3.2.Засоби протидії податковим зловживанням корпорацій за податковим правом єс

Розроблення і вживання заходів з протидії ухиленню від сплати податків з використанням при цьому офшорних центрів стали однією з головних цілей фінансових органів багатьох країн. Загальновизнано, що такі дії повинні носити як внутрішньодержавний, так і міжнародний характер. У другому з названих варіантів потрібна координація зусиль у рамках існуючих міжнародних організацій, а також укладення спеціальних угод між двома або великою кількістю держав.

До найбільш впливових міжнародних організацій, які приступили до протидії зловживанням, що відбуваються в офшорних центрах, відносяться ЄС і ОЕСР. До держав, які уклали двосторонні і багатосторонні угоди з цієї проблеми, належать США, Японія, Канада, Франція, Німеччина й Велика Британія.

ЄС уже багато років займається проблемою ухилення від сплати податків. Результати таких зусиль втілилися в рапорти і науково-методичні розробки. Так, Комісія ЄС наполягає ввести в практику принципи фіскальної справедливості, які були б здатні запобігати фіскальним шахрайствам й ухиленню від сплати податків; відзначає, що високі податкові ставки призводять до відтоку капіталів із країн ЄС; вказує на доцільність обмежити можливості офшорних центрів, пов'язаних зі зловживаннями в частині несплати податків; критично оцінює податкові маніпуляції, які практикуються ТНК. Директиви Ради Європи ставлять в обов'язок податковим службам країн ЄС обмінюватися між собою інформацією, рекомендують розвивати широкі зв'язки між податковими інспекторами різних країн, практикувати обмін досвідом і вивчення практичних досягнень у ліквідації податкових збитків.

Широке коло призначеної для обміну інформації про сплату податків передбачене в модельному договорі ОЕСР, який є основою для укладання двосторонніх угод про уникнення подвійного оподаткування. Переважна більшість таких угод (а їх було укладено до моменту підготовки модельного договору близько тисячі), містить розпорядження щодо обміну інформацією про податки. Однак для держав, які не уклали договорів щодо податків (а це стосується безлічі офшорних центрів), постанови модельного договору не мають якого-небудь значення.

ТНК, які використовують офшорні центри, йде на користь досить часто відмова урядів ряду країн надавати податковим службам країн- резидентів цікаву для них інформацію, а також випадки здійснення перешкод у збиранні інформації щодо сплати податків.

Ряд держав ввели в себе розпорядження, які особливо гарантують захист інтересів вітчизняних компаній у частині збереження в таємниці їхньої документації, а також інформації про їхню діяльність. Власне кажучи, вона виявляється закритою для податкових та інших відомств іншої держави.

Потреба в одержанні податкової інформації за кордоном потребує- підвищення кваліфікації з боку працівників податкових відомств. Американська служба внутрішнього доходу ввела спеціальне навчання для своїх співробітників з проблеми ухилення від податків, яке практикують багатонаціональні корпорації.

Використовуючи своє привілейоване становище і провідну роль у світовій економіці, США роблять ефективний тиск на деякі держави, в яких американські платники податків ховають свої капітали. Так, спираючись на відповідний законодавчий акт, схвалений конгресом (Caribbean Basin Elonomic Recovery Act), США змусили 24 міні- держави, які всі є де-факто офшорними центрами, підписати з Вашингтоном угоду про обмін податковою інформацією. Ці дані, передані на вимогу Казначейства чи Департаменту юстиції, стосуються не тільки податків і фінансів, а й відмивання «брудних» грошей, торгівлі наркотиками й організованої злочинності.

Сполучені Штати Америки, Франція й Індія належать до нечисле- них країн, які офіційно санкціонували податкове виказування і ввели винагороду за надання інформації про неплатників податків. Так, Служба внутрішнього доходу уже виплатила 500 тис доларів 578 інформаторам. Кодекс Законів Франції містить загальні положення, які допускають винагороду інформаторів, а за індійськими законами інформатор має право на одержання 10—20 % суми, стягненої державою за його заявою від неплатника податків.

