Тема 2. Підготовка аеромобільно-десантного (парашутно-десантного) взводу до десантування та бою

2.1. Організація десантування та бою

Підготовка взводу до десантування та виконання бойових завдань включає:

зосередження у вихідному районі для десантування, марш у райони очікування;

підготовку до десантування особового складу, озброєння, техніки та запасів матеріальних засобів;

організацію десантування та бою;

вихід взводу на аеродром (посадкову площадку);

завантаження озброєння, техніки та вантажів у літаки (вертольоти) (після виконання цього пункту командир доповідає старшому начальнику про готовність до десантування, а перевірений особовий склад розміщується поблизу літаків (вертольотів);

посадку особового складу десанту у літаки (вертольоти).

Для якісного прийняття рішення на бій командир повинен в процесі його розробки провести декілька організаційних заходів, тобто провести організацію бою.

Організація бою – це інтелектуально-вольова робота командира з відпрацювання порядку отриманого бойового завдання та підготовки необхідних умов для ефективного застосування озброєння та техніки, що є в підрозділі, в бою.

Порядок роботи командира взводу з організації десантування та бою залежить від умов обстановки, наявності часу і характеру поставленого завдання.

Організація бою є складовою частиною управління як цілеспрямована діяльність командира з підтримання постійної бойової готовності підрозділів, своєчасної підготовки їх до десантування та ведення бою, та керівництво ними при виконанні поставлених завдань.

Командир взводу повинен планувати свою роботу так, щоб якнайбільше часу надавати підлеглим для підготовки до виконання бойового завдання.

Організація бою командиром взводу включає в себе:

- з'ясування отриманого бойового завдання;

- віддачу розпоряджень на виконання заходів, що слід здійснити негайно для якнайшвидшої підготовки підрозділу до виконання отриманого завдання;

- оцінку обстановки;

- прийняття рішення;

- віддачу бойового наказу;

- організацію взаємодії;

- організацію бойового забезпечення;

- організацію управління;

- підготовку особового складу, озброєння та бойової техніки до виконання бойового завдання;

- доповідь командиру роти про готовність особового складу, озброєння та бойової техніки до бою.

Свою роботу з організації бою командир взводу починає після отримання бойового завдання з його з'ясування.

Під час з'ясування отриманого завдання командир взводу повинен зрозуміти:

• завдання роти і взводу;

• які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів;

• завдання сусідів і порядок взаємодії з ними;

• чим підсилюється взвод;

• час готовності взводу до виконання завдання.

У результаті з'ясування завдання командир повинен сам собі дати чітку відповідь на питання: яке завдання, з якою метою, у взаємодії з якими іншими підрозділами та в які терміни необхідно його виконати.

При віддачі розпоряджень про проведення заходів, які необхідно виконати негайно, командир, як правило, вказує:

місця, послідовність та терміни підготовки озброєння, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів до десантування, виділений для цього особовий склад та відповідальних виконавців;

спорядження особового складу, кількість десантуємих з підрозділами матеріальних засобів;

порядок використовування засобів механізації навантажувально-розвантажувальних робіт;

порядок забезпечення висадки (викиду) з літаків (вертольотів);

порядок контролю та доповіді про виконання заходів.

Крім того надає вказівки про установку робочих частот радіостанцій та радіотехнічної апаратури збору десанту та виконання інших заходів у відповідності з розпорядженням старшого командира.

Наступним елементом роботи командира взводу є оцінка обстановки.

Оцінка обстановки полягає у вивченні всіх елементів тактичної обстановки, а також об'єктивних умов та суб'єктивних факторів, з яких ця тактична обстановка складається до початку бою та буде розвиватися в ході бою в тилу противника.

Тактична обстановка складається з певних об'єктивних умов, якими є: характер місцевості; пора року та стан погоди; час доби; інші умови.

На тактичну обстановку здійснюють вплив різні суб'єктивні фактори, наприклад:

- мета бою (бойове завдання);

- рівень тактичного мислення командирів;

- морально-психологічний та фізичний стан особового складу;

- фактор небезпеки та наявність бойового досвіду;

- фактор раптовості;

- прийоми та способи дій, що застосовуються.

Тактична обстановка, об'єктивні та суб'єктивні фактори в їх єдності є бойовою обстановкою.

Отже, командир при оцінці обстановки повинен як найбільше повно та глибоко вивчити бойову обстановку. Оцінка бойової обстановки дає командиру відповідь на питання: якою мірою бойові можливості сторін, об'єктивні умови та суб'єктивні фактори сприяють виконанню бойового завдання або заважають йому.

Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен вивчити:

- склад, положення і можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів, його сильні і слабкі сторони, найбільш ймовірні напрямки дій танків, а також літаків і вертольотів на малих і гранично малих висотах, напрямки можливого відходу противника з об'єкта;

- стан, забезпеченість і можливості взводу та доданих підрозділів;

- склад, положення, характер дій сусідів та умови взаємодії з ними;

- місцевість, її прохідність, захисні та маскуючи властивості, вигідні підступи до об'єкта захоплення, умови спостереження і ведення вогню.

