2.2. Наслідки інфляції в Україні
Інфляція має економічні та соціальні наслідки. Це, звичайно, стосується і України. Зростання оптових цін випереджаючими темпами над роздрібними зруйнувало безпосередньо виробничу сферу, що, в свою чергу, призвело до припинення інвестиційних процесів. Водночас, хоча й повільніші, але теж досить бурхливі темпи зростання роздрібних цін зруйнували соціальну сферу, пригнічуючи економічні інтереси людей до активної підприємницької та трудової діяльності, тобто діяли у тому ж самому негативному напрямі.
Все це викликало таке явище, як неплатоспроможність більшості юридичних та фізичних осіб, не зважаючи на безперервне накачування грошового обігу дедалі більшою масою паперових грошей. Неплатежі 1992-1993рр. викликали різке скорочення і навіть припинення товарного виробництва на багатьох підприємствах.
Через недосконалість нашої податкової системи спад валового продукту в Україні за 1996 рік склав біля 10%, а у галузях машинобудування і легкої промисловості досягав 20%.
Під впливом інфляції обсяги номінальних грошових доходів населення зростали, а його реальні доходи, у зв’язку з випереджаючим підвищенням роздрібних цін на товари та послуги, навпаки, - зменшувалися. Методи індексації доходів не забезпечували компенсації витрат від гіперінфляції. Тільки у 1993 році при зростанні цін на рік більш ніж у 100 разів реальна зарплата зменшилася на 52%. Ефект від запровадження урядом пільг на оподаткування доходів громадян стосовно малозабезпечених, багатодітних, чорнобильців, ветеранів та інших пільгових категорій населення теж був мінімальним, оскільки самі оподатковувані доходи населення були мізерні і не встигали за зростанням цін.
Серед найбільш негативних наслідків того періоду слід відмітити:
серйозне порушення виробничої та фінансової систем функціонування економіки;
підрив схильності до заощадження практично у всіх економічних агентів;
руйнування на цій основі системи забезпечення відтворюючих процесів в економіці;
надмірну диференціацію населення, окремих галузей й регіонів за рівнем доходів.
Оскільки заощадження економічних агентів є прямим джерелом інвестування, недовіра до банківських установ, викликана дефолтом Державного банку СРСР, призвела до того, що процес інвестування став майже неможливим. Слід також зауважити, що в умовах гіперінфляції процес інвестування стає взагалі неможливим через проблему неплатежів та неможливість передбачення темпів розвитку інфляції. Навіть надвисокі процентні ставки за кредит не давали банкам гарантії, що повернені гроші покриватимуть темпи інфляції. Крім того, банкрутство підприємства також досить часто унеможливлювало повернення наданої банком позики.
Відсутність інвестицій призвела, насамперед, до призупинення проведення науково-технічних розробок на підприємствах. А це, в свою чергу, призвело до відставання рівня розвитку промисловості України. Так, на багатьох підприємствах різних галузей економіки використовується обладнання віком понад 20 років. Але застаріле обладнання не спроможне забезпечити виробництво нових товарів, що їх потребує ринок.
Внаслідок банкрутства багатьох підприємств гостро постала проблема безробіття, яку держава не може вирішити і сьогодні, хоч його рівень значно зменшився порівняно з дев’яностими роками.
РОЗДІЛ 3
РОЗВИТОК ІНФЛЯЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПОДОЛАННЯ ІНФЛЯЦІЇ