ОЕСР проводила і проводить донині аналітико-дослідницькі роботи щодо боротьби з втечею й ухиленням від податків. З цією метою створено спеціальний орган, так звана Робоча група, яка в 1977 р. була перетворена на Комітет із проблем стягування податків. До цього Комітету входять представники податкових органів країн ОЕСР. Результатом таких зусиль є проведене з 1987 р. дослідження за назвою «Проблема Міжнародного ухилення і втечі від податків». Цей Комітет також аналізує специфічні види і методи такої діяльності, особливо пов'язані з використанням неплатниками податків офшорних зон; найбільше його цікавлять зловживання, які відносяться до постанов, розміщених у договорах про уникнення подвійного оподаткування.

Країни — члени ОЕСР обмінюються між собою досвідом боротьби з нелегальною практикою податкових зловживань, а також надають одна одній матеріали і документи з цієї проблеми. Але, незважаючи на ці зусилля, вони відчувають труднощі, коли справа доходить до вираження згоди на прийняття спільних директив, спрямованих на запобігання ухиленню і втечі від податків. Це пов'язано, поряд з іншим, із серйозною проблемою дотримання національного суверенітету — з одного боку, а з іншого — з чисто формальними труднощами з лінгвістичного питання, у зв'язку з необхідністю використання, як мінімум, 15 мов, включаючи фінську і японську.

ОЕСР розроблена Конвенція про адміністративну взаємодопомогу з проблем оподаткування. Однак вона зазнає критики, оскільки:

надає доступ різним державам до джерел інформації ще до початку слідства і порушення кримінальної справи;

передбачає обмін інформацією, залишаючи в невіданні платників податків, позбавляючи їх тим самим можливості подати пояснення;

допускає можливість зловживання щодо зібраних даних, а також конфіденційності торгових угод;

носить багатонаціональний характер, хоча окремі держави не досягли гармонізації податкового законодавства.

Міжнародних організацій, які займаються боротьбою з ухиленням від сплати податків, не так уже й багато. З них можна згадати група чотирьох (Франція, Німеччина, США й Велика Британія), а також Співтовариство Податкових Адміністраторів країн Тихого океану (Австралія, Японія, Канада, а також США). Укладена двостороння угода між американською Службою внутрішнього доходу й англійськими податковими органами. Ця угода передбачає взаємний доступ до інформації кожної з цих двох країн. Згодом вона була розширена залученням до її учасників Франції, Німеччини і Норвегії. Німеччина зайшла в цьому плані настільки далеко, що призначила в США свого податкового аташе. Його завданням стало спостереження за змінами у функціонуванні американської податкової системи, а також надання допомоги в реалізації постанов податкової угоди, укладеної між США і Німеччиною.

В кінці дев'яностих років, держави-члени просили Європейську комісію підготувати аналітичне дослідження стосовно оподаткування компаній в Європейському Союзі. Дослідження було опубліковано в 2001 році під назвою «На шляху до внутрішнього ринку без податкових перешкод: стратегія забезпечення компаній консолідованою базою корпоративного податку в масштабах ЄС». Ці документи зазначають, що з урахуванням зростаючої інтегрованості ринків товарів, послуг і капіталу збільшуватимуться витрати на підтримку різних податкових систем і відбуватиметься їх спотворення. Це переконливо показує розмір цих спотворень, як це відображено в дуже великих розбіжностях в ставках оподаткування, які помножені можливостями для ухилення від сплати і супутніх лазівок, а також дублювання оподаткування.

Комісія запропонувала кілька підходів до створення консолідованої податкової бази для загальноєвропейських цілей. Дві основні альтернативи до існуючої системи SA / ALP (роздільний облік – окремі рахунки для бізнес-одиниць в кожній країні / принцип витягнутої руки), які отримали погодження на рівні ЄС, є оподаткування домашньої держави (Home State Taxation – HST) і Загальна консолідована база податку (Common Consolidated Tax Вase – CCTB) [4].

