4. Загальна характеристика швидкості, як фізичної якості та методичні умови її розвитку.

Структура швидкісних здібностей людини. Визначи­мо спочатку поняття «швидкісні здібності». Швидкісні здібності — це генетично обумовлена а розвитку комплексна рухова якість, яка дозволяє виконувати вправи з оптимальною швидкістю. Розрізняють наступні види швидкісних здібностей: швидкість реакції;

• швидкість одиночного руху;

• частоту (темп) рухів.

Дані види швидкісних здібностей ще називають елементарними формами прояву швидкості.

Всі рухові реакції поділяються на дві групи: прості і складні.

Проста рухова реакція — це відповідь заздалегідь відомим рухом на заздалегідь відомий, але раптовий сигнал (зоровий, звуковий, до­тиковий). Прикладом такого виду реакції може бути виконання стар­ту в легкій атлетиці або велоспорті, коли відомі перші рухи, які вико­нуються при старті, відомий звуковий сигнал стартового пострілу, проте варіюється (невідомий) час подачі сигналу після попередньої команди. Швидкість простої рухової реакції фіксується в мілісекундах від моменту з'явлення сигналу до моменту початку виконання дій. У фізіології даний час називається латентним (схованим) часом рухової реакції. На різний подразник латентний час простої рухової реакції змінюється, але, як правило, знаходиться в межах 0,1—0,3 с.

Складна рухова реакція — це відповідь заздалегідь відомим ру­хом на заздалегідь невідомий сигнал. До видів складної рухової ре­акції можна віднести:

• реакцію вибору руху;

• реакцію па рухомий об'єкт;

• реакцію антиципації (передбачення).

Реакція вибору руху часто зустрічається в одноборствах. її си­туаціях виконання суперником певного прийому необхідно спорт­смену вибрати відповідний контрприйом. Реакція па рухомий пред­мет частіше всього демонструється в спортивних іграх. Це реакція спортсмена на рух м'яча. Реакція антиципації — характерна, нап­риклад, для воротаря при передбаченні ним напряму польоту м'яча. Воротар реагує не на політ м'яча (при виконанні 11 - метрового удару в таких випадках він, як правило, запізнюється), а на попередні рухи нападаючого гравця.

Цікаво порівняти швидкісні здібності людини та інших живих істот. Так, кенгуру, втікаючи від переслідування, на коротких відріз­ках розвиває швидкість до 50 км-год. Жирафи в зв'язку з високим зростом і довгими ногами помилково можуть здатися трохи повіль­ними. В дійсності в швидкості бігу вони не поступаються кенгуру. Природа обділила страуса здібністю літати, але замість цього по­дарувала здібність швидко бігати: до 80 км-год. Змагатися з ним спроможні далеко не всі. В їх числі антилопа гну, яка бігає з швид­кістю до 90 км-год. Абсолютний чемпіон серед тварин — гепард. Відомий випадок, коли гепард подолав відстань близько 650 м за 20 с, що відповідає середній швидкості 120 км-год - Спортсмен же, долаючи дистанцію 100 м за 9,9 с (близько до рекордного часу), роз­виває швидкість лише близько 36 км-год.

Методика розвитку швидкісних здібностей людини. Існують окремі методи для розвитку різних форм прояву швидкості.

Методика розвитку швидкості рухових реакцій. Основним ме­тодом розвитку простої рухової реакції є повторний метод — швид­ке багатократне реагування на раптово виникаючий відомий сигнал (старт в спринті, зупинка за сигналом і т.н.). Особливість трену­вальних навантажень при розвитку простої реакції повинні бути такими:

• кількість повторень в одній серії складає від 4—6 до 15—20 разів;

• кількість серій — 3—6;

• інтервал активного відпочинку між серіями — 2—3 хв;

• основні вправи потрібно виконувати після розминки.

В якості додаткових методів розвитку простої рухової реакції можна використовувати аналітичний і сенсорний методи.

Аналітичний метод. Суть методу в тому, щоб окремо тренува­ти швидкість реакції в більш легких умовах і окремо — швидкість наступний дій. Наприклад, спринтер знаходиться в положенні ви­сокого старту з опорою руками па будь-які предмети. Це дозволяє прискорити початок рухів.

Сенсорний метод. Основою даного методу є здібність людини розрізняти мікроінтервали часу. Реалізація методу відбувається в декілька етапів:

на першому — тому, хто займається, повідомляється час його реакції;

на другому — спортсмен оцінює свій час з наступною корекцією викладачем;

па третьому — програмується час виконання реакції. Розвиток швидкості складних рухових реакцій забезпечується шляхом повторного виконання вправ з поступовим ускладненням умов виконання. Наприклад, при розвитку реакції на рухомий об'єкт ускладнення виконання відбуваються наступні: а) зменшується від­стань від місця початку руху об'єкта; б) збільшується швидкість переміщення об'єкта.

Розвиток реакції вибору здійснюється за двома основними на­прямками:

1. формують у людини вміння вгадати найбільш ймовірні дії су­перника (за його позою, підготовчими діями, загальній манері поведінки, погляду і т.н.);

2. поступове ускладнення умов своїх дій. Наприклад, спочатку удосконалюється відповідь на одну, заздалегідь відому дію су­перника, потім — на два рухи суперника, які відбуваються в різ­ній послідовності.

Методика розвитку швидкості в цілісних рухах вимагає вико­нання наступних вимог:

• інтенсивність вправи — 70—100 % індивідуальної максимально можливої швидкості в звичайних умовах і 110—120 % в полег­шених (біг з гори); на початкових етанах — 70—90 %;

• тривалість вправ визначається можливістю учнів виконувати їх із заданою інтенсивністю. Оптимальна тривалість одноразо­вого навантаження 8—10 с, допустима — 20—22 с;

• число повторень обмежується початком зниження швидкості переміщення, яке викликане наростаючою втомою;

• інтервали відпочинку повинні бути повними і забезпечити від­новлення вегетативних функцій. Тривалість відпочинку можна

визначити за показниками частоти серцевих скорочень. її зни­ження до 100—120 уд-хв свідчить про відносне відновлення працездатності. Між серіями виконання вправ інтервали відпо­чинку повинні бути у 2—3 рази більшими, ніж між окремими повтореннями; . в структурі одного заняття розвиток швидкісних здібностей до­цільно планувати на початку основної частини занять. В межах тижневого циклу швидкісне навантаження повинно проводи­тись ие менше як три рази. У випадках більш рідких повторень тренувальний ефект знижується.

Крім повторного методу для розвитку швидкісних здібностей у спортсменів використовуються повторно-прогресуючий метод, змагальний метод, а у дітей — ігровий метод.