2.1 Динаміка прибутку приватних підприємств

У даному розділі розглядається два конкуруючих підприємства Захарівського району Одеської області, які відносяться до категорії «пров. товари».

Підприємство незалежно від сектору до якого воно відноситься або об’єму конкуренції не може отримувати постійну кількість прибутку через зріст або падіння попиту, але це не один чинник який супроводжує коливання прибутку. Категорія власників малого бізнесу завжди була найбільш вразливою до ряду зовнішніх подразників, серед яких: податкове та митне законодавство, коливання цін на виробничі ресурси та товари збуту, відсутність дієвої кредитної політики підтримки малого бізнесу, тощо. Критеріями розвитку та успіху справ у малому підприємництві є рівень доходів та число бажаючих займатися малим бізнесом.

Наведемо приклад. Використавши дані малого приватного підприємства «Ромашка» О. А. Бараболя і «Берізка» М. С. Король розглянемо динаміку росту і спаду прибутку.

В поданій нижче таблиці 2.1 і 2.2 розглянемо: виручку від реалізації, витрати, акцизні збори, пенсійні податки і річну заробітну плату за 2012-2015 роки.

таблиця 2.1

Показники підприємства «Ромашка»

	2012(12 міс.) грн.	2013(12 міс.) грн.	2014(12 міс.) грн.	2015(12 міс.) грн.
Виручка від реалізації	479810	481920	511000	478580
Витрати(комунальні послуги)	6315	7400	6530	6950
Акцизний збір	12050	12470	13400	13500
Пенсійний податок	4338	4489	4824	4860
Заробітна плата	12950	12500	12860	16200

таблиця 2.2

Показники підприємства «Берізка»

	2012(12 міс.) грн.	2013(12 міс.) грн.	2014(12 міс.) грн.	2015(12 міс.) грн.
Виручка від реалізації	461840	463950	456730	469750
Витрати(комунальні послуги)	5340	7800	7550	7400
Акцизний збір	15040	17150	19630	20000
Пенсійний податок	5414	6174	7066	7200
Заробітна плата	20100	21500	21500	18000

Рис.3.

Порівняння динаміки виручки від реалізації підприємств «Ромашка» і «Берізка».

Очевидно, що більш стабільно працює підприємство «Берізка», хоча за останні 4 роки найбільший показник прибутку спостерігався у 2014 році в підприємстві «Ромашка».

ВИСНОВКИ

Мале підприємство – це невід’ємний елемент системи економічних відносин в економіці ринкового типу, який забезпечує її інноваційну активність і підтримує конкурентне середовище.

Роль і місце малих підприємств в національній економіці виявляється в виконуваних ними функціях: формування конкурентного середовища; надання ринковій економіці гнучкості, оперативності реагування на потреби ринку, мобільності; прискорення реалізації новітніх технічних та комерційних ідей, наукоємної продукції; створення нових робочих місць і вирішення проблеми зайнятості; пом’якшення соціальної напруги, демократизація ринкових відносин, створення середнього класу.

Головними причинами гальмування розвитку малого підприємництва в Україні є: відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого підприємництва; неймовірно важкий тягар оподаткування; низькі темпи та перекоси в процесі реформування власності; відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку малого бізнесу; обмеженість або повна відсутність матеріальних фінансових ресурсів; недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого підприємництва, обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення.

Основними макроекономічними чинниками, які впливають на розвиток малого підприємництва, є: обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку; вкрай незначна інвестиційна активність, обмеженості кредитів.

Ключовими проблемами на шляху подальшого розвитку та росту малого бізнесу в Україні є труднощі при виході на ринок для новостворюваних підприємств та надмірні регулятивні вимоги і податки для діючи підприємств.

Подальший розвиток ситуації без активного та позитивного втручання держави може призвести до згортання (в основному через подальшу тінізацію) цього сектора економіки з відповідним загостренням економічних проблем та посиленням соціальної напруги. Через це і виникає необхідність дієвої державної політики підтримки малого бізнесу.

Формування державної політики розвитку малого підприємництва полягає у створенні цілісної системи його державної та громадської підтримки. Одним з дієвих механізмів розвитку підприємництва є прийняття, відповідно з положенням Концепції державної політики розвитку малого підприємництва, однойменної Програми та регіональних програм, які враховують специфіку кожної території і визначають пріоритети розвитку підприємництва.

Реалізація Програм створить умови для збільшення кількості діючих малих підприємств, приріст нових робочих місць, росту частки малих підприємств у валовому внутрішньому продукті, додаткових надходжень до бюджету, отримання додаткових товарних ресурсів, підвищення рівня конкуренції серед вітчизняних товаровиробників; допоможе вирішенню соціально-політичних завдань; формуванню широкого прошарку дрібних власників, який є основою соціально-економічних реформ, гарантом політичної стабільності та демократичного розвитку суспільства, і, відповідно, послаблення тенденції до соціальної диференціації населення.

У багатьох країнах з ринковою економікою протягом останніх століть відбувалося економічне зростання, а з ним і підвищення рівня життя населення.

Розвиток – є важливою передумовою ефективності функціонування вітчизняних підприємств, суттєвою перевагою у конкурентній боротьбі і запорукою успіху, а ринкове середовище його функціонування є відображенням стану та динаміки економічних та соціальних процесів.

Соціально-економічний розвиток – складний суперечливий процес, у якому взаємодіють позитивні і негативні фактори, а періоди прогресу змінюються періодами регресу. Політичні і військові потрясіння, соціальні конфлікти, екологічні катастрофи можуть призупинити розвиток економіки будь-якої країни, відкинути її на кілька десятиліть назад, а іноді привести і до остаточної загибелі, як це було з древніми цивілізаціями.

Національна економіка повинна зайняти достойне місце у конкурентному глобальному ринку. Це єдиний шлях для підвищення рівня добробуту громадян до рівня економічно розвинутих держав світу. Тому, ключовими завданнями Уряду є якнайширше залучення інвестицій для створення сучасного виробництва, впровадження нових знань, технологій і принципів управління, підвищення рівня зайнятості.

Україна у рейтингу Глобального індексу конкурентоспроможності за 2015-2016 роки погіршила свої позиції на три пункти і зайняла 79 місце серед 140 країн світу, які досліджувалися.

Україна все ще залишається у групі країн, які не досягли середнього показника конкурентоспроможності, і значно відстає від розвинутих держав.