2. Функції економічної теорії.
Економічній теорії, як і будь-якій науці, властива пізнавальна функція. Вона пояснює закономірності, процеси і явища економічного життя суспільства. Є дослідженням об’єктивних економічних законів розвитку суспільства
Наприклад, об'єктивна необхідність пошуку окремими країнами та регіонами оптимального співвідношення різних форм власності, який має ґрунтуватися на економічних (а не ідеолого-політичних) засадах і регулюватися передусім економічними законами і господарською доцільністю.
Будь-яке знання є цінним не само по собі, а тим, що слугує практичним цілям суспільства. Отже, економічна теорія не може обмежуватись простою констатацією фактів чи описувати певні економічні закономірності. Її пізнавальну функцію має доповнювати практична функція.
Один з принципів реалізації практичної функції економічної теорії полягає в цілісному баченні економічних процесів. Так, неможливо вирішити проблему, наприклад, реформи цін, не визначившись у питаннях побудови банківської системи, організації бюджету, податкової політики, рівня монополізації народного господарства тощо. На основі дослідження закономірностей — побудова відповідної економічної політики.
Методологічна функція полягає в тому, що економічна теорія є фундаментальною основою всіх економічних наук.
3. Методи економічної теорії.
Багатомірність економічних явищ і процесів потребує адекватних методів їх пізнання. Поняття «метод» походить від грецького metodos – шлях дослідження.
Для пізнання соціально-економічних процесів використовують загальнонаукові та спеціальні методи. Серед загальнонаукових методів пізнання значне місце належить структурно-функціональному методу. Він передбачає розгляд будь-якого економічного явища як системного з обов’язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів. За допомогою цього методу можна, наприклад, визначити склад сучасних продуктивних сил, простежити, як вони змінюються, визначити місце і роль кожного їх елемента. Таким чином, структурно-функціональний метод визначає системні ознаки, які зберігаються за об’єктами дослідження незалежно від характеру їх трансформації.
До системних ознак відносять:
цілісність,
направленість руху системи,
управління.
Діалектичний метод пізнання виходить з того, що будь-яке економічне явище:
1) перебуває в русі: воно зароджується, розвивається, занепадає і відмирає;
2) має притаманні йому тотожність, відмінність, протилежність і суперечність, конфліктність;
3) розвивається, що означає відмирання старого і зародження нового, боротьбу між ними, спосіб розв’язання суперечностей та повне утвердження нового.
Джерело розвитку економіки, всіх її складових діалектика вбачає в єдності і боротьбі протилежностей.
Одним зі способів пізнання соціально-економічних явищ є поєднання кількісного і якісного аналізу і визначення на цій основі математичних методів у економічних дослідженнях.
сі прийоми економічного аналізу можна поділити на дві групи: якісні та кількісні. Якісні прийоми дослідження не дають жодної числової характеристики явищам, що вивчаються, а тільки відповідають на питання, як досліджувати економічні процеси, визначають способи підходу до вивчення закономірностей. Якісні прийоми притаманні процесу наукового пізнання в цілому і в інших наукових сферах дослідження.
До якісних (абстрактно-логічних) прийомів дослідження належать: аналіз (деталізація), синтез (узагальнення), індукція, дедукція, порівняння, евристичні прийоми.
Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристику економічним явищам, що досліджуються, і поділяються на описові та аналітичні.
Описові прийоми дослідження дають змогу визначити розміри, масштаби, тенденції, динаміку розвитку економічних процесів, стан та структуру економічних явищ, дають певну числову характеристику окремих напрямків діяльності підприємства. До них належать середні та відносні величини, ряди динаміки, графічний прийом, структурні та типологічні групування.
