6.4. Аналіз ефективності використання необоротних активів

Важливою умовою здійснення бюджетними установами покладених на них функцій підвищення ефективності праці є забезпеченість їх основними засобами і максимальний рівень використання необоротних активів.

Ефективність використання необоротних активів є одним із вирішальних факторів збільшення обсягу послуг, які надає установа, та підвищення якості обслуговування.

Підвищення рівня використання основних фондів сприяє збли- женню строків фізичного та морального зносу, своєчасному технічному переозброєнню установ, зростання ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, що має важливе народногосподарське значення.

Узагальнюючими показниками використання основних фондів установи є фондовіддача, фондомісткість, питомі капітальні вкладення на 1 грн приросту продукції. Їх розраховують як відношення вартості випущеної продукції до вартості основних фон- дів основного виду діяльності.

Фондовіддача визначається за формулою

Ф_в = ОП : ОФ,

де Ф_в — фондовіддача, грн (на 1 тис. грн вартості фондів); ОП — обсяг продукції, робіт або послуг, грн; ОФ — середньоріч- на вартість виробничих основних фондів основного виду діяльності, тис. грн.

Фондомісткість — обернений показник до фондовіддачі, характеризує ефективність використання основних фондів в установі. Розраховується діленням вартості виробничих основних фондів на вартість продукції:

Ф_м = ОФ : ОП.

Відносна економія основних фондів (Е_опвф) розраховується за формулою

де ПВП — відсоток обсягу виробництва продукції; ОФ_з, ОФ_б — відповідно середньорічна вартість основних виробничих фондів у звітному та базовому роках.

Групування показників, що характеризують фондовіддачу, унаоч- нює рис. 6.6:

Рис. 6.6. Схема аналізу фондовіддачі

Розрахунки показників фондовіддачі у бюджетних установах різних галузей мають певні особливості, зумовлені специфікою відображення обсягу робіт (послуг). Так, у науково-дослідних інститутах для вимірювання обсягу робіт застосовується кошторис- на вартість робіт, виконаних власними силами. Показником обсягу послуг в установах охорони здоров’я з надання населенню стаціонарної медичної допомоги є кількість ліжко-днів, в амбулаторно-поліклінічних закладах — кількість лікарських відвідувань, в установах народної освіти — чисельність учнів, у бібліотеках — кількість книговидач.

Споживчий характер необоротних активів бюджетних установ визначає також особливості оцінювання фондовіддачі. В умовах заінтересованості суспільства в постійному поліпшенні матеріаль- но-технічної бази установ і підвищенні рівня ефективності її використання показник фондовіддачі застосовується для характеристики доцільної пропорційності показників розвитку необоротних активів, їх використання і масштабу обслуговування. При цьому враховується, що на фондовіддачу впливає зміна складу необоротних активів і рівень споживання їх активної частини. Приклад аналізу фондовіддачі наведено у табл. 6.6.

Таблиця 6.6

АНАЛІЗ ФОНДОВІДДАЧІ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЛІКАРНІ

Показник	Минулий рік	Звітний рік	Зміна: зростання (+), зниження (–)
			в абсолютному вимірі	у %
Кількість ліжко-днів	129 113	131 324	+ 2211	+ 1,71
Середньорічна вартість необоротних активів, тис. грн	32 038	32 346	+ 308	+ 5,92
у тому числі вартість обладнання, приладів, апаратів тощо	4380	4670	+ 290	+ 6,62
Фондовіддача, кількість ліжко-днів на 1000 грн: усіх необоротних активів:	40,3	40,6	+ 0,3	+ 0,74
обладнання, приладів, апаратів тощо	294,8	281,2	– 13,6	– 4,61
Питома вага вартості обладнання, приладів апаратів у вартості всіх необоротних активів, %	13,670	14,438	+ 0,768	+ 5,62

Приріст фондовіддачі всіх необоротних активів установи охорони здоров’я на 0,74 % порівняно з попереднім роком вказує на підвищення рівня їх використання. Цьому сприяло відновлення матеріально-технічної бази переважно за рахунок активної частини необоротних активів. Частка устаткування, приладів та апаратів у загальній вартості всіх необоротних активів зросла на 5,62 %. Проте установа не повністю використала об’єктивні можливості для підвищення рівня фондовіддачі. Фондовіддача актив- ної частини необоротних активів зменшилася на 4,61 %. Причинами цього можуть бути: недостатня завантаженість обладнання за часом і за потужністю; наявність надлишкового і невстановленого обладнання; нераціональне розташування обладнання в підрозділах установи.

