5. Публічний виступ

Що ж таке "публічний виступ?" Риторику пов’язано передусім із усним мовленням. Отже, публічний виступ – це різновид усного спілкування.

Публічні виступи поділяються на жанри:

• Доповідь - публічне повідомлення на означену тему; текст такого повідомлення;

усне або письмове офіційне повідомлення про що-небудь керівникові або начальникові.

Види: звітна, ділова, політична.

• Промова - публічний виступ з якого-небудь приводу; текст такого публічного виступу; слова, звернення до кого-небудь. Поділяються на роди: соціально-політичні, академічні (наукова доповідь, наукове повідомлення, огляг, лекція), судові, соціально-побутові, богословсько-церковні.

• Бесіда - розмова кількох осіб; доповідь або повідомлення на якусь тему з наступним обговоренням.

• Репортаж (фран. reportage – повідомлення) – інформаційний жанр публіцистики; оперативне повідомлення кореспондента (репортера) з місця події в пресі, по радіо, телебаченню.

Техніка підготовки до виступу

№	Етапи підготовки	Особливості етапів
1	Визначення цільової настанови виступу	Конкретизація теми та мети. Визначення питань, що потрбують висвітлення. Поєднання освітнього, інформаційного, і виховного спрямування. Зясування й урахування підготовки аудиторії до сприйняття змісту. Продумування орієнтовних відповідей на можливі запитання.
2	Збір матеріалу	Добір грунтовного матеріалу (фактів, цифр, імен, прикладів, цитат). Використання ілюстрацій, документів, технічних засобів, наочності.
3	Продумування логічної послідовності	Композиція виступу: - початок (вступ); - основна частина; - висновок (закінчення).
4	Підготовча робота	Конкретизація теми та мети. Добір фактів Визначння структури композиції Складання плану конспекту або повного тексту виступу Розподіл часу на висвітлення кожного питання Шліфування кожної думки Вироблення навиків працювати з технічними засобами Складання бібліографії Робота над формою виступу
5	Удосконалення культури мовлення	РЕПЕТИЦІЯ ВИСТУПУ
6	Психологічна підготовка до виступу	Налаштування на успіх

Схематично діяльність оратора можна поділити на 3 етапи :

ІІІ Власне ВИСТУП

Самоаналіз

ІІ Репетиція

І Підготовка

Композиція виступу складається з 3-х основних частин:

І. Початок – має велике значення, від нього залежить успіх подальшого виступу.

Оратор має:

1) привітатися з присутніми;

2) подолати хвилювання і набути впевненості;

3) встановити контакт зі слухачами, завоювати їхні симпатії (можна почати з компліменту);

4) зацікавити аудиторію темою свого виступу;

5) стисло охарактеризувати загальний зміст виступу і розподілити його на окремі питання.

ІІ. Основна частина – виклад змісту слід здійснювати за принципом від простого до складного. Інформація впорядковується по-різному:

1. у хронологічній послідовності, коли потрібно викласти події чи схарактеризувати певний процес роботи, діяльності;

2. у формі опису певного предмета, пояснення його будови, функції та інших ознак

3. шляхом переліку основних пунктів, характеристик, прикладів застосування, переваг, тощо

4. шляхом викладу певних тез, їх аргументацій

Слід пам’ятати, що найменш цікавим є опис, розповідь – найцікавіша (особливо якщо містить новизну). Рівень інтересу до роздуму залежить від актуальності порушеної проблеми, переконливості аргументації.

ІІІ. Закінчення – має важливе значення, адже оратор узагальнює основні думки, робить підсумок свого виступу, надаючи йому логічної завершеності, закінченості.

Завдання: Занотувати основі положення тексту у вигляді опорного конспекту.

Що таке виступ? Безперечно, це монолог (від грецьк. monos — один та logos — слово), проте монолог особливого типу. Монолог оратора звернений до слухачів, проте оратор не просто говорить, він спілкується, веде з ними бесіду. Відчуваючи реакцію аудиторії (хтось погоджується, хтось сумнівається, хтось категорично не згодний), оратор повинен реагувати на неї: щось уточнити, проілюструвати, послатися на авторитети, вдатися до переконання. Таким чином, виникає своєрідний діалогічний монолог — монолог, адресований аудиторії і кожному слухачеві зокрема.

