Принцип 2 Дотримуйтеся балансу інтересів суб'єктів права інтелектуальної власності

У розробці та виробництві інноваційної продукції загалом бе­руть участь три суб'єкти: замовник, виконавець і користувач. Баланс інтересів суб'єктів правовідносин у сфері інтелектуальної власності,Якщо інтереси перебувають у зонах 1, 2 або 3, то вони не будуть сприйняті двома іншими суб'єктами і такий проект приречений на провал. У зонах 4, 5 і 6 співпадають інтереси двох суб'єктів. Але без зацікавленості третього успіх є мало ймовірним, і лише у зоні 7 ін­тереси всіх трьох суб'єктів інноваційної діяльності поєднуються. Саме тут можна розраховувати на успіх.

Рис. 4. Баланс інтересів суб'єктів інноваційної діяльності

Щодо об'єктів інтелектуальної власності, інтереси стосуються правильного розподілу прав власності між суб'єктами інтелектуа­льної власності. До того ж розподіл прав має проводитися не на­прикінці інноваційного процесу, коли продукція вийде на ринок, а на самому початку. Практика показує, що на початку проекту, коли ще немає фінансової віддачі від об'єктів інтелектуальної власності, а учасниками рухає ентузіазм, домовитися про розподіл прав знач­но легше, ніж наприкінці, коли з'являться фінансові потоки, які ге­нерують об'єкти інтелектуальної власності. Недотримання цього принципу було причиною краху багатьох інноваційних проектів

Принцип з Зробіть інтелектуальну власність частиною стратегічного бізнес-плану

Успішний бізнес починається з прогнозування майбутнього кон­курентоспроможного продукту, якого ще не існує на ринку. Тому з самого початку потрібно визначити, які саме об'єкти права необхід­но створити і/або придбати для того, щоб забезпечити конкуренто­спроможність товарів або послуг, які будуть виробляти за їхньою участю.

Стратегія має охоплювати все або дещо із напрямів:

• розробка і впровадження процедур, які забезпечують конт­роль ризиків відносно прав на об'єкти права інтелектуальної власності інших осіб, оскільки закріплені за ними юридичні права можуть нести в собі загрозу довгостроковій прибутко­вості та зростанню бізнесу;

• максимізація прибутку, який повинен бути отриманий від будь-якого наявного на підприємстві об'єкта права інтелек­туальної власності, шляхом здійснення відповідних управ­лінських процедур;

• поінформованість про новітні технології, які були створені у власному бізнесі та технологіях, що розробляють інші, а та­кож оцінка останніх як потенційної конкурентної загрози;

• набуття прав на створені власними силами об'єкти права ін­телектуальної власності;

• пошук об'єктів права інтелектуальної власності, які стосу­ються важливих технічних новинок і які мають надійну пра­вову охорону, а також оцінка того, треба чи ні придбати ці права інтелектуальної власності, або, щонайменше, право на їхнє використання.

Цілком очевидно, що на деяких підприємствах ці проблеми за­лишаться поза увагою їхніх керівників. Проте для підприємств-лідерів, а також для тих, хто прагне до лідерства, питання стратегіч­ного планування щодо інтелектуальної власності буде одним з най­важливіших.