Аналітичні прийоми дають змогу не тільки визначити певні значення показників, що характеризують економічні процеси, а й дослідити причинно-наслідкові залежності між явищами, ступінь впливу окремих факторів на предмет дослідження. У свою чергу, аналітичні прийоми поділяються на прийоми, за допомогою яких вивчаються функціональні (детерміновані) залежності, і прийоми, що використовуються під час дослідження стохастичних взаємозв’язків. До перших належать ланцюгові підстановки, спосіб абсолютних та відносних різниць, індексний спосіб, інтегральний, пропорційного ділення, пайової участі, балансовий прийом. Серед прийомів стохастичного факторного аналізу найбільш поширені такі, як аналітичні групування, кореляційно-регресійний метод, дисперсійний аналіз, компонентний аналіз. В окрему групу можна виділити прийоми, що дають змогу оптимізувати певні економічні явища. До них відносять прийоми лінійного програмування, теорію масового обслуговування, теорію ігор та інші економіко-математичні методи.
Одним з важливих загальних прийомів є метод наукової абстракції. Суть його полягає у виділенні найбільш суттєвих характеристик процесу, що вивчається, абстрагуванні від всього другорядного, випадкового. Абстракція, як відомо, завжди бідніша конкретного явища. Вона відображує об’єктивну реальність не так, як живе споглядання. Вона проникає всередину неї, йдучи від явища до суті. Абстрактному мисленню притаманні такі прийоми пізнання виробничих відносин, як:
діалектика;
формальна логіка;
аналіз;
синтез.
У процесі аналізу предмет дослідження розділяється на частини, мислення йде від того, що бачимо, конкретного, до абстрактного. Це має важливе значення для подальшого теоретичного обґрунтування всіх особливостей предмета дослідження. У ході аналізу користуються найбільш загальними абстракціями, які придатні для досліджуваного об’єкта. У процесі синтезу економічні явища досліджуються у взаємозв’язку і взаємодії його складових частин. Мислення йде від абстрактного до конкретного, від розуміння суті відносин до прояву їх у конкретній ситуації. Таким чином, аналіз сприяє розкриттю суттєвого у явищі, а синтез завершує розкриття суті, дає можливість показати, в яких формах це притаманне економічній дійсності.
Наукове пізнання суспільних процесів і явищ також передбачає використання метода сполучення логічного та історичного підходу. Логічний взаємозв’язок усіх компонентів суспільства як цілісного організму відображує історичний процес виникнення і становлення певної системи. Сполучення логічного та історичного в економічній науці допомагає відкриттю якісно нових форм дії економічних законів і знаходження нового змісту в економічних категоріях. В обох випадках необхідно виявляти якісні зрушення, які мають місце на певному етапі розвитку економічної системи, обґрунтовувати, як виникнення нових відносин детермінує появу якісно нових форм прояву економічних законів.
Звичайно, що політекономія не може обмежитися використанням тільки цих методів дослідження. Як фундаментальна наука вона визначає перспективи для суспільної практики.
Опануванню науковим економічним мисленням сприяє освоєння і спеціальних методів. З їх допомогою політекономія висвітлює сутність економічних явищ. Таким методом є соціально-економічний експеримент. Практичні рекомендації відносно проведення соціально-економічного експерименту значно відрізняються від конкретних прикладних розробок. Тому дуже важливим є суспільне розуміння його необхідності і корисності. Соціально-економічний експеримент необхідно розглядати як спосіб пізнання реальної дійсності і як спосіб, який сприймає конкретний суб’єкт. Прикладом соціально-економічного експерименту є програмування розвитку окремих галузей, налагодження нових виробничих зв’язків та ін.
Соціально-економічний експеримент як прийом пізнання не може претендувати на універсальність. Ціннісні судження про його результативність не можуть бути відокремленими від об’єктивного економічного дослідження. З 1) розвитком продуктивних сил, 2) накопиченням знань, 3) освоєнням прийомів і знань з технології аналізу економічних явищ та їх взаємозв’язків роль соціально-економічного експерименту зростає.
Економічнемоделювання - цеформалізованийопис і кількісневираженняекономічнихпроцесів і явищ (за допомогою математики й економетрики), структура якого абстрактно відображаєреальну картину економічногожиття. Економічнімоделідаютьможливістьнаочно і глибшедослідитиосновніриси й закономірностірозвитку реального об'єктапізнання.