Готуючись до виступу, оратор має бути готовим до встановлення з аудиторією контакту. Трапляється, що слухачі налаштовані байдуже, недовірливо, навіть недоброзичливо. Щоб привернути увагу аудиторії, «завоювати» її, досвідчені оратори застосовують такий прийом, як «чіпляючий гачок» — так назвав його відомий російський адвокат А. Коні. «Увага кожного (дитини, неука, інтелігента і навіть вченого),— писав цей видатний оратор,— може бути викликана чимось простим, цікавим і близьким до того, що цей кожен відчував і переживав». Це може бути розповідь про несподівану подію, якусь дивовижу, парадокс, звернення до аудиторії із несподіваним для неї запитанням тощо.

Що сприяє встановленню контакту між промовцем і слуха­чами? Це і його поведінка, і зміст промови. Якщо ви впевнено виходите на трибуну, то це вже справляє позитивне враження. Вираз обличчя, хода, якою ви проходите до місця виступу, по­става — випростана чи згорблена, ваша жестикуляція — ство­рюють певне враження ще до того, як ви сказали перше слово. Зачіска, охайність рук та нігтів, макіяж, стан взуття та одя­гу — все це уважно фіксується слухачами і впливає на сприй­няття ваших слів. Своїм виглядом і всією своєю поведінкою ви повинні виражати впевненість і віру в свої сили. Вихід до слуха­чів: до місця промови йдіть спокійно, не біжіть, не поправляйте одяг на ходу. Якщо вам треба читати промову, не втуплюйтеся відразу в папери, огляньте людей, усміхніться. Це викликає до­брозичливість з боку слухачів, сприятиме встановленню з ними контакту. Погляд: досвідчений оратор уміє дивитися так, що кожен слухач відчуває його погляд «сам на собі». Для початку скористайтеся прийомом: час від часу «малюйте» очима циф­ру 8, що наче лежить горизонтально, на рівні очей глядачів. Таким чином ви навчитеся переводити погляд з одного ряду об­лич на наступний, щоразу повертаючись до тих, хто виявляє до вашого виступу особливий інтерес.

Жестикуляція має доповнювати мовлення й не виражати ні­чого іншого. Жести поділяються на механічні, ілюстративні та емоційні. Механічні — це жести, що супроводжують промову без зв’язку з її змістом, тобто робляться автоматично (потиран­ня перенісся, поправляння зачіски тощо). Ілюстративні — це жести, які зображають те, про що мова («поїздрушив» — рухи рукою вперед). Ні механічних, ні ілюстративних жестів під час промови робити не треба. Емоційні — це жести, які підсилю­ють виразність промови, прикрашають її, допомагають у ви­діленні основних думок. Ці жести повинні бути природними: трохи повертайте голову, корпус, робіть жести руками лише в найважливіших місцях промови. Не тупцюйте на місці, а не­помітно переносьте центр ваги тіла з однієї ноги на другу, не розглядайте свої руки чи нігті. Подумки проаналізуйте вираз обличчя (міміку): чи не насуплені у вас брови, чи не зібралося у зморшки чоло, чи закритий рот. Якщо обличчя судомить від хвилювання, перед виходом до трибуни зробіть кілька вправ: два-три рази напружте м’язи обличчя; посміхніться «до вух», піднесіть брови «аж до зачіски». Якщо ви легко червонієте, наберіть повні груди повітря й не видихайте, скільки можете утриматися. Зробіть це кілька разів.

Промовець часто не знає куди подіти свої руки. Знайдіть природне й зручне положення, обіпріться однією рукою об ка­федру, другу вільно опустіть вздовж тіла.

Отже, правильна жестикуляція зближує промовця зі слуха­чами і робить зміст його промови зрозумілішим.

Іншим прийомом поступового встановлення контакту з аудиторією є зосередження уваги оратора на доброзичливому обличчі одного із слухачів. Протягом недовгого часу звертаючись до нього, ніби він є єдиним, як правило, вдається зосередитись і заволодіти увагою залу.

