6. Назвіть та охарактеризуйте конкретно-емпіричні методи

Експлікативні (конкретно-емпіричні) методи — група прийомів і способів дослідження, що мають аналітичний характер і відзначаються точністю та конкретністю. націлені на вирішення прикладних завдань і отримання результатів, які могли б знайти насамперед пряме політичне - як теоретичне, так і практичне - застосування. До них можна віднести різні методи аналізу ситуації (просте та включене спостереження, вивчення документів і об'єктивних матеріальних джерел, порівняльний аналіз), методи аналізу змісту (контент-аналіз, аналіз подійних даних, когнітивне картування), методи аналізу варіантів поведінки (імітації, ситуаційні аналізи, ділові, штабні та стратегічні ігри).

Когнітивне картування досліджує поняття та категорії, якими оперують окремі особи, вповноважені приймати рішення у сфері зовнішньої політики. Контент-аналіз — це сукупність стадій дослідження офіційних інформаційних матеріалів. Статистичний метод полягає у визначенні кількісних параметрів явищ і процесів, їх опрацюванні, аналізі та теоретичному узагальненні.

7. Назвіть та охарактеризуйте прогностичні методи

Аналітико-прогностичні методи націлені на прогноз більш складних, ніж окремі ситуації та варіанти поведінки, процесів і явищ; динаміки міжнародної системи в цілому, її окремих географічних і проблемних напрямів тощо. При цьому треба мати на увазі, що сама прогностика -- одна із сфер методології, яка розвивається найбільш динамічно і в якій дуже багато дискусійного. Останнім часом отримують визнання та поширення такі цікаві теоретичні її відгалуження, вкрай важливі для вивчення міжнародних відносин, як альтернативістика (вірогідні або можливі реально виконувані варіанти майбутнього), ретроальтернативістика (реально можливі, але втрачені варіанти минулого). З точки зору практичної значимості найкраще зарекомендували себе сценарний метод (побудова сценаріїв гіпотетичного ходу розвитку подій і надання принципових рекомендацій на випадок матеріалізації кожного із сценаріїв) і методи експертного аналізу ("мозковий штурм", метод "дельфи" і т.п.).

8. Розкрийте сутність мв як суспільного явища та основні підходи до його розуміння.

Міжнародні відносини є об'єктивним суспільним явищем, дефініювання якого полягає у виокремленні його специфічних рис. Визначення, сформульовані у сучасній теорії, переважно побудовані на інтерпретації міжнародних відносин як явища, яке визначається поліцентризмом. Міждержавний характер міжнародних відносин, очевидно, доцільно трактувати як стосунки не лише між суверенними урядами держав, а й між іншими представниками територіально відмежованих і політично організованих спільнот людей. Ці спільноти політично підпорядковані власним урядам, але репрезентанти (особи чи організовані групи осіб), виходячи із власних особистих чи корпоративних інтересів, діють у міжнародному середовищі автономно і переважно не з політичними цілями. Міжнародні відносини, отже, можуть відбуватися лише між представниками різних держав світу, хоч вони й не обов'язково мусять мати політичний характер. Проблемою сучасної теорії міжнародних відносин є не лише величезна кількість найрізноманітніших визначень, а брак їх синтетичних узагальнень. Усі різновиди дефініцій, запропоновані вище, практично є спробами точно окреслити міжнародні відносини, визначивши в них ті ознаки та особливості, через які можна зрозуміти їхню сутність і специфіку. Міжнародні відносини мають комплементарний характер і тому неправильно звужувати їх лише до однієї сфери суспільної діяльності — політичної, військової, економічної чи будь-якої іншої. Вони охоплюють практично всі види людської діяльності — від економічних обмінів до спортивних змагань, що дає підстави розглядати їх як особливий тип суспільних стосунків. Отже, міжнародні відносини — це система стосунків, що виникає та існує завдяки процесові взаємодій між державами, а також іншими учасниками (субнаціональними та наднаціональними).