40. Політичний режим як елемент форми держави.

Політичний режим — це система методів і засобів здійснення політичної влади в державі. На відміну від державного режиму, який характеризує здійснення тільки державної влади, політичний режим є комплексною характеристикою, що виходить за межі держави як інституту й охоплює також інші політичні інститути — політичні партії, громадські організації, органи місцевого самоврядування, засоби масової інформації. У цьому значенні політичний режим виступає як функціональний аспект політичної системи суспільства в цілому, тоді як державний режим характеризує функціонування лише держави.

Політичний режим характеризується такими основними ознаками:

- спосіб формування органів державної влади;

- співвідношення законодавчої, виконавчої і судової влади (наявність чи відсутність поділу влади), органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- становище і роль політичних партій і громадських організацій у суспільстві;

- реальність прав і свобод індивідів;

- роль ідеології в суспільстві.

 

За відмінностями між цими ознаками розрізняються різні типи політичних режимів. Найпоширенішим є поділ політичних режимів на :

- демократичні (парламентаризм; президенціалізм)

- недемократичні.

Останні., своєю чергою, поділяються на тоталітарні й авторитарні.

41. Поняття та ознаки функцій держави.

Держава — це особлива політико-територіальна організація влади, що має суверенітет, володіє спеціальним апаратом управління і примусу і здатна надавати своїм велінням загальнообов’язкової сили.

Ознаки держави:

Територія. Поширення державної влади лише на відокремленій кордонами частині земної кулі зумовлює адміністративно-територіальний поділ: уся територія держави розбивається на адміністративно-територіальні одиниці, на яких організуються державна влада та управління. У різних країнах адміністративні одиниці називаються по-різному: області, округи, краї, провінції тощо.

Суверенітет. Це політико-правова властивість державної влади, яка виявляється у:

—верховенстві державної влади на території країни, можливості самостійно вирішувати важливі питання суспільного життя, встановлювати загальнообов’язкові для всіх членів суспільства правила поведінки;

—єдності державної влади, тобто наявності в державі лише законодавче встановлених державних органів, відсутності будь-яких не передбачених законом паралельних структур влади;

—незалежності державної влади, що означає незалежність її на міжнародній арені. Слід зауважити, що суверенітет держави може бути добровільно обмежений, коли кілька держав об’єднуються у федерацію або конфедерацію.

Механізм держави, тобто апарат держави (система державних органів, які здійснюють функції та завдання держави), державні установи, організації і підприємства.

Наявність публічної політичної влади, що виявляється у здатності й можливості держави здійснювати власні управлінські функції, впливати на суспільні відносини шляхом авторитету, права, примусу.

Наявність загальнообов’язкових правил поведінки — правових норм. Держава видає закони, які визначають сферу відносин, що охороняються державою, і норми яких є загальнообов’язковими для всього населення країни.

Система податків. Це збір коштів, які держава в певній пропорції збирає з населення, підприємств, організацій для утримання державного апарату, армії, поліції, здійснення загальнокорисних цілей — фінансування освіти, культури, охорони здоров’я, природоохоронних заходів тощо.

Функціями держави є основні напрями (сторони, види) діяльності держави всередині країни і на міжнародній арені для досягнення певних цілей.

Функції держави класифікуються по-різному. За ознакою часу їх здійснення розрізняють функції постійні та тимчасові (ліквідація наслідків стихійного лиха), за сферами суспільного життя — економічні, соціальні, політичні, а також здійснювані у духовній сфері.

Залежно від напрямів державної діяльності всередині чи за межами держави функції поділяють на внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх функцій належать напрями діяльності держави, в яких конкретизується внутрішня політика щодо економічних, ідеологічних, екологічних, культурних та інших сторін життя громадянського суспільства.

Внутрішніми функціями Української держави є такі:

а)      економічні (планування і прогнозування економічного розвитку, формування бюджету, встановлення системи податків);

б)      культурно-виховні;

в)      соціального обслуговування (фінансування охорони здоров’я, пенсійне забезпечення, допомога безробітним та ін.);

г)       охорони та захисту всіх форм власності;

д)      охорони правопорядку, прав і свобод людини і громадянина;

е)       екологічні (охорона, відновлення і поліпшення природного середовища);

є) інші.

Зовнішні функції — це основні напрями діяльності Української держави за її межами у зносинах з іншими державами, світовими громадськими організаціями і світовим суспільством у цілому.

Зовнішні функції Української держави такі:

а)      організація співробітництва з іншими державами, окремими органами, світовими громадськими організаціями і світовим суспільством у цілому;

б)      захист від нападу ззовні, охорона державних кордонів;

в)      підтримування миру і мирного співіснування всього світового суспільства, запобігання війнам, ліквідація зброї масового знищення;

г)       правоохоронна;

д)      екологічна;

е)       участь у вирішенні інших світових глобальних проблем сучасності.

Для реалізації будь – якої функції кожна держава створює відповідні державні організації, які у своїй сукупності творять механізм держави.

Механізм держави – це система всіх державних організацій, які беруть участь у реалізації функцій держави.

Апарат держави – це система державних органів наділених владними повноваженнями.

Державний орган – це окремий службовець чи колектив службовців, який виконує певну державну функцію і наділений для цього державно – владними повноваженнями та відповідними засобами.