7.2. Послідовність та зміст роботи командира взводу з організації оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником та поза зіткнення з ним. Схема опорного пункту взводу

Послідовність і зміст роботи командира взводу з організації оборони залежить від умов переходу до оборони.

Під організацією оборони варто розуміти роботу командира взводу, в ході якої він приймає рішення, ставить підлеглим бойові завдання, а також організує взаємодію та систему вогню, бойове забезпечення бою та управління.

Порядок його роботи залежить від конкретної обстановки, отриманого завдання та наявності часу. В усіх випадках командир взводу повинен забезпечити зайняття оборони та організацію системи вогню до встановленого часу. Що стосується послідовності роботи, то тут існує визначена закономірність. Не можна прийняти рішення, не з'ясувавши отриманого завдання та не оцінивши обстановки.

Отримавши наказ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир взводу повинен:

- поставити завдання відділенням на зайняття позицій;

- організувати спостереження, систему вогню, управління, взаємодію, бойове забезпечення та інженерне обладнання опорного пункту.

Надалі командир взводу детально вивчає місцевість, уточнює завдання відділенням і порядок взаємодії, а при необхідності й інші питання.

При переході до оборони поза зіткнення з противником командир взводу виводить взвод у вказане місце та:

- приховано розташовує його;

- організує спостереження, систему вогню, безпосередню охорону та управління;

- разом з командирами відділень і доданих засобів проводить рекогносцировку;

- віддає Бойовий наказ;

- організує взаємодію, бойове забезпечення та інженерне обладнання опорного пункту взводу.

З'ясування завдання є початком роботи командира взводу з організації оборони. Воно, як правило, здійснюється командиром взводу при отриманні завдання від командира роти і нанесенні його на карту.

При з'ясуванні завдання командир взводу повинен усвідомити:

- бойове завдання роти і взводу, опорний пункт;

- які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів;

- засоби посилення, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними;

- завдання з відбиття наступу та знищення противника, що вклинився в оборону;

- окреслення переднього краю;

- смуги вогню і додаткові сектори обстрілу;

- ділянки зосередженого вогню;

- порядок ведення вогню по повітряних цілях;

- якими силами і засобами забезпечити фланги і стики, проміжки і хто відповідальний за них, хто підтримує роту;

- час готовності до виконання завдання.

Під час з'ясування завдання сусідів необхідно з’ясувати:

• опорний пункт і напрямок зосередження основних зусиль;

• завдання з відбиття наступу противника;

• накреслення переднього краю;

• смугу вогню і додатковий сектор обстрілу;

• ділянки зосередженого вогню;

• який фланг забезпечує сусід.

Після з'ясування завдання командир взводу віддає розпорядження для захоплення вказаного рубежу. Потім командир взводу організує роботи з інженерного обладнання опорного пункту і приступає до оцінки обстановки.

Оцінка обстановки – це логічний процес мислення командира, що полягає у вивченні й аналізі впливу кожного елемента обстановки на виконання бойового завдання.

Оцінюючи противника, командир взводу повинен вивчити склад, положення, характер дій противника, ймовірний напрямок, можливий час переходу його в наступ, рубежі його розгортання.

У висновках з оцінки противника командир взводу визначає:

• сильні і слабкі сторони наступаючого противника;

• напрямок зосередження основних зусиль;

• побудову бойового порядку;

• на яких рубежах підготувати зосереджений вогонь;

• рубежі відкриття вогню ПТКР, гармат БМД, стрілецької зброї.

Наступним елементом оцінки обстановки є оцінка своїх і доданих підрозділів.

У висновках з оцінки своїх підрозділів командир взводу визначає:

- місце кожного відділення (засобу посилення) у бойовому порядку взводу;

- розподіл сил і засобів посилення;

- основні заходи щодо поповнення взводу матеріально-технічними засобами та технічним обслуговуванням ОВТ.

Надалі командир взводу оцінює сусідів. Під сусідами слід розуміти підрозділи, які діють під час виконання бойового завдання взводу на його флангах (праворуч, ліворуч), а також підрозділи, які діють попереду та позаду.

Оцінюючи сусідів, необхідно з'ясувати їх завдання, де їх напрямок зосередження основних зусиль, які сили і засоби вони надають для прикриття проміжків, а також умови взаємодії з ними.

У висновках з оцінки сусідів командир взводу визначає:

• з ким із сусідів необхідно підтримувати більш тісну взаємодію;

• порядок підтримки зв'язку з сусідами;

• порядок забезпечення флангів і проміжків.

Оцінюючи місцевість, її захисні, маскуючи та тактичні властивості, командир взводу визначає характер місцевості перед переднім краєм з погляду її прохідності для танків, бойових машин піхоти та бронетранспортерів противника, організації спостереження і системи вогню, характер місцевості в опорному пункті, рельєф і місцеві предмети, які можна використовувати для прихованого розміщення живої сили і вогневих засобів, умови виходу в тил і маневру, з метою переходу до кругової оборони.

