Зміст лекції

1 Основні завдання економіки завданя економіки природокористування

Економіка природокористування — це розділ екології, в якому вивчаються питання економічної оцінки природних ресурсів; шкода від забруднення навколишнього середовища та завдані збитки в грошовому виразі; негативні явища, що виникають від забруднення навколишнього середовища; проб­леми ефективного використання природних ресурсів.

Природокористування може бути раціональним і нераціо­нальним.

Предметом економіки природокористування - дослідження еколого-економічних відносин та їхніх наслідків, які виника­ють у процесі виробництва та відтворення природних ресурсів.

Об'єктом економіки природокористування є різномасштабні екологічні системи природного та виробничого характеру.

Основні завдання економіки природокористування:

• визначення специфічних особливостей прояву економіч­них законів при використанні природних ресурсів;

• визначення впливу науково-технічного прогресу на темпи й показники використання природних ресурсів, на навко­лишнє середовище;

• дослідження сучасного стану й забезпеченості країни різними видами природних ресурсів, розв'язання проб­леми їхнього відтворення й охорони;

• розробка методів економічного оцінювання мінеральних, водних, земельних та інших природних ресурсів, а також визначення реальних втрат від нераціонального їх вико­ристання;

• розробка методів економічного обґрунтування способів найефективнішого використання природних ресурсів і охорони довкілля;

• визначення збитків, заподіяних економіці держави галузі та ін. Через нераціональне природокористування;

• визначення розміру витрат, необхідних для ліквідації наслідків негативних впливів на довкілля;

• розробка економічного механізму управління природоко­ристуванням і охороною навколишнього природного середо­вища, способів стимулювання природоохоронної діяльності.

2 Економічна оцінка природних ресурсів

Методичні підходи з економічної оцінки природних ресур­сів. Соціально-економічна оцінка природних ресурсів, які залучаються у господарську діяльність, є одним із пріоритет­них напрямів реалізації стратегій сталого розвитку.

Національним багатством будь-якої країни є нерухоме і рухоме майно (основний і оборотний капітал, майно домашніх господарств), природні багатства (родовища корисних копа­лин, сільськогосподарські землі, лісові і водні ресурси), нема­теріальне багатство (освітній і духовний потенціал, здоров'я нації та її духовне багатство).

Природні ресурси є не тільки національним багатством, але й важливим макроекономічним показником, який характери­зує економічну потужність і потенціал країни.

Системою оцінки природних ресурсів є сис­тема централізовано встановлених народногосподарських нормативів еколого-економічної ефективності експлуатації природних об'єктів.

Як об'єкти економічної оцінки розглядаються окремі при­родні ресурси та об'єкти природокористування.

Сьогодні економічна оцінка природних ресурсів здій­снюється за такими підходами:

• загальна економічна вартість (цінність) ресурсу;

• витратний підхід і його модифікація;

• відтворювальний підхід;

• оцінка ресурсів на диференційованій ренті.

Економічна оцінка матеріальних ресурсів проводиться у такій послідовності.

- визначаються фактичні і допустимі (критичні) наванта­ження антропогенного впливу на природні системи;

- проводиться оцінка асиміляційного потенціалу тери­торії;

- встановлюються квоти (ліміти) на видобуток природних ресурсів;

- проводиться оцінка впливу використання природних ресурсів на навколишнє середовище;

- встановлюються умови, за яких можливе використання природних ресурсів;

- розраховується інтегральний ефект від використання природних ресурсів при заданих екологічних обмежен­нях і лімітах природокористування.

Види платежів за ресурси:

- платежі за право користуватися природними ресурсами;

- плата за відтворення та охорону природних ресурсів;

- рентні платежі за експлуатацію кращих природних ресурсів чи за якістю, чи за місцем їхнього розташування стосовно ринку;

- штрафні платежі за понаднормове використання при­родних ресурсів;

- компенсаційні платежі за вибуття природних ресурсів із цільового використання або погіршення їхньої якості, спричинене діяльністю цих підприємств;

- плата підприємств за використання середовища для роз­міщення відходів виробництва.

Якщо фактичні інтегральні навантаження на природні сис­теми перевищують допустимі, то використання природних ресурсів забороняється.