- •Лабораторний практикум
- •Ткм та матеріалознавсТво
- •6.050503 – «Машинобудування»,
- •6.070106 – «Автомобільний транспорт»
- •Залізовуглецеві сплави та їх мікроскопічне дослідження
- •1.1. Прилади та матеріали
- •1.2. Порядок виконання роботи
- •1.3. Загальні відомості
- •1.3.1. Компоненти, фази та структурні складові залізовуглецевих сплавів
- •1.3.2. Метастабільна діаграма Fе-Fе3с
- •1.3.3. Визначення вмісту вуглецю за мікроструктурою доевтектоїдної та заевтектоїдної вуглецевої сталі
- •1.3.4. Вуглецеві сталі
- •1.3.5. Класифікація сталей за призначенням. Маркування сталей
- •Від вмісту вуглецю
- •1.4. Методичні вказівки
- •1.5. Зміст протоколу
- •1.6. Питання для самоперевірки
- •1.7. Рекомендована література
- •Вивчення мікроструктури чавунів
- •2.1. Прилади та матеріали
- •2.2. Порядок виконання роботи
- •2.3. Загальні відомості
- •2.3.1. Білі чавуни
- •А) доевтектичний 2,9 %с (×150); б) евтектичний 4,3 %с (×200); в) заевтектичний 5,5%с (×150)
- •2.3.2. Половинчасті чавуни
- •2.3.3. Сірі чавуни
- •Ферит – білі зерна.
- •2.3.4. Високоміцний чавун (дсту 3925-99)
- •2.3.5. Ковкий чавун (гост 1215-85)
- •Ферит – білі зерна, перлит – темні ділянки.
- •2.3.6. Чавун з вермикулярним графітом (чвг, дсту 3926-99)
- •2.4. Методичні вказівки
- •2.5. Зміст протоколу
- •2.6. Питання для самоперевірки
- •2.7. Рекомендована література
- •3.1. Прилади та матеріали
- •3.2. Порядок виконання роботи
- •3.3. Загальні відомості
- •Переохолодженого аустеніту сталі у8
- •3.4. Методичні вказівки
- •І термокінетична діаграма з даними швидкості охолодження при гартуванні (б)
- •3.5. Зміст протоколу
- •3.6. Питання для самоперевірки
- •3.7. Рекомендована література
- •Вплив масової частки вуглецю в сталі на її твердість після гартування
- •4.1. Прилади та матеріали
- •4.2. Порядок виконання роботи
- •4.3. Загальні відомості
- •4.4. Методичні вказівки
- •Вуглецю в сталі
- •4.5. Зміст протоколу
- •4.6. Питання для самоперевірки
- •Вивчення структури, властивостей та призначення легованих сталей і твердих сплавів
- •5.1. Прилади та матеріали
- •5.2. Порядок виконання роботи
- •5.3. Загальні відомості
- •Вплив легуючих елементів на структуру та властивості сталей
- •5.3.2. Маркування легованих сталей
- •5.3.3. Класифікація легованих сталей
- •5.3.4. Конструкційні леговані сталі
- •5.3.5. Інструментальні леговані сталі
- •5.3.6. Штампові сталі
- •5.4. Методичні вказівки до виконання роботи
- •5.5. Зміст протоколу
- •5.6. Питання для самоперевірки
- •5.7. Рекомендована література
- •6.3.1. Деформовані алюмінієві сплави
- •6.3.3. Ливарні алюмінієві сплави
- •6.4. Методичні вказівки до виконання роботи
- •6.5. Зміст протоколу
- •6.6. Питання для самоперевірки
- •6.7. Рекомендована література
- •(Справа): а) лита; б) деформована та відпалена.
- •Після гартування і старіння (х250).
- •7.4. Методичні вказівки до виконання роботи
- •7.5. Зміст протоколу
- •7.6. Питання для самоперевірки
- •7.8. Рекомендована література
- •8.3.1. Антифрикційні чавуни
- •8.3.3. Цинкові підшипникові сплави
- •8.3.4. Алюмінієві підшипникові сплави
- •8.3.5. Кальцієві бабіти
- •8.3.6. Олов’янисті бронзи
- •8.3.7. Свинцеві бронзи
- •8.4. Методичні вказівки
- •8.5. Зміст протоколу
- •8.6. Запитання для самоперевірки
- •8.7. Рекомендована література
- •Словник основних термінів
- •Додаток а Правила техніки безпеки при виконанні лабораторних робіт із дисципліни “ткм та матеріалознавство”
- •Додаток б Мікроструктура сталей
- •Література
5.3.6. Штампові сталі
Штампові сталі поділяють на сталі для деформації металу у холодному та гарячому стані.