Для підтримання контакту оратор має вдивлятися в обличчя слухачів: це дає йому можливість вчасно помітити послаблення уваги.

Якщо оратор відчув, що слухачі стомилися, він може вдатися до прийому емоційної розрядки — запропонувати вгадати, кому належить певний вислів, пожартувати, розповісти анекдот тощо. Після такої «передишки» досвідчений оратор якнайчастіше переходить до найважливішої частини виступу.

Мета усіх названих прийомів — викликати або зберегти інтерес аудиторії. Проте для встановлення міцного контакту зі слухачами застосування лише їх недостатньо.

Як було зазначено, виступ оратора є монологом особливого типу— монологом, зверненим до конкретних адресатів, діалогічним монологом. Взаємодію оратора і слухачів упродовж усього виступу забезпечує така прихована форма діалогу, присутня вже в самій структурі виступу. Саме вона допомагає досягнути ефекту співпереживання.

Форми співпереживання є такі: інтелектуальне та емоційне співпереживання.

Інтелектуальне співпереживання — це спільна розумова діяльність оратора і слухачів. Висловлюючи власну позицію, оратор ніби «публічно» мислить. Така манера виступу має назву мислення вголос (термін належить російському юристові Л. Петражицькому). Оратор розмірковує, формулює тези, висуває гіпотези, наводить аргументи, співставляє факти та погляди, полемізує з уявними або дійсними опонентами, включаючи аудиторію в процес творчого сприйняття свого виступу.

Щодо емоційного співпереживання, то йдеться про особистісний ефект зараження: якщо оратора не хвилюють висловлювані ним думки, аудиторія залишиться байдужою. Чим емоційніший виступ, тим більше впливає він на почуття людей, активізуючи їхню уяву.

Успіху досягає оратор, спроможний викликати й інтелектуальне, й емоційне співпереживання слухачів.

Крім прихованого діалогу, у процесі виступу оратор може вдатися до діалогу відвертого: звернутися до аудиторії із запитаннями та дати відповіді на запитання слухачів.

Структуру спілкування оратора з аудиторією можна увиразнити у вигляді такої схеми:

 

 

Контакт з аудиторією можна зміцнити застосуванням таких засобів, як вживання займенників І та II особи (напр.: Вам відомо, що... Я зроблю спробу пояснити... Безперечно, вас непокоїть... Я спробую вас заспокоїти... Ми переживаємо з приводу... Нас турбує..), дієслів у формі І та II особи наказового способу (напр.: Міркуймо разом! Спробуймо розібратися! Звернімо увагу... Замислімось... Відразу зауважимо... Скажемо відверто... Конкретизуймо... Відзначте собі... Зверніть увагу... Занотуйте... Виправте, якщо я помиляюсь), звертання до слухачів (напр.: шановне панство, шановні опоненти, любі друзі, колеги), риторичні запитання.

Причиною того, що лектора погано розуміють, часто буває не лише слабкий голос, а й неправильне дихання, нечітка арти­куляція. Цю ваду можна усунути шляхом постійного тренуван­ня: перед дзеркалом вимовляти усі звуки (в алфавітному поряд­ку), записати свій виступ на магнітофон і виписати ті слова, в яких допущена нечітка вимова, шляхом тренування виправити помилки.

Успіх виступу великою мірою залежить від тону вашого го­лосу. Тон може бути приятельський, агресивний, театральний, повчальний, урочистий, діловий, миролюбний, саркастич­ний, розмовний або лекційний. Приятельський тон допомагає завоювати симпатії слухачів, особливо на початку виступу. Агресивний тон допустимий лише в разі засудження якогось злочину чи зловживань. Повчальний (або лекторський) тон бажано не застосовувати, бо він принижує слухачів. Краще всього, коли промовець протягом основного виступу виголошує промову миролюбним, діловим або розмовним тоном.

Для промовця необхідно вміти швидко і правильно реа­гувати на непередбачені обставини. Для цього треба постійно виховувати впевненість у своїх силах і вчитися заздалегідь уявляти різні ситуації, які може викликати зміст промови, і знаходити відповідь на них способом правильної, дотепної реакції (За І. Томаном).

