48. Критика психоаналізу в працях ю. Габермаса.

Габермас позитивно відкликається про психоаналіз та виступає проти його природознавчої версії, виділяючи саморефлексію як головну характеристику психоаналізу. В роботі «Пізнання та інтерес» Габермас відзначає існування емпірико-аналітичних наук (забезпечують керування певними матеріальними, фізичними процесами), історико-герменевтичних (поширюють саморозуміння та розуміння між людьми) та соціально- критичних (звільнення свідомості від ідеологій), головна відмінність яких полягає в методах досягнення результатів при роботі з об’єктом. Головна відмінність гуманітарних наук в тому, що вони «…схоплюють свої факти за допомогою розуміння» , перевірка висловлювань проходить внаслідок тлумачення, а пошук смислів висловлювань забезпечують правила герменевтики. Призначення історико-герменевтичних дисциплін – в розширенні взаєморозуміння між людьми. Габермас підніс герменевтичні та гуманітарні дисципліни до рівня наукових: «Навіть якщо гуманітарні науки схоплюють свої факти за допомогою розуміння, і навіть якщо вони мало турбуються про те, щоб знайти універсальні закони, все ж вони поділяють з емпірико-аналітичними науками загальне уявлення про метод: на основі теоретичної установки… описувати структуровану дійсність. Історизм перетворився на позитивізм гуманітарних наук». І далі: «Розуміння смислу… націлене на встановлення згоди між людьми, що діють в кордонах традиційної самосвідомості. На відміну від технічного інтересу ми називаємо це інтересом практичним, пізнавальним» . Психоаналіз стає у Габермаса складовою теорії комунікативної дії, надаючи необхідну методологію для розуміння соціальних механізмів, корегування порушених мовних структур. Робота з пацієнтом під час сеансу являє собою метод аналізу та інтерпретації символічних та лінгвістичних структур для дослідження порушених комунікативних зв’язків і їх відновлення. Лінгвістичні структури мають бути підведені до психоаналітичного розуміння, зафіксувавши явний та скритий смисли мови, їх співвідношення та взаємодію на «сцені» психоаналізу. В психоаналізі всі свідомі структури (лінгвістичні, символічні, соціальні) – систематично порушуються під впливом несвідомих процесів. Це обумовлюється тим, що 88 патологічні утворення ведуть за собою постійне викривлення сприйняття дійсності та самого себе. Поки патологічне утворення не буде ліквідоване, викривлення буди проявляти себе систематично. Коли зафіксована, проаналізована та наділена необхідною інтерпретацією викривлена комунікація буде доведена до рівня свідомості пацієнта, то зміниться його світосприйняття, зміниться сама комунікативна сфера. І зміни ці можливі саме завдяки критичній рефлексії, що пов’язана у пацієнта з розумінням себе та свого внутрішнього світу. (Хабермас, Ю. Познание и інтерес)

49……….

50. Сучасні різновиди герменевтики

У наш час проблему інтерпретації і розуміння розробляють Г. Гадамер, Ю. Хабермас, А. Лоренц, П. Рікьор, К. Апель та ін.

Німецький філософ Г. Гадамер (1900–1987) розуміє герменевтику не просто як метод гуманітарних наук, а як вчення про буття як онтологію. Він надав герменевтиці універсального значення, а проблема розуміння стала головною в філософії.

Філософська герменевтика останнім часом набула широкого розповсюдження в світі. Пояснюється це тим, що труднощі пошуку істинного смислу людського буття та шляхи вирішення протиріч сучасного світу ця філософія замінила пошуком інтерпретацій з активним використанням при цьому конвенціоністської семантики. Фактично текст; мова перетворилися в альфу і омегу філософської герменевтики.

Подібно до "герменевтичного кола" ідеалізм проявляється і при розв'язанні так званого герменевтичного трикутника. У "герменевтичному трикутнику" в ролі об'єкта (о) виступає текст або мова, перший суб'єкт (1с) – автор цього тексту, другий суб'єкт (2с) - автор-інтерпретатор. Основне питання філософії відповідно до наведеного тут зв'язку, набуває вигляду питання про те, що первинне – текст чи смисл (значення) у свідомості суб'єкта. Другий суб'єкт (2с) в такій герменевтичній ситуації виступає на перший план як джерело смислу. Отже, суб'єктно-об'єктні відношення в основному питанні філософії перетворюється на відношення між суб'єктами.

Чому саме герменевтика набула значного поширення останнім часом? Самі західні філософи пов'язують цей процес з виникненням кризи довіри до всіх сьогодні існуючих філософських вчень та розчаруванням в цінностях, що були до цього.

Герменевтика все активніше втручається в ідеологічну діяльність різних культурних об'єднань, філософських напрямків, претендуючи на універсальність свого положення. Вона прагне виступати методом об'єднання й упорядкування розгалужених і суперечливих течій сучасної західної філософії.

З іншого боку, різні філософські напрямки роблять спробу доповнити свої філософські конструкції положеннями герменевтики. Так, внаслідок еволюції фрейдизму і зближення його з герменевтикою виник напрямок герменевтичної теорії мови, одним із представників якої є Ю. Хабермас. Він вважає герменевтику допоміжною дисципліною, яка покликана доповнювати його немарксистську версію історичного. А, Лоренц вважає герменевтику метатеорією психоаналізу, його методологією.

Слід підкреслити, що поставлена філософською герменевтикою проблема розуміння в наш час стала однією з найважливіших. Однак вона виявилася нездатною вказати шлях виходу із суспільного "герменевтичного кола", що виникло, шлях вирішення соціальних колізій. Герменевтика прагне пояснити їх взаємним нерозумінням людей, замість того, щоб шукати причини непорозумінь між людьми в соціальній та економічній дисгармонії суспільства.

Позитивним моментом в герменевтиці можна вважати те, що вона виступає як реакція на абсолютизацію ролі природничо-наукового методу в пізнанні проблеми відношення людини до світу, проти абсолютизації технократичного стилю мислення. Заслугою герменевтики є те, що вона прагне подолати розрив між природою і людиною, між світом природи і світом людини.

Проблема розуміння, яку розробляє герменевтика, особливо актуальна в плані осмислення результатів матеріальної, духовної, культурної діяльності людей різних епох.

Останнім часом чіткіше вимальовується глобальність проблеми розуміння між людьми, країнами, протилежними системами, а також усвідомлення майбутнього розвитку єдиної людської цивілізації.

51…