Патологічна анатомія.

Морфологічні зміни характеризуються утворенням специфічної для туберкульозу гранульоми – туберкульозного горбка, який складається з кількох багатоядерних клітин Пирогова-Лангханса, багатьох епітеліоїдних клітин, навколо яких розташовуються лімфоцити. У центрі його часто виникає вогнище некрозу, а на периферії – зона перифокального запалення. За сприятливих обставин горбок може розсмоктатись або перетворитись у невеликий фіброзний рубець, інкапсулюватись.

У разі прогресування туберкульозного процесу виникає лімфогенна, гематогенна дисемінація, некроз захоплює зону перифокального запалення, тканина розплавляється, ділянка казеозу зникає й утворюється дефект-каверна.

Класифікація туберкульозу

1. Основні клінічні форми:

Група 1. Туберкульозна інтоксикація у дітей та підлітків.

Група 2. Туберкульоз органів дихання.

Група 3. Туберкульоз інших органів і систем.

2. Характеристика туберкульозного процесу:

1. Локалізація і протяжність у частках легенів і сегментах.

2. Фази:

1. інфільтрація;

2. розпад;

3. обсіменіння;

4. розсмоктування;

5. ущільнення;

6. рубцювання;

7. звапнення.

3. Бациловиділення:

1. з виділенням мікобактерій туберкульозу (МБТ+);

2. без виділення мікобактерій туберкульозу (МБТ-).

3. Ускладнення:

1. Легенева кровотеча.

2. Спонтанний пневмоторакс.

3. Легенево-серцева недостатність.

4. Ателектаз.

5. Амілоїдоз.

6. Ниркова недостатність.

7. Бронхіальні нориці.

4. Залишкові зміни після перенесеного туберкульозу.

1. Туберкульоз органів дихання:

1. фіброзні, фіброзно-вогнищеві, бульозні зміни;

2. кальцинація у легенях і лімфатичних вузлах;

3. плевропневмосклероз;

4. бронхоектази.

2. Туберкульоз інших органів:

1. рубцеві зміни в різних органах і їх наслідки;

2. звапнення;

3. стан після оперативного втручання.

Симптоми і діагностика туберкульозу.

Залежно від форми туберкульозу легень, його поширення, фази спостерігаються різні симптоми.

1. Частим симптомом туберкульозу легень є гарячка.

Іноді початок захворювання збігається з підвищенням температури тіла увечері до субфебрильної (37,2-37,5°С). Характерний ремітуючий тип гарячки, коли різниця між ранковою і вечірньою температурою тіла досягає кількох градусів, а за наявності окремих форм туберкульозу (казеозної пневмонії, міліарного туберкульозу) температура увечері може підвищуватись до 39°С, тобто набувати гектичного характеру. Наявність високої температури тіла свідчить про швидкий розвиток процесу.

2. Одним із ранніх симптомів туберкульозу є холодний нічний піт (навіть за наявності субфебрильної температури).

У разі розвитку гектичної гарячки піт стає проливним. Гарячка і піт є проявами інтоксикації, що притаманна туберкульозу.

3. Унаслідок туберкульозної інтоксикації розвиваються слабкість, утома, погіршується апетит, що призводить до схуднення і загального виснаження організму.

4. Постійною ознакою туберкульозу є кашель.

Він може бути сухим або супроводжуватись виділенням харкотиння, може бути незначним і турбувати хворого тільки зранку або бути постійним і частим.

Харкотиння має різний характер – від слизового до гнійного. Кількість харкотиння також буває різною. Під час розпаду легеневих вогнищ у харкотинні знаходять мікобактерії туберкульозу.

5. Кровохаркання є наслідком руйнування туберкульозним процесом стінок капілярів і дрібних кровоносних судин, а легенева кровотеча – наслідком руйнування великої кровоносної судини.

6. Задишка виникає у разі розвитку туберкульозного процесу в обох легенях і зумовлена зменшенням дихальної поверхні легенів. Після ліквідації запалення задишка зникає.

7. У разі хронічного туберкульозу легень розвиваються пневмосклероз і емфізема – процеси, які призводять до легеневої недостатності. Тоді задишка стає постійною. З її прогресуванням формується легеневе серце, розвивається легенево-серцева недостатність, з’являються набряки, збільшується печінка, наростає ціаноз.

8. При старанному збиранні анамнезу вдається виявити клінічні симптоми і початок захворювання. Під час збирання анамнезу необхідно визначити джерело захворювання (інфекції). У разі уважного опитування хворого це вдається зробити в 60-70 % випадків. Оскільки захворювання на туберкульоз тісно пов’язане з соціально-побутовими і матеріальними умовами життя, треба ознайомитися з побутовими умовами, звичками хворого.