Крім того командир взводу враховує радіаційну і хімічну обстановку, пору року, час доби і стан погоди.

При необхідності, командир взводу може робити необхідні розрахунки для прийняття доцільного рішення.

З'ясування отриманого завдання та оцінка обстановки є обов'язковою умовою та основою для прийняття командиром рішення на бій.

Роблячи висновки з оцінки обстановки, командир підрозділу для себе визначає дані:

про противника (якого противника і де треба знищити; сильні і слабкі місця в обороні об'єкта, елементи об'єкта, що є найбільш важливими, від знищення яких залежить виконання поставленого підрозділу бойового завдання; можливі втрати противника в результаті застосування засобів ураження старшого командира; можливий характер дій противника з початком бою);

про свій підрозділ (загальний стан і забезпеченість підрозділу; які сили і засоби необхідно виділити для захоплення і знищення елементів об'єкту, захоплення та утримання району (рубежу), для прикриття головних сил; як побудувати бойовий порядок і розподілити сили та засоби між підрозділами при виконанні бойового завдання; завдання штатних та доданих підрозділів (вогневих засобів), способи і час, необхідний для їх виконання; порядок десантування підрозділу; місце командно-спостережного пункту та порядок його переміщення);

про сусідів (які бойові завдання виконують сусіди; їх віддалення; які дії сусідів впливають на виконання поставленого завдання; з ким із сусідів і на якому етапі бою необхідно організувати більш тісну взаємодію);

про місцевість (придатність місцевості для дій на бойових машинах або у пішому порядку; напрямок і способи дій підрозділу при виконанні бойового завдання; ймовірні напрямки дій противника; найважливіші ділянки місцевості (рубежі), захоплення та утримання яких забезпечують успішне виконання бойового завдання; розміщення елементів бойового порядку підрозділу; напрямок і форму маневру; місце командно-спостережного пункту);

про радіаційну, хімічну та бактеріологічну (біологічну) обстановку (які додаткові заходи необхідно провести, щоб максимально послабити вплив зброї масового ураження на ведення бою підрозділу);

про гідрометеорологічні умови (вплив гідрометеоумов на виконання бойового завдання);

про пору року та час доби (як вони будуть впливати на виконання завдання підрозділом, які заходи необхідно вжити та провести додатково, щоб максимально їх використати і послабити негативний вплив на виконання завдання).

На основі висновків із з'ясування завдання й оцінки обстановки командир взводу особисто приймає рішення на десантування та ведення бою в тилу противника. Воно повинно бути всебічно обґрунтовано і забезпечувати виконання поставленого завдання у встановлений термін і з найменшими втратами. Рішення командир повинен приймати своєчасно в будь-якій обстановці, без будь-яких посилань на неповноту даних про противника, на відсутність інших повідомлень та твердо проводити його в життя.

У рішенні командир взводу визначає:

* порядок виконання отриманого завдання;

* завдання відділенням, доданим підрозділам та вогневим засобам;

* порядок взаємодії;

* порядок управління.

Прийняте рішення командир взводу доповідає командиру роти та наносить на свою робочу карту, при цьому він, як правило, показує:

- положення противника та передбачений характер його дій (синім кольором);

- бойові завдання підлеглим підрозділам (червоним кольором);

- завдання доданим вогневим засобам (СПГ, ПТКР, САГ) (чорним кольором);

- час виконання бойового завдання;

- об'єкти (цілі), що подавляються засобами старшого командира, та час нанесення ударів;

- завдання сусідів;

- місце командно-спостережного пункту на різних етапах бою.

При необхідності графічна частина рішення може доповнюватися необхідним пояснювальним текстом, розрахунками, графіками і таблицями.

Оформлене на карті рішення командира взводу є основою для постановки завдання на десантування та ведення бою.

Наступним етапом роботи командира після прийняття рішення є постановка бойових завдань своїм підлеглим.

Доведення бойових завдань до взводу здійснюється різними способами в залежності від обстановки, наявності часу, можливостей технічних засобів зв'язку та інших умов. Порядок постановки бойових завдань визначає командир взводу. При цьому необхідно враховувати важливу особливість: завдання ставиться у вихідному районі для десантування на великому віддаленні від району десантування та ведення бою. Отже, командир не може ставити завдання на місцевості, а змушений використовувати карту. На карті, особливо масштабу 1:100000, наочно відобразити завдання роти, взводу, а тим більше відділення неможливо. У зв'язку з цим виникає необхідність виготовляти макети місцевості чи схеми великого масштабу, за допомогою яких командир взводу може поставити бойове завдання підлеглим.

Як правило, макет місцевості виготовляється після отримання бойового завдання в районі очікування в масштабі 1:3000 – 1:5000. На ньому з можливо припустимою деталізацією відображається рельєф місцевості, особливо виділяються висоти, гідрографія (ріки, озера, болота), ліси і великі гаї, дорожня мережа, населені пункти та окремі, добре помітні орієнтири. Для виготовлення макета місцевості у взводі повинен бути набір споруджень, мостів, топогеодезичних знаків, тактичних умовних знаків для позначення об'єктів противника і завдань підрозділів.