У процесі аналізу фондовіддачі необхідно дати кількісну характеристику впливу основних факторів на зміну фондовіддачі.

У розглянутому прикладі рівень фондовіддачі всіх необоротних активів лікарні в розрахунку на кожні 1000 грн підвищився на 0,3 ліжко-дня. Цьому сприяло поліпшення складу основних засобів (частка обладнання в загальній їх вартості збільшилася на 0,768 %), у результаті чого фондовіддача збільшилася на 2,264 ліжко-дня (0,768  294,8 : 100). Проте використання обладнання, приладів та апаратів погіршилося (рівень їхньої фондовіддачі знизився на 13,6 ліжко-дня, що призвело до зменшення загальної фондовіддачі всіх необоротних активів лікарні на 1,964 ліжко-дня (– 13,6)  14,438 : 100.

У процесі аналізу використання обладнання, приладів, апаратів та інших елементів активної частини необоротних активів застосовуються показники використання парку наявного обладнання (приладів, апаратів) та інтенсивності їхньої роботи.

Усе наявне обладнання (прилади та апарати) поділяється на встановлене та невстановлене, а встановлене ще й — на працююче та непрацююче (недіюче). Таке групування дає можливість у процесі аналізу визначити повноту використання їх парку за допомогою системи відповідних показників, які обчислюються як за кількістю, так і за вартістю.

Показником, який характеризує готовність обладнання до участі в певному функціональному процесі, є коефіцієнт установленого обладнання (К_во). Він визначається як відношення прийнятого до експлуатації обладнання до наявного:

,

де Ф_в Ф_н — відповідно визначені види необоротних активів, прийняті до експлуатації та наявні.

Співвідношення фактично діючого обладнання та наявного дає можливість оцінювати рівень його використання. Коефіцієнти використання встановленого (К_во) і всього наявного обладнання (К_но) визначаються за формулами

де Ф_в, Ф_п, Ф_н — відповідно встановлене, фактично діюче та все наявне обладнання.

Обладнання, яке знаходиться в установі, може діяти і може не діяти. Розрізняють календарний, режимний, плановий, фактичний, машинний та корисний фонди часу. Схему аналізу використання обладнання за часом фонду часу обладнання наведено на рис. 6.7.

Календарний фонд часу (365  24)
Режимний фонд часу								Позазмінний час, вихідні та святкові дні
Плановий фонд часу						Резерв, планові ремонти
Час фактичної праці				Надпланові простої
Машинний час		Допоміжний час
Корисний машинний час	Непродуктивний час

Рис. 6.7. Схема аналізу використання обладнання за часом

Кожний фонд часу використання обладнання аналізується окремо.

Рівень використання обладнання за часом характеризується системою коефіцієнтів екстенсивного завантаження обладнання, які розраховують за формулами:

де К_к, К_р, К_п, К_чфп, і К_м — коефіцієнти використання часу відповід- но календарного, режимного, планового, фактичної праці та машинного; Т_р, Т_к, Т_п, Т_чфп, Т_м та Т_кмч — відповідно час режимний, календарний, плановий, час фактичної праці, машинний та машинний корисний час одиниці обладнання.

Аналіз цих коефіцієнтів виявляє резерви в роботі обладнання.

Аналіз режимного фонду часу дає можливість визначити резер- ви зростання коефіцієнта змінності, скорочення часу тривалості планових ремонтів обладнання, а порівняння фактично відпрацьованого часу з плановим — величину надпланових простоїв. Результати такого аналізу зведено в табл. 6.7.