ЗАПИТАННЯ для САМОКОНТРОЛЮ

1. Дайте визначення понять: риторика, ритор.

2. Які особисті якості розвиває риторика.

3. Назвіть види красномовства.

4. За якими основними чинниками характеризують мовця.

5. Вкажіть вимоги до поведінки мовця.

6. Узагальніть вимоги до оратора.

7. Яких норм мовленнєвої культури слід дотримуватись при публічному виступі.

8. Назвіть жанри публічних виступів.

9. Дайте їх визначення.

10. Сформулюйте техніку підготовки до виступу.

11. Назвіть складові композиції виступу та охарактеризуйте їх значимість.

12. Сформулюйте основні правила зовнішньої культури оратора.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати конспект.

2. Підготувати виступ на будь-яку морально-етичну чи суспільно-політичну тему.

Наприклад:

«Музика в моєму житті»

«Традиції і символи українського народу»

«Рушник в українських обрядах та звичаях»

«Без верби й калини нема України»

«Символіка рослин у народних обрядах та піснях

« Дружба – особливий тип моральних стосунків між людьми»

3. Текст виступу запишіть, дотримуючись поданих нижче вимог та здайте.

Як готувати доповідь(виступ)

1. Визначити адресата мовлення і мету спілкування.

2. Вдуматися в тему, визначити основну думку майбутньої доповіді.

3. Опрацювати літературу з цієї теми, осмислити її.

4. Добираючи матеріал, звернути увагу на ті фак­ти, які будуть цікаві аудиторії, перед якою буде виго­лошена доповідь. Зробити певні виписки.

5. Скласти робочий план і відповідно до нього систе­матизувати дібраний матеріал.

6. Узагальнити основні положення кількох дже­рел, внаслідок чого думки, викладені в кількох пра­цях, звучатимуть повніше, переконливіше.

7. Записати текст доповіді повністю або частково (початок, кінцівку).

8. Виділити терміни, незнайомі слова, уточнити вимову і наголошення слів.

9. Говорити нешвидко, робити паузи, дотримува­тися правильної інтонації.

10. Виступаючи, завжди стежити за слухачами: якщо вас перестали слухати, змінити тон мовлення, навести цікавий факт, ніколи не намагатися перекри­чати аудиторію.

11. Якщо потрібно заглянути до рукопису, опустіть очі, не нахиляючи голови.

12. Стежити за своїм мовленням: уникати слів-паразитів, не заповнювати паузи звуками («е-е-е»)

13. Переказати усно текст доповіді вдома (відво­диться 15—20 хв.).

Як готуватися до публічного виступу

1. Добре продумати тему виступу; підготувати за­здалегідь матеріал, з яким збираєтеся виступати.

2. З’ясувати мету і адресата мовлення: бажання поінформувати слухачів чи переконати їх у чомусь, спонукати до якоїсь дії чи розважити.

3. Основа виступу — план. Згрупувати інформа­ційні матеріали відповідно до плану виступу.

Опрацьовуючи потрібну інформацію, дбати про композицію виступу (загальноприйнята композиція -вступ, основна частина, висновок).

4. Розвивати думку можна по-різному, а саме: по­яснювати, описувати, розповідати, доводити. Добира­ти відповідні мовні засоби, характерні для обраного стилю і типу мовлення.

5. Написати повний текст виступу і кілька разів прочитати його.

6. Прочитати свій виступ вдома комусь із рідних або друзям. Це допомагає уточнити зміст, знайти потрібні слова і необхідний тон, інтонацію.

Література

1. Скуратівський Л.В. Українська мова. Елементи практичної риторики.

2. Палихата Е. Я. Уроки рідної мови. Елементи практичної риторики 10-11 класи

3. Біляєв О.М. українська мова 10-11 клас. (ст. 145-152)

4. Караман С. О., Тихоша В. І. Українська мова. 11 клас. (ст. 290 – 380)

Лекція ЗМ-39

Тема: Монологічне мовлення

План