66 Проблема народонаселення та її теоретичне вирішення

 Глобальність проблеми народонаселення полягає у тому, що вона не може бути локалізована в якомусь одному регіоні, і нерівномірне зростання чисельності населення в окремих країнах може викликати помітні зміни на геополітичній карті світу.

Залежно від демографічної ситуації, у кожній країні здійснюється певна демографічна політика - комплекс соціально-економічних заходів, за допомогою яких уряд скеровує демографічні процеси у потрібному напрямку. Цілі демографічної політики різних країн можуть бути діаметрально протилежними; вони зазвичай зводяться до формування бажаного режиму відтворення населення, збереження або зміни тенденцій у сфері динаміки чисельності і структури населення, темпів їх змін, динаміки народжуваності, смертності, складу сім'ї, розселення, внутрішньої і зовнішньої міграції, якісних характеристик населення.

У більшості країн, що розвиваються, а також у Китаї, демографічна політика скерована на зниження природного приросту населення. Надаються пільги сім'ям, які свідомо обмежують кількість дітей, також ведеться пропаганда малих сімей у засобах масової інформації й іншими шляхами. У Китаї, наприклад, родини, що мають понад двох дітей, сплачують 10-відсотковий податок на заробітну плату. Тут ще у 50-ті роки XX ст. держава почала проводити активну демографічну політику. Головне її гасло - "одна дитина у родині". Шлюб дозволяється жінкам лише у 23 роки, а чоловікам - у 25 років.

Друга за кількістю населення держава світу - Індія, природний приріст населення за рік становить 13-14 млн осіб. Демографічна політика уряду принесла результати, але стабілізація кількості населення очікується не раніше середини сторіччя. Ще більш вражаючих успіхів у плануванні сім'ї досяг Сінгапур, який майже врегулював народжуваність. У бідній, невеличкій країні Коста-Рика демографічна політика призвела до різкого скорочення кількості дітей в одній родині - лише за десять років кількість дітей у сім'ях знизилася у середньому з семи до чотирьох.

Демографічна політика у розвинутих країнах, навпаки, спрямована на підвищення народжуваності. Для її стимулювання уряди виділяють значні кошти. Починаючи з XVI ст., відбувається стійке зростання населення Європи. Однак були періоди, коли в окремих регіонах цієї частини світу в результаті голоду, епідемій, хвороб і війн чисельність населення зменшувалась. В останні десятиріччя в Європі помітно знижується народжуваність. Це пояснюється насамперед соціальними та економічними причинами. Наприклад, жінки досить активно залучені до трудової діяльності, а діти тепер не є фактором матеріальної підтримки батьків у старості. З низькою народжуваністю пов'язані зміни у віковій структурі населення Європи - у багатьох країнах відбувається зменшення частки дітей, молоді і, як наслідок, підвищення частки літніх людей. Тобто у цих європейських країнах відбувається "старіння нації".

67Поняття та причини екологічної кризи

Поняття "екологічна криза" вперше з'явилося в 1972 р. на сторінках першої доповіді Римського клубу - авторитетної міжнародної асоціації з вивчення глобальних проблем сучасності.

У доповіді під назвою "Межі зростання", авторський колектив під керівництвом американського кібернетика Д. Медоуза побудував прогностичну модель світу, використовуючи в якості змінних факторів зростання населення, капіталовкладення, зайняте людиною земний простір (ступінь порушеності екосистем), ступінь використання природних ресурсів, забруднення біосфери. Висновки доповіді зводилися до наступного: при збереженні темпів зростання і тенденції розвитку економіки людство прийде до катастрофи і загине в 2100 р. До цього часу більша частина населення вимре від голоду і виснаження. Природних ресурсів не вистачить на виробництво необхідних матеріальних благ; із-за забруднення довкілля стане непридатною для існування в ній людини.

