Лікування виразково-некротичних уражень слизових шлунково-кишкового тракту.

1. У профілактиці виразково-некротичного стоматиту мають значення полоскання порожнини рота після їди (2% розчином соди або 0,5% розчином новокаїну), а також антисептичними засобами (1% перекисем водню, 1% розчину 1:5000 фурациліну; 0,1% граміцидину, 10% водно-спиртова емульсія прополісу, лізоцим).

2. У випадках розвитку кандидозу застосовуються ністатин, леворин.

3. Очищену від некрозів поверхню рекомендується змащувати маслами (персиковим, шипшиновим, обліпиховим).

4. Одним з важких ускладнень агранулоцитозу і прямого впливу радіації є некротична ентеропатія. Застосування бисептола або стерилізуючих шлунково-кишковий тракт антибіотиків сприяє зниженню клінічних проявів або навіть запобігання їх розвитку.

5. При прояві некротичної ентеропатії хворому призначають повний голод. При цьому дозволяється лише прийом кип'яченої води і засобів, лікуючих діарею (дерматол, вісмут, крейда).

6. У важких випадках діареї використовують парентеральне харчування.

Трансплантація кісткового мозку

Пересадка алогенного гістосумісного кісткового мозку показана тільки у випадках, що характеризуються необоротною депресією кровотворення і глибоким придушенням імунологічної реактивності. Отже, цей метод має обмежені можливості, тому що ще відсутні достатньо ефективні заходи подолання реакцій тканинної несумісності.

Підбір донора кісткового мозку проводиться обов'язково з урахуванням трансплантаційних антигенів системи HLA. При цьому повинні дотримуватися принципи, встановлені для алломіелотрансплантаціі з попередньою імунодепресією реципієнта (застосування метотрексату, опромінення гемотрансфузійних середовищ).

Спеціально слід зупинитися на загальному рівномірному опроміненні, що застосовується в якості предтрансплантаціонного імунодепресивного та протипухлинного агента в загальній дозі 8-10 Гр. Спостережувані зміни відрізняються певною закономірністю, у різних хворих вираженість окремих симптомів буває неоднаковою.

Первинна реакція, яка виникає після променевого впливу в дозі більше 6 Гр., полягає в появі:

• нудоти (блювання);

• ознобу на тлі підвищеної температури;

• тенденції до гіпотонії;

• відчуттях сухості слизових носа і губ;

• синюшного кольору обличчя, особливо губ і шиї.

Процедура загального опромінення проводиться в спеціально обладнаному випромінювачі під постійним візуальним спостереженням за хворим за допомогою телевізійних камер в умовах двостороннього переговорного зв'язку. При необхідності кількість перерв може бути збільшено.

З інших симптомів, які закономірно виникають внаслідок «терапевтичного» повного опромінення, треба зазначити запалення привушної залози в перші години після опромінення, почервоніння шкіри, сухість і набряклість слизових носових ходів, відчуття болю в очних яблуках, кон'юнктивіт.

Самим грізним ускладненням є гематологічний синдром. Як правило, даний синдром розвивається в перші 8 діб після отримання хворим дози опромінення.

Вібраційна хвороба

Вібраційна хвороба - професійне захворювання, що відрізняється поліморфністю клінічної симптоматики і особливістю перебігу.

Основним етіологічним фактором цієї хвороби є виробнича вібрація; значну роль в її розвитку відіграють також супутні професійні фактори:

• шум;

• охолодження;

• значне статичне напруження м'язів плеча і плечового поясу;

• вимушене положення тіла, які можуть сприяти більш швидкому розвитку патологічного процесу і зумовити особливості клінічної картини.