- •Предмет, об’єкт, зміст і структура соціальної географії.
- •3. Соціогеграфія, як продукт синтезу інтеграції соціології і географії
- •4. Місце соціальної географії в системі наук
- •5 Завдання соціальної географії у ринкових умовах.
- •6. Функції соціальної географії
- •7. Географія вивчення соціальних процесів
- •8. Формування соціальної географії у світі.
- •9 Розвиток соціальної географії в Україні
- •10.Школи та напрями соціології
- •11.Позитивізм як напрям у соціології
- •12.Органіцизм, як соціальна думка.
- •13. Соціальний Дарвінізм.
- •15Географічна школа в соціології.
- •16.Сучасна західна соціальна географія.
- •17.Часова географія-напрям в соціогеографії.
- •18.Географія сприйняття – напрям в соціогеографії.
- •19.Феміністична географія – напрям в соціогеографії.
- •20.Гендерна географія – напрям в соціогеографії.
- •21.Географія спорту – напрям в соціогеографії.
- •22.Концепція географічного простору.
- •23.Поняття про соціально – географіяний простір. Теорія т.Хегерстранда.
- •24.Влостивості геопростору.
- •25.Соціальний простір.
- •26.Соціальний час.
- •30.Поняття. Рівень життя. Я́кість життя́
- •31. Соціальна інфраструктура
- •32. Комплекс освіти
- •33. Комплекс культури
- •34. Комплекс охорони здоровя
- •39. Рекреаційний комплекс
- •40. Рекреаційні ресурси. Мінера́льні во́ди. Лікува́льні гря́зі.Пляжні ресурси
- •41.Територіальна структура рекреаційного комплексу
- •42. Кримський рекреаційний регіон
- •43.Західно-Причорноморський рекреаційний регіон
- •44.Карпатський рекреаційний регіон
- •46 Сучасні особливості поширення злочинності
- •47. Науковий комплекс
- •48. Північно-Західнийнауковий центр
- •49. Південний науковий центр
- •53.Західний науковий центр
- •54.Історико-географічні особливості розвитку релігій Укараїни
- •55.Сучасна релігійна ситуація
- •56.Територіальна організація релігії
- •57.Соціально-географічні відмінності територіальної організації соціальної сфери
- •58. Характеристика найпотужніших центрів соціально-економічної сфери Укараїни
- •59. Загальноосвітні навчально -виховні заклади
- •60. Вища, Середня спеціальна та Професі́йно-техні́чна осві́та
- •66 Проблема народонаселення та її теоретичне вирішення
- •67Поняття та причини екологічної кризи
- •69.Географія національних меншин України
- •70 Географія трудових ресурсів і ринку праці
- •71 Міграції та їх класифікації
- •72 Географія сучасних міграцій у світі
- •73 Проблема енергетичної кризи на планеті
- •74 Географія спорту
- •75 Урбанізація. Сучасні геоурбанізаційні процеси в світі
- •76. Географія розселення населення
- •77.Функції міст. Міста світового значення.
- •78.Проблема використання ресурсів і ресурсозабезпечення.
- •80.Поняття зони обслуговування та радіус впливу в сфері послуг.
- •81.Політична географія
- •82.Нові тенденції в розвитку сфери послуг у світі.
- •83.Продовольча проблема усвіті
- •85.Демографічна характеристика населення.
- •86.Географія світових культурних центрів
- •87.Види соціально-географічних досліджень.
- •88.Типи соціально-географічних досліджень.
- •89.Методи Інформаційного забезпечення соц.-гео досліджень.
- •90.Рівні організації соціального простору.
69.Географія національних меншин України
Корінним народом на території України є українці. На кінець 1980-х рр. частка українців у населенні держави становила 73%, сьогодні — 77,6 %. Вони є більшістю в усіх областях України.
Представників інших народів, які проживають на території конкретної країни, називають національними (етнічними) меншинами. На території України їх понад 100. Найчисельнішими серед них є росіяни, білоруси, молдавани, кримські татари, болгари, угорці, румуни, поляки, євреї, вірмени, греки та ін.
Росіян в Україні проживає понад 8,3 млн осіб, або 17,3 % від усього населення. Сьогодні більшість росіян (88 %) проживає в містах.
Представники інших національностей проживають переважно в районах України, прилеглих до їхніх національних держав. Білоруси живуть на Поліссі, поблизу кордону з Білоруссю, а також у містах Донбасу й Придніпров'я, селах Миколаїв-щини й Криму. Молдавани проживають, в основному, в селах Одеської, Чернівецької, Кіровоградської і Миколаївської областей. Поляки найбільшу частку становлять у населенні міст Житомирської, Львівської, Тернопільської, Хмельницької областей. Болгари проживають у селах південно-західних районів Одеської області та Приазов'ї.
У західних областях (особливо Закарпатській) поряд з українцями живуть чехи, угорці, румуни, словаки. У Донецькій області проживають греки, у Запорізькій — албанці.
На території України є три корінні національні меншини, тобто ті народи, що проживають на своїй етнічній території. Найбільша серед них — кримські татари, які населяють райони південного Криму. Кількість їх суттєво зросла за рахунок повернення на свою батьківщину з території Казахстану, Узбекистану, куди вони були депортовані у 1944 році. Корінними національними меншинами є також караїми у Криму та гагаузи в Одеській області.
|
|
|
70 Географія трудових ресурсів і ринку праці
Запам’ятайте
Трудові ресурси – це населення працездатного віку (чоловіки віком 16 – 59 років, жінки – 16 – 54 роки включно, крім інвалідів), а також люди пенсійного віку і підлітки, які працюють.
Економічно активне населення – це працездатні люди віком 15 – 70 років (у т. ч. пенсіонери та безробітні, які хочуть працювати), що зайняті господарською діяльністю, яка приносить прибуток.
Безробітними вважають працездатних людей, які не мають заробітків, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до неї.
За забезпеченістю трудовими ресурсами всі регіони України – надлишкові. Найбільше навантаження працівників на вільні робочі місця у тих регіонах, де ринкові перетворення відбуваються повільно: це – західні і північні області України.
Незбалансованість між попитом і пропозицією на робочу силу зумовлюють значний її відтік за межі України. В умовах несприятливої демографічної ситуації таке явище у майбутньому може призвести до дефіциту робочої сили у багатьох регіонах країни. Тому необхідне проведення низки заходів щодо підвищення рівня зайнятості трудових ресурсів в Україні.
Ринок праці — це система суспільних відносин, пов'язаних з купівлею і продажем трудових послуг працівників (послуг праці).
У класичному розумінні ринок праці — це сфера формування попиту і пропозиції на робочу силу.