Дійсно, в останні десятиліття XX і початку XXI ст. світова економіка, балансуючи на межі самого глибокого і затяжного спаду за всю історію, переживає непрості часи. Її буквально стрясають енергетична, сировинна та продовольча кризи, грандіозні соціально-політичні зміни планетарного масштабу. В цих умовах збереження природи і раціональне природокористування стали одними з найбільш важливих проблем, що зачіпають життєві інтереси всіх народів. Вони відображаються на багатьох сторонах сучасних міжнародних політичних і економічних відносин.

Природа в широкому сенсі слова - складна саморегулююча система земних предметів і явищ. Для людини природа - середовище життя і єдине джерело існування. Як біологічний вид він потребує певних температуру, тиск, склад атмосферного повітря, природній воді з домішкою солей, рослинах і тварин.

Людина користується природними ресурсами з моменту своєї появи. Оскільки протягом довгих тисячоліть це споживання було незначним і збиток, що наноситься природі, непомітним, в суспільстві вкоренилося уявлення про невичерпність її багатств - адже своєю життєдіяльністю людина впливає на навколишнє середовище не більше, ніж інші живі організми. Проте їх вплив незрівнянно з тим величезним впливом, що надає його трудова діяльність, що дає йому можливість задовольняти свої потреби на рівні значно вищому, ніж інші біологічні види.

У XX ст. людство досягло у всіх областях науки і техніки більших успіхів, ніж за всю історію свого розвитку. Це створило реальну можливість втягувати в виробництво з дедалі зменшуються витратами величезну масу природних ресурсів. Природно, що в умовах зростання населення величезний обсяг їх використання без достатньо широкого відтворення призводить до їх виснаження. Мова йде в першу чергу про багатства надр, які вилучаються у багато разів швидше, ніж йде природне їх накопичення. Виявилися забрудненими промисловими і побутовими відходами атмосферне повітря, поверхневий повітря, грунту. Шкідливі речовини накопичуються в рослинах, організмах тварин і разом з їжею потрапляють в організм людини, створюючи небезпеку для його здоров'я.

Непомірне, хижацьке вилучення ресурсів обертається катастрофічним збіднінням запасів надр і органічного світу, викликає порушення структури ґрунтового покриву, погіршення стану повітря і води. Зараз ці явища стали типовими для багатьох країн, набули глобального характеру. В результаті руйнується ілюзорне уявлення про нескінченності природних багатств. На зміну йому приходить розуміння, що необхідно витрачати їх більш дбайливо, що природі потрібна охорона.

Екологічна криза (В. І. Дедю) - ситуація, яка виникає в екологічних системах (біогеоценозах) в результаті порушення рівноваги під впливом стихійних природних явищ або в результаті дії антропогенних факторів (забруднення людиною атмосфери, гідросфери, руйнування природних екосистем, природних комплексів, лісові пожежі, зарегулювання річок, вирубка лісів і ін).

Екологічна криза сучасності - це напружений стан взаємовідносин між суспільством і природою, що характеризується невідповідністю розвитку продуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві ресурсно-екологічним можливостям біосфери. В результаті біосфера починає загрожувати самому життю на Землі. Рішення проблеми - у відновленні балансу, що являє собою складну, глобального масштабу завдання. І чим раніше людство усвідомлює її, тим більшою буде його виживання на Землі.

Питання про збереження природи непомітно для людства переросла у проблему виживання цивілізації. На планеті все менше залишається дикої природи, тобто територій, не порушених господарською діяльністю. Площа ойкумени (заселеній і використовуваної людьми частині земної поверхні) протягом історичного розвитку постійно розширювалася. За різними оцінками, наприкінці XX ст. вона займає 50-75% суші. Тому терміни "природа" і "природне середовище" (означають сукупність природних умов існування людського суспільства, на яку воно прямо або опосередковано впливає і з якою пов'язано господарської діяльності) все частіше замінюється терміном "географічне середовище", тобто використовується і змінна людиною природне середовище.

До общепланетарным проблем відносяться: екологічні проблеми (забруднення атмосфери і гідросфери, парниковий ефект, руйнування озонового шару, деградація наземних екосистем та ін), бурхливе зростання населення, загострення енергетичної кризи, нестача продовольства, злидні в слаборозвинених країнах та ін.

