55. Толерантність
На індивідуальному рівні – це здатність сприймати без агресії думки, які відрізняються від
Організація Об’єднаних Націй оголосила 1995 рік роком толерантності. В рамках його проведення державами-членами ЮНЕСКО була прийнята Декларація принципів толерантності, що містить такі визначення цього поняття:
- повага, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур, форм самовираження та самовиявлення людської індивідуальності;
- політична й правова потреба; активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.
В Декларації зафіксовані головні рівні упровадження принципів толерантності: особистий, державний, соціальний.
Особливе значення авторами Декларації надається функціонуванню принципів толерантності на рівні держави. Тут толерантність означає дотримання неупередженого законодавства, правопорядку і судово-процесуальних та адміністративних норм. Крім того, толерантність також вимагає надання кожній людині можливостей для економічного і соціального розвитку без будь-якої дискримінації. В Декларації запропоновані і шляхи досягнення поставлених перед державою завдань. Це:
- ратифікація і виконання існуючих міжнародних конвенцій про права людини;
- розробка законодавства, здатного забезпечити в суспільстві рівноправні підходи і рівність можливостей для всіх груп і окремих людей.
Культура толерантності — багатозначне поняття і йому, як і феномену культури, непросто дати вичерпне визначення.
56. Абсолютний універсалізм- означає можливість застосування у всесвітньому маштабі єдиної універсальної концепції прав людини. Права людини належать індивіду внаслідок самого факту в належності до роду людського,в силу чого вони мають бути гарантовані на основі принципу рівності. Ще в 1968 р., який було проголошено Міжнародним роком прав людини, ЮНЕСКО було опубліковано низку текстів, що відносять до різних культурних традицій та періодів людської історії, з метою демонстрації універсальності феномена прав людини. З того часу різноманітні думки щодо характеру прав людини суттєво збагатились. Права людини можуть бути реальними лише за двох умов: якщо вони виражають, з одного боку, головні цілі усього людства (як сучасної світової спільноти, пов’язаної загальними інтересами, потребами, суперечностями), а з іншого – цілі кожної людини, породжені відносинами, які характеризують становище особистості, як фактичне, так і правове, у кожній державі.
57. Поміркований універсалізм- згідно даної позиції,моральне життя може бути організоване декількома різними,рівнозначними способами:моральне життя різних людських спільнот повинно будуватись на системі загальновизнаних моральних цінностей,тобто існує певна загальна система цінностей між різними способами життя,немає ієрархічних відносин,існує певний мінімум моральних цінностей.
58. культурний релятивізм. прихильники даної позиції вважають, що існування громад. а політ. прав зумовлюється культурними традиціями.Історичний розвиток полягає не в поступовому виникненні єдиної всесвітньої цивілізації, а в ізольованому спвііснуванні окремих культур, які не взаємодіють і не збігаються.Тобто основногю тезою цього вивчення є заперечення існування будь яких універсальних юр. чи моральних стандартів прав людини.