- •Професійні захворювання та отруєння. Онкопатологія органів дихання. Туберкульоз легень
- •Етіологія.
- •Патогенез туберкульозу.
- •Патологічна анатомія.
- •Класифікація туберкульозу
- •Симптоми і діагностика туберкульозу.
- •Діагностика.
- •Тубіркулінодіагностика.
- •Рентгенологічний метод.
- •Клінічні форми туберкульозу легень.
- •Лікування хворих на туберкульоз.
- •Профілактика туберкульозу.
- •Соціальна профілактика
- •Санітарна профілактика
- •Специфічна профілактика
- •Хіміопрофілактика
- •Рак легені Епідеміологія.
- •Етіологія та фактори ризику.
- •Факторами ризику для раку легень є:
- •Скринінг.
- •Патоморфологія.
- •Класифікація. Клінічна класифікація раку легень.
- •За стадіями можна виділити: Недрібноклітинний рак легені розвивається до IV стадії.
- •Дрібноклітинний рак легені буває двох стадій.
- •Tnm класифікація раку легень (uicc, 2002).
- •Клінічні ознаки раку легень
- •Діагностика. Клінічне обстеження.
- •Інструментальні методи обстеження
- •Лікування Недрібноклітинний рак.
- •Паліативні методи
- •Ознаки нерезектабельності раку легень:
- •Ад’ювантна терапія.
- •Дрібноклітинна карцинома.
- •Диспансерне спостереження
- •Прогноз
- •Загальні відомості про пилові хвороби легень (пневмоконіоз).
- •Класифікація.
- •Етіологія.
- •Патогенез.
- •Клінічна картина.
- •Лікування.
- •Силікатози
- •Пневмоконіози від органічного пилу
- •Клінічна картина.
- •За перебігом бісинозу виділяють три стадії.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Роль медичної сестри у профілактиці захворювання.
- •Профілактика.
- •Променева хвороба.
- •Патогенез.
- •В залежності від виду опромінення:
- •В залежності вид дози опромінення:
- •Клінічна картина.
- •Лікування променевої хвороби.
- •Профілактика і лікування інфекційних ускладнень.
- •Лікування виразково-некротичних уражень слизових шлунково-кишкового тракту.
- •Трансплантація кісткового мозку
- •Вібраційна хвороба
- •Епідеміологія та етіологія.
- •Патогенез.
- •Класифікація. У класифікації вібраційної хвороби від загальної вібрації виділено 3 ступеня її вираженості:
- •Класифікація вібраційної хвороби від впливу загальної вібрації;
- •Клінічна картина. Вібраційна хвороба від впливу локальної вібрації.
- •У перебігу вібраційної хвороби розрізняють 3 ступеня вираженості.
- •Діагностика.
- •Диференціальний діагноз.
- •Лікування.
- •Медикаментозне лікування.
- •Лікування фізичними методами.
- •Експертиза працездатності.
- •Прогноз.
- •Профілактика.
- •Загальні відомості про професійні інтоксикації.
- •Основні загальні принципи надання невідкладної допомоги при гострих інтоксикаціях:
- •Інтоксикація ртуттю.
- •Патогенез.
- •Клінічна картина.
- •Лікування.
- •Інтоксикація свинцем.
- •Патогенез.
- •Клінічна картина.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Інтоксикація пестицидами.
- •Інтоксикації хлорорганічними сполуками.
- •Лікування.
- •Препарати морфію протипоказані.
- •Інтоксикації фосфорорганічними сполуками.
- •Патогенез.
- •Клінічна картина.
- •Лікування.
- •Інтоксикації ртутьорганічними сполуками.
- •Клінічна картина.
- •Лікування.
- •Інтоксикація миш’яковмісними сполуками.
- •Лікування.
- •Профілактика професійних отруєнь пестицидами.
- •Оцінка стану хворого.
- •Догляд за хворими.
- •Література:
Лікування променевої хвороби.
У разі опромінення в дозі 25 Гр. і вище можливі смертельні наслідки.
Дозу в 4±1 Гр. орієнтовно вважають середньою летальною для людини, хоча у випадках опромінення в дозі 5-10 Гр. клінічне одужання при правильному і своєчасному лікуванні ще можливо.