Екологічні проблеми в сучасному світі вийшли на перше місце. Отримавши необмежену владу над природою, люди варварськи використовують її. Ресурси планети вичерпуються, катастрофічно швидко забруднюються повітря і вода, перетворюються на піски родючі землі, на очах скорочуються площі лісів. На планету буквально вивалюються гори відходів, людина провокує природні катастрофи. Можливе потепління, виснаження озонового шару, кислотні дощі, накопичення токсичних і радіоактивних відходів становлять загрозу для виживання. Є країни, для яких ці проблеми не такі гострі, але в цілому все людство переймається ними, і тому вони є глобальними.

68Проблема забезпечення миру і відвернення війни. Суть, причини виникнення, шляхи розв’язання.

Проблема збереження миру на Землі - найважливіша, оскільки під час виникнення глобального військового конфлікту в світі, нашпигованому ядерною зброєю та ядерними технологіями (АЕС тощо), всі інші проблеми втрачають сенс. Неможливість обмеженого впливу ядерного інциденту на довкілля яскраво проде­монструвала катастрофа, на Чорнобильській АЕС (1986 рік).

На початку 90-х років країни світу витрачали на військові потреби понад 1 трлн доларів на рік. Це дорівнювало обсягу роботи всього світового ринку послуг або ж величині, що співмірна з третиною обороту світової зовнішньої торгівлі. Майже половину коштів на військові потреби в світі витрачають дві країни - США та Росія. В деяких державах військові витрати перевищують 1/10 їх ВВП. Це на­самперед ті країни, які постійно втягнуті у військове протистояння (КНДР, більшість держав зони Перської затоки тощо). Чимало небагатих за доходами на душу населення країн світу вкладають у військову сферу коштів більше, ніж у соціальну сферу (Китай, Пакистан, Іран, Ірак, Сирія, Куба, В'єтнам та ін.). На за­доволення попиту на воєнні товари та послуги, за оцінкою ЮНЕСКО, працює 50 млн. чоловік, в розробках військового характеру беруть участь півмільйона вче­них та конструкторів, або 1/5 науковців світу.

Особливо велику небезпеку становлять арсенали ядерної зброї. На сьогодні ядер­на зброя зосереджена в 5 державах світу (постійних членів Ради Безпеки 00Н -США, Росії, Великобританії, Франції, Китаю). Перші дві мають по кілька десятків тисяч ядерних зарядів, решта - в межах однієї тисячі ядерних зарядів кожна. Ця зброя може бути доставлена до цілі за допомогою трансконтинентальних ракет, що запускаються зі стаціонарних установок або ракетами середнього радіусу дії з мобільних установок, ракетами з надводних та підводних кораблів військово-морсь­ких флотів, бомбардувальниками, які несуть ядерні бомби.

На жаль, на планеті все ще зберігаються точки потенційних міжнародних або міжнаціональних конфліктів. Тільки від закінчення Другої світової війни до по­чатку 90-х років відбулося понад 30 міжнародних та близько 90 внутрішньодер­жавних конфліктів, в яких загинули десятки мільйонів людей. І якщо в міжна­родних конфліктах співвідношення загиблих цивільних та військових приблизно рівне, то в громадянських та національно-визвольних війнах цивільного населен­ня гине втричі більше, ніж військових.

У 80-ті роки XX ст. продовжувались військові конфлікти на Близькому Сході та в районі Перської затоки, не вщухали війна в Афганістані, сутички в Індо­китаї, Латинській Америці, громадянські війни в Східній (Ефіопія, Судан, Сомалі), Південній та Центральній (Ангола, Мозамбік, Бурунді, Демократична Республіка Конго) Африці, на терені колишньої Югославії та просторах СНД (Карабах, Аб­хазія, Чечня, Придністров'я, Таджикистан тощо.

Отже, проблема збереження миру на Землі залишається гострою, і його досягнення можливе за умови взаємопорозуміння і всебічного співробітництва. Вирішення цієї проблеми - найважливіша передумова для розв'язання інших глобальних проблем людства, насамперед проблеми економічного розвитку.