131) Легітимність органів державної влади

1. Легітимність — це прийняття влади населенням країни, визнання її права управляти соціальними процесами, готовність їй підпорядковуватися. У вузькому сенсі легітимною визнається законна влада, утворена відповідно до процедури, передбаченої правовими нормами. Слід відрізняти легітимність першоджерела влади і легітимність органів державної влади. олютної більшості (потребує для обрання більше половини голосів від усіх зареєстрованих виборців або загальної кількості поданих голосів або поданих дійсних голосів). За цією системою встановлюється нижня межа участі виборців у голосуванні, в разі не досягнення якої вибори вважаються недійсними

2. відносної більшості (більшості обраним вважається кандидат, який отримав більшу кількість голосів за інших кандидатів.). За цієї системи нижня межа участі виборців не існує.

кваліфікованої більшості (обраним вважається кандидат (список кандидатів), який отримав кваліфіковану кількість голосів, яка перевищує абсолютну більшість (2/3,3/4 тощо). Юридичним вираженням легітимності влади служить її легальність, тобто здатність втілюватися в нормах права, обмежуватися законом, функціонувати в рамках законності. У суспільстві можлива і нелегальна, наприклад мафіозно-злочинна влада, що тяжіє до жорстких форм примусу, насильства. Якщо легальна влада спирається на офіційно визнані, документально закріплені і відомі суспільству норми, то злочинна, нелегальна — на неписані, відомі лише певному колу людей правила поведінки. Легальна влада прагне стабілізувати суспільство, утвердити в ньому порядок, нелегальна ж подібна раковим клітинам, що вражають і знищують здорову тканину соціуму.

132) Поняття і види узурпації державної влади

Узурпація — 1) насильницьке протизаконне захоплення влади будь-якою особою або групою осіб, а також привласнення собі чужих владних повноважень; 2) захоплення влади в монархії без законного права. Види узурпації:

• дясягнута збройним шляхом;

• здійснена у результаті змови. 

Термін може застосовуватися також для позначення неконституційного захоплення влади певним посадовцем чи групою посадовців у немонархічній державі, перевищення повноважень або привласнення собі чужих прав.  Узурпатор - це особа, що незаконно захопила у свої руки владу або присвоїла собі які-небудь чужі права на щось.

133) Поняття і види державних переворотів

Державний переворот - насильницька та неконституційна зміна влади в державі або збройний виступ армії проти державної влади у результаті таємної змови. Державний переворот, як правило, є зміною при владі однієї фракції правлячої верхівки на іншу. Така зміна влади здійснюється, зазвичай, невеликою групою людей, частіше - військовими і не має підтримки більшості населення. Державний переворот може здійснюватися під керівництвом однієї або кількох політичних партій, нездатних отримати владу іншим, демократичним шляхом. Види державних переворотів:

• Палацовий переворот - змова обмеженого кола осіб, наближених до правлячої особи, або командирів ґвардійських частин. Історії відомі кілька періодів, що їх можна охарактеризувати як епохи палацових переворотів (період «солдатських імператорів» у Римі, коли за 33 роки на троні змінилося 14 імператорів; в епоху палацових переворотів у Російській імперії за 37 років правителі змінялися п'ять разів). 

Заколот (путч) - результаті такого захоплення влади політичне управління в країні переходить до військових. Путч здійснюється шляхом військової змови та в більшості випадків із залученням обмеженого контингенту військ. Путчисти зазвичай зазнають невдачі.