Таблиця 6.7

АНАЛІЗ ФОНДУ РОБОЧОГО ЧАСУ ОБЛАДНАННЯ

Показник	Минулий рік	Звітний рік		Відхилення (+; –)
		За планом	Фактично	абсолютне	у %
1. Календарний фонд часу, год.	8760	8760	8760	—	—
2. Режимний фонд робочого часу, год.	4380	4380	4230	150	– 3,4
3. Коефіцієнт використання календарного фонду часу	0,5	0,5	0,48	– 0,02	– 4,0
4. Відпрацьовано верстато-годин	3811	3785	3616	– 169	–3,6
7. Коефіцієнт використання режимного часу	0,87	0,86	0,85	– 0,01	– 1,16
6. Коефіцієнт змінності роботи обладнання	1,74	1,8	1,73	– 0,07	3,89
7. Відпрацьовано днів	210,0	214,0	206,0	– 8	– 3,74
8. Середня тривалість зміни, год.	7,5	7,8	7,6	– 0,2	– 2,6
9. Середня тривалість роботи одного апарата, год.	26 276	26 525	25 986	– 539	– 9,3

За даними таблиці коефіцієнт використання календарного фон- ду часу за рахунок скорочення змінності роботи обладнання зменшився на 0,01, а надпланові простої обладнання становили 539 год.

Зменшення величини коефіцієнта використання режимного часу на 0,01, або на 1,16 %, та коефіцієнта змінності на 0,07 вказує на погіршання використання обладнання. Збільшення величини цих показників потребує порівняльного аналізу використання обладнання в різні зміни різними робітниками.

Коефіцієнт використання календарного фонду часу визначається відношенням відповідно режимного, планового та фактично відпрацьованого часу до календарного. Коефіцієнт екстенсивного, інтенсивного, та інтегрального, завантаження обладнання визначається відношенням фактично відпрацьованого часу до планового фонду часу одиниці обладнання.

Основними причинами понадпланових простоїв обладнання є: незабезпеченість робочих місць сировиною, матеріалами, паливом, енергоресурсами, робочою силою, інструментами, технологічним устаткуванням, запасними частинами для ремонту; позаплановане переставлення та переналагодження устаткування; тех- нічна несправність обладнання.

У процесі аналізу виникає необхідність оцінювання роботи обладнання часом. Для цього використовується коефіцієнт екстен- сивності завантаження (К_екс), який розраховується для одиниці певного виду обладнання або для цілої групи обладнання за формулою

,

де Т_ф, Т_б — відповідно час фактичної роботи обладнання та базовий.

В установах, які працюють в кілька змін, для характеристики використання часу роботи обладнання (особливо унікального) за- стосовується коефіцієнт змінності (К_зм). Він є проміжним між коефіцієнтом використання обладнання (К_фо) і коефіцієнтом інтенсивного завантаження.

Коефіцієнт змінності роботи обладнання визначають за робочу добу, місяць, квартал, рік (за часом); по дільниці, цеху, підприємству (у просторі).

За часом цей коефіцієнт розраховується діленням загальної кіль- кості відпрацьованих машино-змін одиницею обладнання на кіль- кість машино-днів (діб) або діленням кількості змін чи годин, відпрацьованих одиницею обладнання за добу, на тривалість зміни в годинах:

де К_з — коефіцієнт змінності; З — кількість відпрацьованих змін за добу; Г — кількість відпрацьованих годин за добу; Т_з — тривалість зміни, год.

Коефіцієнт змінності робочого обладнання всього парку розраховується діленням відпрацьованих машино-змін (або машино-годин) на найбільшу кількість машино-годин, що можуть бути відпрацьовані за однозмінної роботи:

де З — кількість відпрацьованих змін за добу; N — кількість верстатів у цеху, на дільниці, од.; ВГ — кількість відпрацьованих машино-годин за добу; ММГ — максимально можлива кількість машино-годин за роботи в одну зміну.

