Граматичні зв’язки слів у словосполученні

Словосполучення будуються на основі підрядного зв’язку між словами, що входять до їх складу. Суть цього зв’язку поля­гає у граматичній залежності одного слова від іншого, за якої наявність залежного (підпорядкованого) слова у певній фор­мі визначається категоріальними властивостями головного, стрижневого (під-порядковуючого). В українській мові розріз­няють три типи підрядного зв’язку:

1) узгодження;

2) керуван­ня;

3) прилягання.

Узгодженням називається такий тип підрядного зв’язку, за якого форми сло-возміни залежного слова повністю або частково упо­дібнюються до форм стриж-невого (головного) слова. Стриж­невим (головним) словом при узгодженні висту-пають іменник, займенник, співвідносний з іменником, або субстантивоване сло-во, а залежним — прикметник, дієприкметник, займенник, співвідносний з прик-метником, порядковий числівник. Напри­клад: цікава книжка, прочитана книжка, моя книжка, перша книжка. При узгодженні зміна форми стрижневого (головно­го) слова неминуче зумовлює відповідну зміну залежного. На­приклад: зимовий ранок — зимового ранку, зимовому ранку, зи­мовим ранком і т. ін.

Узгодження може бути повним і неповним. Повним воно є, якщо всі мож-ливі форми залежного слова уподібнюються фор­мам головного. За неповного узго­дження формам стрижневого (головного) слова уподібнюються не всі мож-ливі форми залежного, а тільки їх частина. Так, у сло­восполученнях на зразок місто Одеса, місто Київ узгодження є лише в числі й відмінку і немає в роді (пор.: міста Одеси, міста Києва, містом Одесою, містом Києвом, у місті Одесі, у місті Києві і т. ін.), у словосполученнях озеро Балатон, озеро Балхаш узгодження наявне лише в числі (пор.: озера Балатон, озера Балхаш, озером Балатон, озером Балхаш, в озері Балатон, в озері Балхаш).

Керуванням називається такий тип підрядного зв’язку, за якого головне слово потребує від залежного певної відмінкової форми, що залишається постій-ною за будь-якої зміни головно­го слова; пор., наприклад: читати (читаю, читав, читатиму, читайте, читали б та ін.) книжку; читання (читанню, читан­ням, у читанні) книжки.

Керувати можуть усі повнозначні слова, а бути керовани­ми — тільки ті з них, що змінюються за відмінками. Залежно від морфологічного вияву головного слова розрізняють керу­вання: придієслівне (читати книжку), приіменне (захоп-лення книжкою, чотири броди), прислівникове (вниз по сходах, близь­ко від міс-та). Отже, головним словом при керуванні може бути:

1) іменник (розпорядження декана, виконання завдання, полюван­ня на зай-ців);

2) прикметник (останній з могікан, старший за віком);

3) числівник (п’ять кроків, перший зі спортсменів);

4) за­йменник (хтось із студентів, декому з нас);

5) прислівник (за­душно від спеки, недалеко від матері);

6) дієслово (зустріти то­вариша, захоплюватися полюванням, полювати на зайців).

Залеж­ним словом при керуванні найчастіше є іменник (пор. наведені вище приклади), а також займенник та будь-яке субстантивоване слово (останній з них, найвищий за всіх, перший з хороб­рих, рівнятись на кращих, одне з двох, поділити на трьох, видно кожному).

При керуванні відмінок залежного слова зумовлюється лек­сичним і грама-тичним значенням головного слова.

Залежно від участі прийменників у вираженні відношень між словами роз-різняють керування прийменникове, опосередко­ване (піти за книжкою, знати про книжку) і безприйменнико­ве, безпосереднє (староста групи, видно кожно-му).

За характером сполучуваності компонентів керування бу­ває сильне і слабке. При сильному керуванні стрижневе (го­ловне) слово потребує від залежного пев-ної відмінкової форми (читати книжку, зустріти товариша, звертатися до учнів). При цьому певна відмінкова форма залежного слова зумовлю­ється семан-тикою стрижневого (головного), вираженого дієсло­вом, яке без нього є семантич-но неповноцінним. При слабкому керуванні наявність залежного компонента не є обов’язковою і не визначається лексико-граматичними властивостями стрижне-вого (головного) слова (жити в селі, виїхати серед тижня, зайти без попере-дження).

Приляганням називається такий тип підрядного зв’язку, за якого залежне слово, будучи незмінним, граматично не виявляє своєї залежності від головного слова словосполучення, а по­в’язується з ним лише за змістом.

У ролі залежних слів у словосполученнях, організованих способом приля-гання, зазвичай виступають прислівники і дієслівні незмінні форми — дієприслів-ник та інфінітив, а також ідіоми, а в ролі головних, до яких прилягають невідмі-нювані члени словосполучення, — дієслова (добре вчитися, посміхну­тися скупо, іти поспішаючи, намагатися допомогти), а також прислівники, зокрема так звані предикативні (слід подумати, треба вчитися), прикметники (давно відремонто-ваний, здатний працювати, готовий виїхати) й іменники (вміння працювати, біг наввипередки).

Окрім узгодження, керування і прилягання, серед типів підрядного зв’язку деякі вчені (Л. А. Булаховський та ін.) ви­окремлюють також тяжіння — особли-вий різновид синтаксич­ного зв’язку, за якого залежне слово, що стоїть після при-судка і підпорядковується йому (виступає в ролі повнозначної зв’яз­ки при імен-ному складеному присудку), семантично тяжіє до підмета й опосередковано (че-рез присудок) пояснює його, узго­джуючись з ним у роді, числі й відмінку.

У ролі залежного слова при тяжінні виступають прикметни­ки, дієприкмет-ники, а також порядкові числівники і займенники прикметникового типу, які фор-мально узгоджуються з підме­том, але не означають його. Пор., наприклад: Непро-глядний гай стоїть тихий та спокійний, темний та свіжий (М. В.); Він соромив-ся, що йде повз них (поранених), рум’яний і здивований (О. Г.).

Слова-присудки, при яких найчастіше спостерігаються ви­падки тяжіння, — це різні форми від дієслів стояти, лежати, ходити та від семантично споріднених з ними. Тяжіння найча­стіше зустрічається в художній літературі, хоча трапляється й у розмовному мовленні.

Сурядні словосполучення. У них однофункціональні компоненти поєдну-ються сурядним зв’язком за допомогою єднальних (день і ніч, веселий і жвавий, ні перший, ні дру­гий), зіставно-протиставних (не математика, а літера­тура, малий, але кмітливий), розділових (сніг чи дощ, рано або пізно) сполучників. Компоненти сурядних сло­восполучень можуть поєднуватись і безсполучниково: смі­ятися, ра-діти; радість, успіх. Пор.: А дай жити, серцем жити і людей любити (Т. Шев-ченко); Спасибі вам, двори і явори (Л. Костенко); І за кожним тим сплеском яскра­вим серце кидалось, розпачем билось, завмирало в тяж­кій боротьбі (Леся Українка).

Отже, у підрядних словосполученнях реалізуються усі форми підрядного зв’язку: узгодження, керування, при­лягання, а компоненти сурядних словоспо-лучень поєдну­ються єднальними, зіставно-протиставними та розділови­ми сполуч-никами, а також безсполучниково.