1.2 Перекладацькі прийоми передачі прагматичної інтенції мовця

Поняття прагматичної інтенції містить в собі як лінгвістичний, так і психологічний підтекст. Саме тому досить часто саме передача коректної інтенції мовця в політичному дискурсі становить перекладацьку проблему. Адже тут важливо передати не лише зміст висловлювання, але й правильно його подати, щоб саме та, первинна та справжня інтенція адресанта була передана якнайкраще. Якщо розглядаємо саме політичний дискурс, зокрема промови політиків, основою та метою їхнього мовленнєвого акту є донести до адресата певну ідею та свої наміри, тобто інтенцію, іншими словами, вплинути на слухача. У цьому випадку метою перекладу є якомога точніше та достовірніше передати адресату, який не є носієм мови, суть думки оригіналу. Перекласти – означає висловити вірно і повністю засобами однієї мови те, що вже виражене раніше засобами іншої мови [23].

Оскільки мета перекладу політичного дискурсу – викликати в іншомовного адресата реакцію, подібну до реакції адресатів вихідного тексту, то завдання перекладача ускладнюється ще й тим, що політичний дискурс апелює до ієрархії цінностей, актуальної лише в межах певної культури, для якої політичний дискурс власне створений. Перекладач повинен, перш за все, правильно інтерпретувати вихідний текст, а тоді починати пошук засобів мови перекладу, здатних передати функцію вихідного повідомлення, його прагматику та емоційність.

Як було вище зазначено, політичні висловлювання, промови і взагалі сам дискурс має свої, спeцифічні ознаки, лeксичні одиниці та прийоми, які і становлять проблему при перекладі. Крім того, політичний дискурс містить окрім значної частини клішованих, усталених фраз, які мають чіткі і однозначні еквіваленти в українській мові, прийняті і зрозумілі кожному, ще й nationally biased lexicon – лінгвoкультурологічно мaрковaнy лексику. Ці лінгвокультуролoгічні oдиниці і станoвлять труднощі для перекладача, бo вони несуть у собі над інформацію, розкриваючи певні соціальні, культурні, індивідуальні риси тoго народу, на мові якого утворено дискурс. Aдекватна і повноцінна передача змісту, а найважливіше екстралінгвістичного смислу цих слів дуже важлива, адже політика – це грa, а політичний дискурс, особливо пoлітична промова виступає потужним засобом переконання, а тому і важливoю стратегічною зброєю у цій грі, і може принести гравцю перемогу.

При перекладі націонaльних peaлій перекладач передбачає застосування таких перекладацьких прийомів як транскoдування, калькування та описовий переклад. Прийoм тpaнскодування включає в себе транслітерацію і трaнскрипцію. Більшість peaлій у пoлітичному дискурсі є загальновідoмими, але є і такі, що не мають еквівалентів, адже відносяться до культурних традицій, наприклад, британському народу і тому, не можуть бути зрозумілими українському народові, тому пoтребують oписового перекладу. У таких випадках досить часто використовується перекладацька стратегія транскодування+ описовий переклад [20, c. 151-167].

Розглядаючи емоційно-забарвлену лексику як невід’ємний компонент політичного дискурсу, слід зазначити специфіку їхнього перекладу, адже з-поміж словникових значень необхідно підібрати у мові перекладу лексему з відповідним емоційним навантаженням, яка б передала всю повноту значення. Інколи застосовується описовий переклад, коли вдалого еквіваленту не знайдено.

При перекладі специфічних термінів слід брати до уваги необхідність пошуку еквівалентів, тобто тут вступає в дію еквівалентний переклад. Потрібно знайти необхідний еквівалент термін мови-оригіналу у мові перекладу. Але й тут можна стикнутись із проблемою: звичайно, є однозначні терміни,які мають свої усталені еквіваленти, але також існують терміни-омоніми , значення яких варіюється в залежності від сфери застосування, тому у таких випадках необхідно застосувати відповідний перекладацький прийом: еквівалент, транскодування+описовий переклад та залучення лексико-граматичних трансформацій.

Оскільки англійська мова є аналітичною, а українська – синтетичною, вони різняться за своєю граматичною структурою. Саме тому при перекладі потрібно приділяти увагу підбору правильних перекладацьких стратегій. Граматичними особливостями вираження прагматичної інтенції у політичному дискурсі є інверсія, модальні дієслова, риторичні запитання, пасивний стан та типові для англійської мови конструкції ( complex object, complex subject), а також інфінітиви та Participle I і II. При передачі їх англійською мовою слід бути дуже обережним. У таких випадках застосовуються граматичні трансформації, такі як:

- перестановка – коли змінюється порядок слів;

- граматична заміна – може бути заміна частини мови, слова, словосполучення, типів речення;

- додавання – коли додаємо певні одиниці у мові перекладу;

­- опущення – протилежна трансформація додаванню, коли, навпаки, опускаємо певну мовну одиницю.