Сталі першої групи повинні мати високу міцність, твердість і тому містять 0,7...1,5 %С та 1...14 % легуючих елементів (9ХС, Х12М та інші). Високолеговані сталі Х12М, Х12Ф1 близькі до швидкорізальних (у відпаленому стані - ледебуритний клас, у нормалізованому – мартенситний клас). Висока зносостійкість забезпечується великою кількістю карбідів Сr7С3 та МеС після гартування, їх термічну обробку виконують на первинну чи вторинну твердість. У першому випадку температура гартування складає 1030...1070 °С, а наступне відпускання при 150...160 °С дозволяє досягти твердості 61...64 НRСе.
Гартування
на вторинну твердість проводиться від
високих температур (1110...1170 °С), що
призводить до значного легування
аустеніту хромом унаслідок розчинення
карбідів та значного зниження температури
Мн.
Після гартування зберігається 60...80 %
залишкового аустеніту в структурі, тому
твердість низька – 42...54 НRСе.
Після багаторазового відпускання при
500…580 °С твердість зростає до 60...62 НRСе
внаслідок перетворення Азал
М.
Сталі для штампів гарячої деформації працюють до температури 600 °С в умовах ударного навантаження, тому повинні мати високі показники теплостійкості та в'язкості. Цим вимогам задовольняють сталі зі зменшеним вмістом вуглецю (0,3...0,5 %); 5ХНМ, 4Х5В2ФС, ЗХ2В8 тощо. Після гартування ці сталі піддають відпусканню при 500...680 °С на структуру троостит чи троостито-сорбіт (НRС 35...45) в залежності від розмірів штампу, марки сталі та умов експлуатації.
5.4. Методичні вказівки до виконання роботи
Дана лабораторна робота виконується фронтально, бригадами з 2-3 осіб, відповідно до загальної інструкції техніки безпеки. Кожна бригада одержує комплект зразків (шліфів) легованих інструментальних сталей і твердих сплавів, вивчає, замальовує і описує їх мікроструктуру, фазовий і хімічний склади, а також фізико-механічні властивості, якими вони характеризуються. Результати спостережень заносять до протоколу.
Мікроструктури легованих інструментальних сталей і твердих сплавів потрібно вивчати, порівнюючи їх з типовими мікроструктурами. При зарисовці мікроструктур, що досліджуються, необхідно передавати тільки їх характерні риси.
Мікроструктура легованої інструментальної сталі у відпаленому стані являє собою зернистий перліт, після гартування і низького відпускання – відпущений мартенсит з мілкими твердими частками цементиту [4] , що забезпечує гарні різальні властивості і зносостійкість інструменту.
Мікроструктура литої швидкорізальної сталі Р18 складається з карбідної евтектики і сорбітоподібного перліту; після прокатки (чи кування) і відпалу мікроструктура швидкорізальної сталі складається із сорбіту, що займає 70 % її площі, і 30 % складних карбідів великого і середнього розміру.
Після гартування швидкорізальної сталі Р18 її мікроструктура складається із аустеніту з мартенситом і карбідом; після гартування і відпускання при температурі 560 °С її мікроструктура складається з відпущеного мартенситу і твердих карбідів [4].
Легуючі елементи (Cr ,W, Мo, V) утворюють карбіди Me6C, MeC, Me23C6, Me3C, склад яких приблизно однаковий для всіх сталей. В залежності від складу сталі в першу чергу змінюються співвідношення (W + Мо)/V і Ме6С/МеС. Наприклад, у сталі Р18 майже немає карбіду МеС, а в сталі РОМ2ФЗ немає карбіду Ме6 С. Крім цих карбідів в окремих випадках можуть бути присутніми у невеликій кількості карбіди Me23C6 , Me3C;карбід Ме2С виділяється при відпусканні.
Мікроструктура твердого сплаву ВК15 [4] складається з дрібних, світлих, кутастих і шпалоподібних часток карбіду вольфраму WC і темного в’язкого кобальту, що містить невелику кількість (до 1 %) WC в твердому розчині. Якщо світлі частки карбіду в мікроструктурі великі, то твердий сплав ВК15 буде низької якості.
Мікроструктура твердого сплаву Т15К6 складається з кутастих світлих зерен фази WC , окаймованих темною фазою зв’язуючого – кобальту, що містить до 1 %WC і до 0,1 % TiC в твердому розчині, і сірою фазою титанового карбіду TiC, що містить у твердому розчині до 25 % WC [4].
