Біле ведмежа Умка

Мій друг, їжачок Колько Колючка, посапував у своєму кубелечку - у нього була зимова сплячка. А я блукав засніженим лісом сумний і неприкаяний. Раптом угорі щось загуркотіло і просто з неба гепнулося біля мене. Дивлюся, а то хтось білий-білий і пухнастий... Роззирнулось, отетеріло і перелякано питає:

– Де це я?

– Скажи спершу, хто ти такий, – кажу йому.

– Ведмежа Умка.

– То ти не тутешній?

– Мабуть, не тутешній. Ой, а що то з-під снігу виткну­лося? – злякано запитав Умка.

– Та це ж кущі! – засміявся я. – Ти що, ніколи кущів не бачив?

– Не бачив. У нас в Арктиці на Північному полюсі тільки крига... Мені було сумно і я подумав: «От би щось цікаве сталося». Мене закрутило, підняло... І я тут.

– Тю! – кажу. – Я теж нудився, бо в мого друга Колька тепер сплячка.

– У тебе є друг... А в мене немає... Снігуронька мені розповідала, що у вас є весна, літо, осінь, а я цього не бачив, – сумно зітхнув Умка.

Мені стало шкода його, і я подумав: «От якби сталося диво і Умка хоча б одним оком зміг побачити нашу весну!» Тієї ж миті зимовий ліс зник, натомість усе зазеленіло, розцвіло, защебетали пташки...

– Яка краса! – вражено вигукнув Умка. – Ти чарівник?! Дуже гарно у вас навесні, але щось мені душно...

Не встиг Умка закінчити, як у казковий ліс повернулася зима.

– Ти й тепер скажеш, що не чарівник?! – закричав Умка та враз несподівано замовк, а потім, не зводячи з мене очей, злякано мовив:

– У тебе оленячі роги!

Я схопився за голову – справді роги!

– У мене теж! – зарепетував Умка...

– Не бійтеся. – впевнено сказав Ципа, виходячи з кущів. – Я вивчився і став справжнім чарівником.

Він змахнув рукою – і наші оленячі роги зникли.

– Дякуємо тобі, Ципо! – вдячно зітхнув Умка.

– Го-го! Сссупер! Го-го-го! – захоплено скрикував Ципа, спускаючись з гірки.

– Ой, мені додому треба! – спохватився Умка.

– І мені, – зітхнув я. – Батьки чекають. (За Вс. Нестайко)

V. Підсумок заняття

Рефлексія. Вправа «Мікрофон»

• Що вам найбільше сподобалося на занятті?

• Чи важко вам було виконувати завдання?

• Які знання ви поклали до «скарбнички знань»? Які враження?

• Чи просто, на вашу думку, бути ляльководом?

Тема: Міміка, жести, поза як додатковий засіб виразності. Перевтілення в образ героя

Мета: формувати уявлення учнів про застосування міміки, жестів, поз як додаткового засобу виразності усного мовлення; розвивати вміння рухати лялькою, підбираючи їй правильні жести і позу, розвивати артистизм, творчі здібності, виховувати уважне ставлення до співрозмовника.

Обладнання: комп’ютерна техніка, комп’ютерна презентація, малюнкові зображення «Міміка ведмедика», ляльки, роздаткові картки для артикуляційної гімнастики.

Хід заняття

І. Організаційний момент. Налаштування дітей на роботу

Мовна розминка. Артикуляційна гімнастика

Вправа «Віконце»: широко відкрити рот – «жарко»; закрити рот – «холодно».

Вправа «Млинці»: посміхнутися, відкрити рот, покласти широкий язик на нижню губу.

Вправа «Гармошка»: посміхнутися, зробити «грибочок» (присмоктатися широким язиком до піднебіння); не відриваючи язика, відкривати і закривати рот (зуби не змикати).

Завдання

1. Прочитайте чистомовки ланцюжком, дотримуючись поданих поруч вказівок:

Ічка-ічка-ічка: Ось глибока річка.	голосно, радісно,
Ачка-ачка-ачка: Пливла по річці качка.	голосніше, весело,
Єчки-єчки-єчки: Знесла вона яєчки.	тихо, здивовано,
Чат-чат-чат: Навиводить каченят.	пошепки, задумливо
Чить-чить-чить: Плавать діточок навчить.	дуже голосно, протяжно, радісно
Ічці-ічці-ічці: Попливуть разом по річці.	голосно, радісно
Чок-чок-чок: Ось червоний бурячок.	звичайне звучання голосу
Чу-чу-чу: Я капусту посічу.	пошепки
Щок-щок-щок: В чавунці зварю борщок.	голосно, сумно
Чний-чний-чний: Вдався борщ у нас смачний!	дуже голосно, протяжно, радісно

2. Вимовіть на одному видиху:

Про – пре – при – прі – пру – пра

прок – прек – прик – прік – прук – прак

3. Промовити на одному видиху кожен рядок вірша:

Бігли сорок мишенят,

Несли сорок пшоненят,

Кожному мишеняті –

По пшоняті!

ІІ. Актуалізація опорних знань

• Пригадайте, які мовні засоби виразності ви знаєте? (Темп, тон, гучність мовлення, паузи, логічні наголоси).

• Читання вірша «Маринчина лялька» з використанням мовних засобів виразності.

Маринчина лялька У Маринки лялька є: чорне негренятко. Разом з ним вона встає і лягає спатки. Вранці каже: - Добрий день! – Одягне, умиє і співа йому пісень, а воно – не вміє! Потім їсти принесе, з ложечки годує. Негренятко їсть усе і не вередує. А тоді бере рушник, витре йому носик. Завжди чистим бути звик чорний негритосик. Поки дівчинка мала застеляє ліжко, негритосик край стола сам читає книжку. А коли вона іде у садок дитячий, він сидить, на неї жде і, напевно, плаче! (Н.Забіла)

ІІІ. Оголошення теми заняття

ІV. Робота над новим матеріалом