При опроміненні в дозі понад 6 Гр. кількість тих, що вижили практично зводиться до нуля.
Для постанови правильної тактики ведення хворих, а також прогнозування гострої променевої хвороби опроміненим хворим проводяться дозиметричні вимірювання, які побічно свідчать про кількісні параметри радіоактивного впливу на тканини.
Поглинена хворим доза іонізуючого випромінювання може бути встановлена на підставі хромосомного аналізу кровотворних клітин, і визначається у перші 2 доби після опромінення.
Протягом цього періоду на 100 лімфоцитів периферичної крові хромосомні відхилення становлять при першому ступені тяжкості 22-45 фрагментів, другому ступені - 45-90 фрагментів, третьому - 90-135 фрагментів, при четвертому, вкрай тяжкому ступені захворювання - більше 135 фрагментів.
У I фазі захворювання для зняття нудоти і блювоти, їх попередження застосовується аерон; у випадках повторної і нестримної блювоти призначається аміназин, атропін.
У разі зневоднення необхідні вливання фізіологічного розчину.
При важкому ступені гострої променевої хвороби протягом перших 2-3 діб після опромінення лікар проводить дезінтоксикаційну терапію (наприклад, поліглюкін).
Для боротьби з колапсом застосовуються добре відомі засоби - кардіамін, мезатон, норадреналін, а також інгібітори кінінів: трасилол або контрикал.
Профілактика і лікування інфекційних ускладнень.
В системі заходів, спрямованих на профілактику зовнішньої і внутрішньої інфекцій, використовуються ізолятори різних типів з подачею стерильного повітря, стерильні медичні матеріали, предмети догляду та їжа.
Шкіра і видимі слизові обробляються антисептиками.
Для придушення активності флори кишечника застосовуються антибіотики, що не всасуються (гентаміцин, канаміцин, неоміцин, поліміксин-М, рістоміцін).
Одночасно всередину призначаються великі дози ністатину (5 млн. ОД і більше).
У випадках зниження рівня лейкоцитів нижче 1000 в 1 мм3 доцільне профілактичне застосування антибіотиків.
При лікуванні інфекційних ускладнень призначаються внутрішньовенно великі дози антибактеріальних препаратів широкого спектру дії (гентаміцин, цепорін, канаміцин, карбеніцилін, оксацилін, метицилін, лінкоміцин).
При приєднанні генералізованої грибкової інфекції застосовується амфотерицин В.
Антибактеріальну терапію доцільно підсилювати біологічними препаратами направленої дії (антистафілококова плазма і γ-глобулін, антісиньогнійна плазма, гіперімунна плазма проти кишкової палички).
Якщо протягом 2 діб не відзначається позитивного ефекту, лікар змінює антибіотики і далі призначає їх з урахуванням результатів бактеріологічних посівів крові, сечі, калу, харкотиння, мазків зі слизової порожнини рота, а також зовнішніх локальних інфекційних вогнищ, які виробляються в день надходження і далі через день.
У випадках приєднання вірусної інфекції з ефектом може бути застосований ацикловір.
Боротьба з кровоточивістю включає застосування гемостатичних засобів загальної та місцевоїо дії. У багатьох випадках рекомендують засоби, які зміцнюють судинну стінку (дицинон, стероїдні гормони, аскорбінова кислота, рутин) і підвищують згортання крові (Е-АКК, фібриноген).
В переважній більшості випадків тромбоцитопенічну кровоточивість вдається лікувати переливанням адекватної кількості свіжозаготовлених донорських тромбоцитів, отриманих шляхом тромбоцітофореза.
Переливання тромбоцитів показані у випадках глибокої тромбоцитопенії (менше 20*109/л), що протікає з крововиливами на шкірі обличчя, верхньої половини тулуба, на очному дні, з локальними вісцеральними кровотечами.
Анемічний синдром при гострій променевій хворобі розвивається рідко. Преливання еритроцитарної маси призначають лише при зниженні рівня гемоглобіну нижче 80 г/л.
Застосовуються переливання свіжозаготовленої еритроцитарної маси, відмитих або розморожених еритроцитів.
У рідкісних випадках може виникнути необхідність в індивідуальному підборі не тільки по системі АВ(0) і Rh-фактору, а й інших еритроцитарних антигенів (Келл, Даффі, Кідд).
