враховуючи, що навіть у ранніх стадіях цього захворювання можуть спостерігатися зміни жирового, білкового та вуглеводного обміну, в раціон слід вводити більше вуглеводів, білків і особливо вітамінів. Надходження жирів має бути обмежена.

У ранніх стадіях захворювання рекомендується проводити оздоровлення в умовах санаторію-профілакторію. Показано санаторне лікування на курортах П'ятигорська, Нальчика, Ялти, Євпаторії.

Експертиза працездатності.

При проведенні експертизи враховують ефект застосований в кожному окремому випадку лікувально-профілактичних (реабілітаційних) заходів.

При наявності ознак вібраційної хвороби, зокрема при I ступені прояву захворювання, коли ще всі процеси легко оборотні, немає серйозних трофічних порушень і розладів чутливості, а вазомоторні явища не різко виражені, необхідно проводити активну терапію без відриву від виробництва. У подібних випадках амбулаторне лікування, дотримання заходів індивідуальної профілактики дають гарний результат і працездатність хворого не порушується. Проте діагностика I стадії захворювання є найбільш важкою. Хворі, як правило, не звертаються до лікаря і мало приділяють уваги стану здоров'я.

При II ступені - помірно виражених явищах, відзначаються вазомоторні порушення і розлади чутливості, хворого слід вважати тимчасово обмежено працездатним, тобто він потребує обов'язкового відсторонення від роботи, пов'язаної з несприятливими професійними факторами: вібрацією, шумом, значним м'язовим напруженням і охолодженням. Хворому надається довідка МСЕК і він лікується в амбулаторних умовах. У таких випадках настійно рекомендуються санаторно-курортне лікування, а також подальше динамічне спостереження за хворим з подальшим вирішенням питання про його професійної придатності.

Особливу увагу слід звертати на раціональне працевлаштування хворого при строгому дотриманні всіх обмежень, зумовлених станом його здоров'я. В іншому випадку можна спостерігати загострення захворювання, а іноді навіть ускладнення.

Якщо своєчасна і раціональна терапія, а також комплекс лікувально-профілактичних заходів не дали належного ефекту і у хворого відзначаються стійкі патологічні явища, його слід вважати непрацездатним у професії, пов'язаної з впливом вібрації, шуму, несприятливих метеорологічних факторів, а також зі значним напруженням верхніх і нижніх кінцівок. Такий хворий потребує раціонального працевлаштування, тобто в переведенні на роботу з урахуванням зазначених обмежень. При наявності у професійному маршруті хворого професії, в якій він міг би бути використаний без шкоди для свого здоров'я і без зниження кваліфікації, хворий у напрямку на МСЕК не потребує. Якщо раціональне працевлаштування призвело до зниження кваліфікації, особливо при виражених стадіях захворювання, хворий повинен бути направлений на МСЕК для визначення ступеня втрати працездатності та перекладу на пенсію.