59.Технологія спорудження будинків з обємних елементів.

Такі будинки представляють собою просторову несучу конструкцію, яка складається з декількох типів блоків: блоків житлових кімнат, блоків сходових кліток, блоків санітарно-технічних приміщень та блоків кухонь.

Такі блоки виготовляються або монолітним способом, або складають із залізобетонних плит в заводських умовах в спеціальних кондукторах із зварюванням закладних деталей.

Стропують спеціальними балансівними траверсами і монтують з транспортних засобів.

Для утримання блоків під час монтажу використовують спеціальні відтяжки. В проектне положення об’ємні блоки монтують за допомогою 2-х фіксуючих пристроїв, які закріплюються в швах раніше змонтованих блоків нижнього ярусу. Після вивірення фіксатори переставляють на наступний блок.

Будинок ділять на захватки. На кожній захватці блоки встановлюють в певній послідовності. Якщо всередині блоку розміщені комунікації, то монтаж виконується паралельно двом поздовжнім рядам, від одного торця будівлі до іншого.

Якщо санітарні блоки розміщені в одному поздовжньому ряді, які мають комунікації зовнішньої задньої торцевої грані блоку, то послідовність монтажу виконують по зигзагу з одної захватки до іншої. Частина блоку, де є комунікації, монтується в першу чергу.

У випадку розміщення комунікацій в зовнішній грані, їх монтують з пропусками блоків сходових клітинок, які встановлюються в останню чергу після стикування комунікацій.

Огороджуючи панелі монтують підчас закінчення монтажу об’ємних блоків, або після закінчення всього монтажу.

Монтаж блоків складається з таких операцій:

- винесення розбивочних висей, розмічання місць установки блоків.

Точність установлення блоків першого поверху контролюють за допомогоютеодоліта. На послідуючих – блоки установлюють по верху з вивіренням виском по вертикалі та поздовжньому напрямку теодолітом;

- улаштування шару розчину. Для блоків із стрічковим обпиранням –по периметру шар шириною 100-120 мм. У кутах установлюють дерев’яні маяки. При точковому обпиранні блоків у кутах установлюють металеві пластини, а потім шар розчину між ними;

- установлення блоку з вивіренням;

- зварювання закладних деталей та арматури;

- улаштування стиків комунікацій та стиків між блоками.

Монтаж блокових будинків прямокутної форми висотою до 5 –ти поверхів виконують козловими кранами, а більше 5-ти і складної в плані конфігурації баштовими або самохідними стріловими кранами.

Бригада монтажників із 8 чоловік монтує 8 об’ємних блоків із зварюванням і підключенням комунікацій

58. Технологія монтажу колон одноповерхових будинків.

Монтаж колон виконують переважно самохідними кранами , в окремих випадках- баштовими. Вибір схеми руху кранів і послідовність монтажу колон залежать від ширини прогону, маси колони і вильоту стріли крана. Найчастіше застосовують поздовжню схему, коли кран рухається вздовж будівлі, монтуючи з однієї стоянки одну або кілька колон. Якщо ширина прогону до 18 м, то організовують рух крана посередині, якщо ширина більша по краях прогону або зигзагоподібну. Процес монтажу колон включає такі операції: стропування, піднімання, переміщення, орієнтування на місце встановлення, встановлення , вивірення , тимчасове і постійне закріплення.

Під час підготовки до монтажу наносять риски установочних осей на верхні грані фундаментів та бічні грані колон. На дно стаканів фундамен­тів укладають армобетонні підкладки чи шар жорсткого бе­тону. Високі колони обладнують помостами i монтажними драби­нами на рівні підкранової консолі для встановлення підкранових балок, а на рівні оголовка для встановлення та закріплення підкроквяних чи кроквяних ферм. Для піднімання колон застосовують універсальні стропи, за­хвати та спеціальні траверси. Після піднімання та встановлення колони на місце, не знімаючи її з гака крана, виконують вивіряння її положення, суміщуючи осьові риски на колоні й фундаменті. Колони заввишки 12 м в стаканах фундаментів тимчасово за­кріплюють за допомогою клинів або кондукторів, а колони заввиш­ки понад 12 м — кондукторами та розтяжками в площині найбіль­шої гнучкості колони, а колони заввишки понад 18 м розкріплюють чотирма розтяжками

60.Технологія спорудження будинків та споруд у пневматичній опалубці.

Для зведення споруд і окремих елементів криволінійної поверхні доцільно застосовувати пневматичну опалубку. Її звикористовують для зведення колекторів, покриттів купольних споруджень діаметром до 36 м і склепінчастих тонкостінних конструкцій при прольоті 12...18 м. З допомогою пневмоопалубки можна зводити склади, промислові будівлі, ангари для різноманітної техніки, сховища зерна і добрив, системи колекторів і трубопроводів, спортивні споруди.

Цей вид опалубки виконують у вигляді гнучкої оболонки з високоміцної прогумованої тканини товщиною 0,3...0,5 мм або міцної полімерної плівки, плівки з резинолатексних матеріалів, наповненої стислим повітрям, або пневматично підтримуючих елементів з формостворюючою оболонкою. У робочому положенні опалубка підтримується надмірним тиском повітря. Опалубку розкроюють по спеціальних викрійках, зшивають, шви проклеюють тим же матеріалом. Опалубку закріплюють по контуру основи, потім у неї нагнітають повітря.

Бетонування виконують залежно від методу влаштування конструкцій як після, так і до піднімання опалубки. В останньому випадку бетонну суміш укладають на розстелену горизонтально оболонку опалубки, після чого в останню нагнітають повітря, створюючи потрібну форму конструкції. При досягненні бетоном потрібної міцності повітря з оболонки випускають, і опалубка відділяється від забетонованої конструкції.