Підвищення величини коефіцієнта змінності роботи обладнання забезпечує зростання фондовіддачі та обсягу виробництва продукції без додаткових капітальних вкладень на збільшення парку обладнання.

Найпоширенішим прийомом аналізу використання необоротних активів є групування їх за періодичністю зайнятості (функціо- нування).

У багатьох випадках в установах не ведеться щоденний облік тривалості роботи окремих видів обладнання та приладів, оскільки немає об’єктивної необхідності систематично їх навантажувати. Тобто вони використовуються з певною періодичністю. Тому для характеристики зайнятості елементів необоротних активів за часом доцільно застосовувати їх групування за періодичністю використання. Проілюструємо такий прийом табл. 6.8.

Таблиця 6.8

ГРУПУВАННЯ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЗА ПЕРІОДИЧНІСТЮ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

Показники Періодичність використання устаткування	Минулий рік		Звітний рік		Зміни (+; –), %
	Кількість	Питома вага, %	Кількість	Питома вага, %
Щодня	80	50,6	90	56,3	+ 5,7
Тричі на тиждень	30	19,0	30	18,7	– 0,3
Один раз на тиждень	20	12,7	25	15,6	+ 2,9
Двічі за місяць	15	9,5	10	6,3	– 3,2
Рідше ніж один раз за місяць	13	8,2	5	3,1	– 5,1
Усього	158	100	160	100

Із даних табл. видно, що в звітному році лише 56,3 % обладнання використовувалося щодня, решта — з інтервалом у тиждень і місяць. Водночас мають місце й позитивні зміни в характері використання устаткування порівняно з минулим роком. Установа реалізувала або передала іншим установам устаткування, що використовувалося рідше ніж один раз за місяць.

Одним із найважливіших завдань розвитку бюджетних установ є забезпечення їхньої господарської діяльності передусім за рахунок підвищення ефективності та якповнішого використання внутрішньогосподарських резервів, що потребує раціонального використання основних засобів.

Підвищенню якості господарської діяльності бюджетних уста- нов сприяють:

1. запровадження уточненої класифікації необоротних активів;

2. поліпшення використання діючих основних засобів та інших необоротних матеріальних активів.

Приріст необоротних активів установи досягається внаслідок нового будівництва, а також реконструкції та розширення діючих будівель.

Реконструкція та розширення діючих споруд, виступаючи джерелом збільшення основних фондів установи, водночас дають змогу краще використовувати наявний невиробничий апарат.

Основну частину приросту надання послуг одержують від діючих основних фондів, у кілька разів більших за нові фонди, які вводяться щороку.

Узагальнюючим показником використання основних засобів може певною мірою слугувати показник обсягу наданих послуг на одиницю необоротних активів. Як правило, він виражається у натуральних одиницях.

До найважливіших завдань підвищення ефективності використання основних засобів належать своєчасне введення в експлуатацію нових основних засобів і якнайшвидше їх освоєння. Скорочення термінів введення в експлуатацію нових технологій сприяє ефективнішому управлінню бюджетною установою. Поліпшення використання діючих основних засобів, у тому числі введених в експлуатацію заново, можна досягти підвищенням інтенсивності їх використання, передусім за рахунок технічного вдосконалення останніх, правильного добору кваліфікованого персоналу, проведення низки інших заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності. Отже, інтенсивний шлях використання основних засобів діючих установ включає технічне їх переозброєння, прискорення темпів оновлення основних засобів.

Відомо, що в установі частина устаткування знаходиться в ремонті та в резерві, а частина — на складі. Своєчасний монтаж невстановленого устаткування та задіяння всього встановленого за винятком того, що знаходиться в плановому резерві та ремонті, значно підвищує рівень використання основних засобів.

Значною мірою рівень використання основних засобів залежить від кваліфікації кадрів, які експлуатують обладнання, ставлення службовців до праці, досконалості системи морального стимулювання працюючих.

Будь-який комплекс заходів з поліпшення використання основ- них засобів має передбачати забезпечення зростання обсягів надаваних послуг.