При наявності часу та умов обстановки командир взводу ставить бойові завдання підлеглим у формі бойового наказу, який віддається, як правило, з використанням заздалегідь підготовленого макета місцевості або великомасштабної схеми, або, у крайньому разі, на топографічній карті.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

• орієнтири;

• об'єкт захоплення, склад, положення і можливих характер дій противника на об'єкті, місця розташування його вогневих засобів;

• завдання роти та взводу;

• об'єкти та цілі на напрямку дій взводу, що уражаються засобами старших командирів, а також бойові завдання сусідів;

• бойові завдання відділенням, доданим підрозділам і вогневим засобам;

• час готовності до виконання завдання;

• своє місце та заступника.

Бойовий наказ віддається коротко, ясно, так, щоб підлеглі чітко зрозуміли своє завдання.

Після віддачі бойового наказу командир приступає до організації взаємодії.

Взаємодія полягає в узгодженні дій підрозділів між собою по завданнях, рубежах та часу в інтересах найбільш успішного виконання бойового завдання.

Під час організації взаємодії командир взводу повинен погодити зусилля штатних та доданих вогневих засобів для успішного виконання поставленого завдання, добитися правильного і єдиного розуміння всіма командирами відділень бойового завдання та способів його виконання, а також указати сигнали оповіщення, управління та взаємодії, порядок дій за ними.

Основи взаємодії є і в бойовому наказі, практично в усіх його пунктах.

Але цього недостатньо для того, щоб підлеглі глибоко зрозуміли всі деталі узгодження зусиль в ході бою. Тому після віддачі бойового наказу командир аеромобільно-десантного (парашутно-десантного) підрозділу проводить роботу з детальним узгодженням зусиль, тобто організує взаємодію.

Організація взаємодії може здійснюватися методом:

• вказівок командира з організації взаємодії;

• доповідей підлеглих командирів про порядок дій своїх підрозділів при виконанні поставлених завдань по рубежах та часу з розіграшем можливих варіантів дій;

• комбінованим способом.

В умовах обмеженого часу командир взводу організовує взаємодію, як правило, методом вказівок.

Взаємодія організується на макеті місцевості (великомасштабній схемі, карті) на період виконання найближчого завдання у тилу противника, після виконання найближчого завдання на місцевості (по карті) на глибину подальших дій.

Організовуючи взаємодію, командир взводу вказує порядок ведення вогню артилерією старшого командира по підрозділах і об'єктах противника в районі десантування та поблизу його. Після чого він роз'ясняє послідовність викидання підрозділів на площадку приземлення, порядок їхніх дій після приземлення; вказує порядок вогневого ураження противника, який обороняє об'єкти захоплення, напрямки висування підрозділів до об'єкта захоплення та порядок їхніх дій при артилерійській підтримці атаки, відбитті контратак противника. Крім того повідомляються сигнали виклику, переносу, припинення вогню, цілевказівок, взаємного розпізнавання з авіацією і військами, що наступають з фронту, та інші сигнали.

Командир організовує взаємодію за основними етапами виконання бойового завдання, наприклад:

І етап – збір після приземлення, висування до об'єкта захоплення;

ІІ етап – атака та захоплення об'єкта противника;

ІІІ етап – знищення об'єкта та вихід до пункту збору.

Організація взаємодії не повинна здійснюватися як докладний переказ поставлених завдань, а полягає в роз'ясненні, як ці завдання треба виконувати.

Таким чином, після виконання командиром роботи з організації взаємодії підлеглі повинні зрозуміти, в якому порядку їм доведеться виконувати бойові завдання, як взаємно узгоджувати в ході бою свої зусилля із зусиллями сусідніх підрозділів, з тим, щоб найбільш ефективно використовувати свої бойові можливості та виконати бойове завдання у встановлений термін та з найменшими втратами.

Після виконання роботи з організації взаємодії командир організовує бойове забезпечення дій свого підрозділу.

Бойове забезпечення дій взводу полягає в організації та здійсненні заходів, направлених на підтримання високої бойової готовності підрозділу, забезпечення його боєздатності та створення умов для успішного виконання поставленого бойового завдання.

Організовуючи бойове забезпечення, командир взводу вказує:

- порядок спостереження і дій особового складу при застосуванні противником ядерної, хімічної і запалювальної зброї;

- порядок інженерного обладнання позицій;

- порядок маскування позицій;

- порядок охорони.

Робота командира підрозділу з організації бою завершується організацією управління.

Під час організації управління командир взводу уточнює (доводить) порядок пересування командно-спостережного пункту, радіодані та порядок користування радіозасобами.

Перевіривши готовність особового складу, бойової техніки та озброєння до виконання бойового завдання, командир взводу доповідає про це командиру роти.