3.1.Робота над лекційним матеріалом.

Лекція є теоретичною основою практичних занять, подальшого самостійного вивчення студентами курсу.

Самостійна робота студента над лекціями з «Основ психологічного консультування» полягає у тому , щоб знаходити теоретичне підґрунтя тим явищам, процесам, феноменам, над якими буде працюватися під час практичних занять, а також передбачає додаткове самостійне опрацювання на основі конспекту лекцій рекомендованої навчальної, наукової літератури.

3.2.Підготовка до практичних занять.

Практичні заняття є логічним продовженням лекційного курсу і посідають значне місце в системі підготовки практичних психологів.. На них поглиблюють, закріплюють та деталізуються знання, отримані під час лекції і в результаті самостійної роботи.Практичні заняття формують у майбутніх психологів уміння і навички з практично-психологічної фахової діяльності.

Практичне заняття(лат. prakticos– діяльний) – форма навчального заняття, в ході якої науково-педагогічний працівник організовує розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно сформульованих і поставлених завдань.

Кількість годин на практичні заняття з окремої дисципліни визначена навчальним планом. Перелік тем практичних занять міститься в робочій навчальній програмі дисципліни і в попереньому розділі даних Методичних вказівок.

Основні завдання практичних занять можна сформулювати в такий спосіб: поглиблення та уточнення знань, набутих на лекціях і в процесі самостійної роботи, формування інтелектуальних умінь та навичок планування, аналізу й узагальнень, застосування і відпрацювання на практиці відповідних умінь та навичок, набуття відповідних компетенцій практичного психолога.

Не дивлячись на те, що на практичних заняттях відпрацьовуються теми, за якими було прочитано лекції,, на цих заняттях також потрібна невелика теоретична частина, яка передує практичній. Це спрямовує студентів до наукового підходу у виконанні та аналізі практичних робіт, підвищує якість їхньої роботи.

Практичні (діагностичні) завдання передбачають науковий аналіз професійного досвіду, осмислення психологічних ситуацій та моделювання більш ефективного змісту способів і прийомівпрактично-психологічної роботи.

Структурою практичного заняття може бути наступна: здійснення попереднього контролю знань, умінь і навичок студентів та постановка науково-педагогічним працівником загальної проблеми з обговорення за участю студентів; розв'язування завдань (з їх обговоренням) та контрольних завдань; їх перевірка й оцінювання. Отримані студентом за окремі практичні заняття оцінки враховуються при виведенніі підсумкової оцінки з навчальної дисципліни.

Практичні заняття мають відповідати наступнимвимогам:

1. Забезпечення розуміння студентами необхідності володіння

базовими теоретичними знаннями.

2. Усвідомлення необхідності вироблення вмінь і навичок, що мають

професійну спрямованість.

3. Забезпечення оптимальних умов для формування умінь і навичок (санітарно-гігієнічних, дидактичних, виховних).

4. Навчання студентів раціональних методів оволодіння вміннями й навичками.

5. Забезпечення самостійної діяльності кожного студента.

6. Дотримання систематичності й логічної послідовності у формуванні умінь та навичок студентів.

7. Розробка завдань для практичних занять з чіткою професійною спрямованістю.

8. Широке включення в систему практичних занять завдань творчого характеру.

9. Систематичний контроль виконання студентами практичних завдань.

10. Постійне заохочення практичної навчальної діяльності студентів.

У процесі проведення практичних занять використовуються різні методи навчання: вільне обговорення питань плану заняття в академічній групі; індивідуальна співбесіда з кожним студентом; виконання письмових, в тому числі контрольних, робіт; заслуховування доповідей, повідомлень, рефератів з найбільш складних питань і їх подальше колективне обговорення в групі; опитування студентів з питань попередніх тем з метою кращого освоєння навчального матеріалу.

Оскільки головним завданням цього виду навчальної роботи є формування умінь і навичок, провідне місце має відводитися різноманітним вправам (підготовчим, пробним, за зразком, тренувальним, творчим, практичним, графічним, усним, письмовим, технічним та ін.).

Еефективним і доцільним є метод, коли викладач визначає чітке завдання, знайомить студентів з методами практичної діяльності, чим допомагає їм усвідомити алгоритм дій, організує самостійну роботу кожного студента..

Практичні заняття незалежно від їх конкретних особливостей, значною мірою забезпечують відпрацювання умінь та навичок прийняття практичних рішень у реальних умовах роботи, що мають в основі теоретичний фундамент.

Практичному (семінарському) заняттю має передувати підготовка студента за завчасно визначеним планом. Для цього необхідно:

- вивчити і доповнити конспект лекції з даної теми;

- вивчити рекомендовану навчальну та наукову літературу;

- скласти конспект або тези відповіді за найбільш складними питаннями заняття;

- виконати письмові завдання у зошиті;

- вміло використовувати вивчений матеріал під час практичних занять;

Студент на практичному (семінарському) занятті має продемонструвати знання теоретичного матеріалу, здатність використовувати його при вирішенні практичних завдань, уміння ясно та аргументовано висловлювати свої думки в усній та письмовій формі, оперуючи професійною термінологією.

На кожному занятті викладач оцінює ступінь підготовки студента з відповідної теми. Оцінки вносяться до журналу обліку успішності та враховуються як поточний контроль.

Вирішення завдань на практичних заняттях передбачає дискусію всіх присутніх студентів з приводу питань до відповідного завдання. Після обговорення практичного завдання викладач підводить підсумки і пояснює правильне розв’язання проблеми або ситуації, яке має бути зафіксоване в робочому зошиті студента. З усіх темпрактичних (семінарських) занятьнеобхідно використовувати підручники та навчальні посібники зазначені у розділі 8 даних рекомендацій.