Згідно HST спільна податкова база є базою країни розташування материнської компанії; на практиці це система взаємного визнання національних податкових баз для цілей оподаткування ТНК, в рамках якої компанії, що підлягають різним податковим юрисдикціям, будуть працювати пліч-о-пліч в межах одного національного ринку. Отже, кожна податкова юрисдикція повинна буде оцінювати та збирати податки з підприємств, що працюють під різними законами і адміністративними нормами в двадцяти восьми країнах. З цієї причини, навіть прихильники визнають, що HST не буде працювати на практиці поки податкові і правові системи країн ЄС не будуть досить тісно пов'язані.

Згідно ССТВ держави-члени ЄС повинні погодитися на загальне визначення оподатковуваного доходу, а ТНК буде дозволено вибрати для цього визначення оподатковуваного доходу – консолідованого на рівні ЄС, а потім розподіленого серед юрисдикцій за погодженою формулою, і оподатковуваного податком за місцевими ставками – замість окремих податків в кожній країні відповідно до SA / ALP. У цьому випадку, кожна податкова адміністрація буде мати справу тільки в межах своїх кордонів зі своєю власною системою і з системою Європейського Союзу.

Основні елементи ССТВ включають загальний набір правил для розрахунку оподатковуваного прибутку, загальна база буде консолідована і розподілена між державами-членами. При цьому держави-члени будуть зберігати автономію у встановленні податкових ставок. Робоча група рекомендує впровадження ССТВ в рамках розширення співробітництва, що означає, що група країн-членів ЄС може почати впровадження, а інші країни можуть приєднатися пізніше.

Основні переваги цього підходу полягають у тому, що відбудеться повна втрата зв’язків всередині груп компаній і трансфертні ціни більше не будуть мати значення (хоча нова система обов'язково буде діяти лише в межах кордонів ЄС, в той час як принцип SA-ALP використовуватиметься для внутрішньогрупових операцій з підрозділами, що розміщені в країнах, які не входять в ЄС). Ця пропозиція має деякий потенціал для зниження адміністративних витрат. Менш очевидним є майбутнє питання ефективності розподілу капіталу. Було виявлено, що, як і раніше, не вистачає переконливих доказів прямих економічних вигід від введення CCTB, які були б досить значним, щоб переконати держави-члени, що проект вартий зусиль [4].

Основним недоліком цього підходу неможливість його використання для консолідованої групи. Справді, консолідація внутрішньогрупових прибутків і збитків існує тільки в деяких державах-членах Союзу, а правила консолідації значно різняться між ними. Критичні питання також стосуються критеріїв визначення групи та пов'язані з ними критерії виділення активів і зобов'язань. Крім того, всі країни мають конкретне законодавство щодо боротьби зі зловживаннями в таких питаннях як розрахунок компенсацій або визначення резервів. В деяких країнах материнська компанія буде включати в своїй звітності доходи її дочірніх компаній і платити податок відповідним чином; в інших, втрати однієї компанії можуть бути «передані» іншій компанії груп. Враховуючи ці відмінності, встановлення загальних стандартів для оподаткування групи не буде легшим, ніж згода на загальну податкову базу.

Нарешті, незважаючи на значні зусилля протягом багатьох років, модель ніколи не була повністю протестована на державах-членах. Тому не дивно, що комісари не отримали схвалення Європейської комісії та що ця пропозиція не була направлена до Ради і Парламенту для розгляду. Тепер проект виглядає скоріше забутим, а ніж перспективним.

Глобалізація міжнародного економічного середовища призводить до поступової конвергенції податкових систем сучасності. В процесі дослідження доведено, що в рамках ЄС ще залишається не вирішеним питання щодо формування єдиного оптимального європейського оподаткування, яке б виступало передумовою стабільно високих темпів економічного зростання інтегрованих національних економік. Відповідно, гармонізація оподаткування в країнах ЄС – є складним і довготривалим процесом. Однак, європейські країни роблять все можливе задля впровадження нових податкових технологій і, тим самим, підтримки високого рівня соціальних стандартів.

Одним із наслідків конвергенції національних податкових систем є підвищення їх прозорості, що дає змогу уникнути непотрібних витрат і сприяє справедливому оподаткуванню. Зближення національних підходів до оподаткування міжнародного бізнесу є важливим кроком для протидії конкуренції між податковими режимами, яка негативно позначається на економіці.