У висновках з оцінки місцевості командир взводу визначає:

• напрямок висування головних сил противника;

• легко та важко прохідні ділянки місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони;

• можливі рубежі розгортання противника в бойовий порядок;

• рубежі відкриття вогню ПТКР, БМД;

• місця влаштування перекритих щілин та бліндажу;

• заходи щодо маскування, інженерного обладнання позицій, захисту взводу від високоточних і запалювальних засобів.

Оцінюючи дії літаків і вертольотів противника, що діють на малих висотах, командир взводу уточнює характер дій авіації, можливі напрямки польоту і рубежі розгортання вертольотів вогневої підтримки.

У висновках про оцінку повітряного противника командир взводу визначає:

- порядок спостереження й оповіщення про повітряного противника;

- сили та засоби, що залучаються для боротьби з повітряними цілями противника;

- порядок знищення літаків і вертольотів, що діють на малих і гранично малих висотах.

Стан погоди, час року і доби впливають на бойові дії підрозділів. Без врахування температури повітря, швидкості та напрямку вітру, видимості і прозорості атмосфери, хмарності, опадів, а також часу року і доби неможливо остаточно прийняти рішення.

На основі з'ясування завдання і висновків з оцінки обстановки командир взводу приймає рішення, в якому визначає:

- порядок виконання отриманого завдання (знищення противника під час висування до переднього краю оборони та розгортання для атаки, перед переднім краєм і під час вклинення противника в оборону та обході опорного пункту);

- бойові завдання відділенням (їхні позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні, запасні і тимчасові вогневі позиції бойових машин (бронетранспортерів), основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу і місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення; завдання доданим вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; якими вогневими засобами забезпечити проміжки із сусідами, фланги і тил;

- порядок взаємодії.

Потім командир взводу віддає бойовий наказ, в якому вказує:

1. Орієнтири.

2. Короткі висновки з оцінки противника.

3. Бойове завдання роти і взводу.

4. Об'єкти і цілі, що уражаються засобами старшого командира на дальніх підступах до оборони, перед фронтом і на флангах, а також задачі сусідів.

5. Після слова «НАКАЗУЮ». Ставляться бойові завдання відділенням (їхні позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні, запасні і тимчасові вогневі позиції бойових машин (бронетранспортерів), основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу і місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення; завдання доданим вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; якими вогневими засобами забезпечити проміжки із сусідами, фланги і тил.

6. Час зайняття оборони, готовність системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання опорного пункту.

7. Своє місце і заступника.

При організації взаємодії командир взводу повинен:

- визначити порядок знищення противника при висуванні його до переднього краю оборони, на рубежах розгортання для атаки, у ході відбиття атаки танків і піхоти противника перед переднім краєм і при виході його на фланги й у тил опорного пункту;

- вказати рубежі відкриття вогню з бойових машин, протитанкових і інших вогневих засобів;

- визначити порядок ведення вогню по низьколітних цілях з озброєння бойових машин і стрілецької зброї;

- погодити дії взводу із сусідами та розташованими в опорному пункті взводу і на його флангах протитанковими та іншими засобами, з ведення оборонного бою;

- призначити чергові вогневі засоби і визначити порядок знищення розвідки противника;

- вказати заходи щодо забезпечення безпеки особового складу від світлового випромінювання ядерного вибуху, а також заходи маскування;

- повідомити сигнали оповіщення, управління, взаємодії і визначити порядок дій за ними.

Перевіривши готовність особового складу, бойової техніки й озброєння до виконання бойового завдання, командир взводу доповідає про це командиру роти.

Надалі командир взводу організовує бойове забезпечення шляхом віддачі вказівок командирам відділень по:

- розвідці;

- захисту від зброї масового ураження;

- маскуванню;

- інженерному забезпеченню;

- хімічному забезпеченню;

- охороні.

Схема опорного пункту взводу

Командир парашутно-десантного (аеромобільно-десантного) взводу зобов'язаний скласти схему опорного пункту і подати її командиру роти.

На схемі опорного пункту взводу зазвичай вказуються: орієнтири, їхні номери, найменування і відстані до них; положення противника; смуга вогню взводу і додаткові сектори обстрілу; позиції відділень, їхні смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні, запасні і тимчасові вогневі позиції бойових машин (бронетранспортерів) і вогневих засобів, що забезпечують проміжки із сусідами, їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу і місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення; ділянка зосередженого вогню роти і місце в ньому, по якому веде вогонь взвод; рубежі відкриття вогню з бойових машин, протитанкових і інших вогневих засобів; позиції вогневих засобів командира роти, розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах, їхні сектори обстрілу; загородження й інженерні спорудження; позиції сусідніх підрозділів і границі їхніх смуг вогню на флангах взводу; місце командно-спостережного пункту.