30. Методи дослідження дорогоцінних металів:

Руйнівні: Опробовування на пробірному камені. Рентгено- флуоресцентний. Крапельний Емісійної спектрометрії. Атомно-абсорбційне титрування. Мікропотенціометричне титрування. Купелювання. Мікрокупелювання.

Метод опробовування дорогоцінних сплавів на пробірному камені: при застосуванні цього методу використовують пробірний камінь, пробірні голки та пробірні реактиви.

Пробірний камінь – це кременистий сланець чорного кольору (без тріщин та сторонніх включень), дрібнозернистої будови, з добре відшліфованою поверхнею. Камінь має бути стійким до дії азотної, сірчаної і соляної кислот та їх сумішей.

Пробірні голки – це смужки дорогоцінних сплавів, що припаяні до латунних пластинок, на яких зазначена проба цієї голки. Для кожної проби існує комплект голок, що відрізняються за кольором внаслідок різного вмісту легуючих компонентів. До комплекту пробірних голок кожного виду мають входити голки кожного стандартного сплаву та голки проміжних проб.

Пробірні реактиви – це водні розчини кислот, сумішей кислот або розчини солей, за допомогою яких опробовують поверхню металу, що досліджується.

наведено реактиви на сплави дорогоцінних металів.

Рентгенофлуоресцентний аналіз – метод визначення якісного і кількісного вмісту хімічних елементів у зразку. Вимірюється інтенсивність вторинного характеристичного випромінювання атомів елементів, що збуджуються первинним випромінюванням рентгенівської трубки безпосередньо у досліджуваному зразку. Структура рентгенівських спектрів обумовлена енергетичним станом електронів в атомі, і тому спектр кожного елемента індивідуальний, тобто характеризується певним набором спектральних ліній. Залежність інтенсивності лінії характеристичного спектра від концентрації дозволяє зробити кількісний аналіз, тобто визначити процентний вміст даного елемента у пробі.

До переваг рентгенофлуоресцентного аналізу відносяться: недеструктивність, експресність, мультиелементність (отримання розгорнутої картини лігатурного сплаву і наявності домішок), широкий діапазон концентрацій, що реєструються, повністю автоматизований процес аналізу, проста підготовка проб або її відсутність.

До недоліків рентгенофлуоресцентного аналізу відносяться: менша чутливість визначення елементів порівняно з руйнівними фізико-хімічними методами, залежність результату від надійності випробування стандартних зразків. Межі можливої основної відносної похибки характеристики перетворення (інтегральна нелінійність) – не більше ±0,05%.

Для визначення кольору, блиску металів і сплавів використовується денне освітлення. Для більш виразного розпізнання зразки необхідно відполірувати.

Для визначення технологічних властивостей (тверді, пластичні) необхідно використовувати набір плоскогубців і олівців твердості.

Для визначення корозійної стійкості рекомендується використовувати стандартний набір кислот, лугів, що є в хімічних лабораторіях.

Метод визначення складу сплаву заснований на використанні пробірного каменя і пробірних реактивів.

Сутність методу полягає в тому, що сплав реагує під час штрихової проби як недорогоцінний кольоровий сплав. Дія базується на розчинності легуючих металів під впливом азотної кислоти.

Перед початком аналізу поверхню пробірного каменю злегка змазують рослинною олією. Після цього зразком, склад якого повинний бути встановлений, натирають стрічку, розмір якої близько 10 мм.

Висновок про склад зразка роблять за кольором натирання та результатами дії кислотного реагенту.