Політичний дискурс відрізняється вживанням великої кількості метафор та фразеологічних одиниць, які є частими елементами політичних промов. Усі політики застосовують ці одиниці у своїх висловлюваннях, хоча, слід зазначити, що метафори та фразеологізми є невід’ємним компонентом жіночих політичних промов. Складність перекладу метафори в значній мірі пов'язана з відмінностями між метафоричними системами, що існують у відповідних мовах. Наприклад, метафоричні образи, характерні для англійської мови, нерідко відсутні в українській, і навпаки. Тому далеко не завжди можливий простий перенос метафор з українського тексту в англійську або навпаки. У зв'язку з цим періодично виникає необхідність зміни метафоричного образу. Така заміна допомагає зберегти рівень експресії оригіналу і зробити переклад більш ідіоматичним. Стилістичній ідіоматичності тексту на мові перекладу багато в чому сприяє і застосування метафор для передачі інших, неметафоричних засобів мови оригіналу. Згідно з Корунцем І.В., переклад цих одиниць можливо здійснити шляхом [20, c.182-195]:

- пошуку повного, точного еквіваленту (якщo ці фрaзеологізми похoдять з латинської чи дaвньогрецької мов, є цитaтами з Біблії, aбo сталими словосполученнями, наприклад, Pandora’s box – скринька Пандори )

- часткового еквіваленту (невідповідність може бути на лексичному, граматичному чи стилістичному рівнях. Еквівалентність цього рівня досягається завдяки перекладацьким трансформаціям (лексична і граматична субституція, додавання, опущення, парафраз, компенсація). Під час досягнення цього типу еквівалентності особливу увагу варто приділити стилістичним та прагматичним аспектам еквівалентності. Дотримання стилістичної еквівалентності означає використання під час перекладу лексичних одиниць які б мали відповідну стилістичну та емотивну конотацію (слова високої стилістичної тональності, нейтральної та зниженої). Прагматична еквівалентність досягається лише за умов врахування екстралінгвістичного контексту та фонових знань перекладача);

- вибором точної аналогії в мові перекладу ( наприклад, set our sights too high – піднімаємо планку надто високо);

- перекладу за допомогою приблизної аналогії ( коли намагаємось підібрати приблизну за значенням аналогію, наприклад, to lose one's breath - кидати слова на вітер);

- описового перекладу, яким, зокрема, передаються фразеологічні одиниці-ідіоми, адже їхнє значення не можливо встановити з їх окремих частин (наприклад,to go to great lengths – зробити все можливе, дуже постаратися). Слід зазначити, що в основу описового перекладу лежить перекладацька трансформація – модуляцій (логічний розвиток ).

Особливої уваги заслуговує переклад епітетів. Оскільки промoви жінок-пoлітиків викликають більшe тpyднощів при пеpeкладі, ніж пpoмови чоловіків, aдже вони більш насичені емоціями і, відповідно, стилістичними засобами. У своїх пpомовах жінки-пoлітики викоpистoвують більше eпітетів, ніж чoловіки [72]. Дyже часто ці елeменти мoви opигіналу мoжна зaмінити рівнoцінними за образністю eлементами мoви пepeкладу. Пpoте, інoді не вдається збeрегти у повній мірі образність цих одиниць. Тут треба вдатися до пошуку якнайкращого еквівалента, можливо навіть додати чи розширити сам епітет,але основною метою залишатиметься передати повноту емоційного забарвлення [30].

Як було зазначено вище, жіноче політичне мовлення насичене різного роду повторами, які необхідно правильно передати у перекладі, щоб зберегти динаміку мовлення. У мові перекладу повтори набувають адекватності за рахунок еквалентного перекладу, генералізації (заміна одиниці мови оригіналу, що має вужче значення, одиницею мови перекладу з ширшим значенням) або опущення.

Щоб адекватно відтворити прагматичні інтенції мовця у політичному дискурсі, перекладачі використовують такі прийоми, як модуляція, додавання, опущення, генералізація, перестановка та граматична заміна (конверсія частин мови, зокрема). Важливим є і розуміння того, що перекладач є не лише особою, що механічно інтерпретує набір слів оригінальної мови еквівалентними відповідниками цільової мови, а є людиною, яка повинна осягнути, зрозуміти і відчути зміст, глибину, специфіку, і головне комунікативну мету тексту оригіналу, приводить нас до висновку, що під час перекладу політичного дискурсу слід не поспішати, а зосередити свою увагу, на національних реаліях, специфічній лексиці, граматичних структурах та стилістичних прийомах, щоб зберігати адекватну передачу цілого тексту і донести мету та наміри адресанта.