Форми роботи, які сприяють створенню ситуації успіху

П роблемні

с итуації Створення системи успіху Інтерактивне

навчання

м олодших школярів через

Д иференціація

Уроки

Ранкові зустрічі Нестандартні форми Гра

навчання

А тому важливо вчителю організовувати навчальний процес творчо, так, щоб будь-яка робота була спрямована на формування якихось важливих рис, умінь, навичок, розвиток особистості.

Використання інноваційних технологій на різних етапах уроку

Мотивація	Прийоми «створення ситуації успіху, інтерактивні, ігрові.
Актуалізація	Проектні, прийоми «створення ситуації успіху, інтерактивні.
Вивчення нового	Прийоми «створення ситуації успіху, інтерактивні, ігрові,проектні.
Систематизація та узагальнення	Прийоми «створення ситуації успіху, інтерактивні, ігрові,проектні.
Підсумок уроку	Інтерактивні(коло ідей, незакінчені речення,дерево рішень ), «шість капелюхів мислення»
Домашнє завдання	Проектна технологія.

Допоможуть вести роботу у цьому напрямку, на­близити успіх до кожної дитини наступні прийоми:

Прийом «Особисте відкриття»

Підготовлена вчителем заздалегідь ситуація спрямована на вивільнення в дитині внутрішньої енергії, що проявляється усвідомленням нею власних здібностей, у такий спосіб формуючи її творчий потенціал.

 Наприклад, на уроках літературного читання можна запропонувати учням самостійно скласти вірші за поданими римами: край-гай; родина-Батьківщина; весело-тепло; прокинулось-посміхнулось.

 Таким чином, дитина відкриває у собі прихований творчий потенціал.

 

Прийом «Навіювання»

«Ти можеш!» — повинен нагадувати вчитель учневі.

«Він може!» — повинен нагадувати колектив.

«Я можу!» — повинен повірити в себе учень.

В. Шаталов.

Надання учням позитивного психоемоційного заряду. Заохочення дитини до праці словами: «Така робота тобі до снаги», «У тебе до цього хист». Важливо переконати у реальності успіху, і успіх прийде. Англійський учений Стоуенс довів, що учні, яких заохочували, досягли значно більших успіхів, ніж ті, кого не заохочували.

 Починаючи з першого класу, перед початком виконання складного завдання влучним буде діалог-навіювання.

 У ч и т е л ь. Ви зможете!

У ч н і (разом). Ми зможемо!

К о ж е н у ч е н ь. Я зможу!

У ч н і (одне одному на вушко). Ти зможеш!

 Прийом «Вибух емоцій»

Використовуючи похвалу, учитель впливає на емоційний стан дитини, таким чином спонукаючи її краще працювати на уроці.

 Прикладом такого прийому можуть бути оплески за успіх. Клас дружно аплодує учням-авторам за влучно дібране слово, удало складене речення, уміло сформульовану і доведену власну думку.

 Прийом «Почую кожного»

Робота організовується таким чином, щоб кожен учень мав можливість і відчував необхідність відповідати.

 Плануючи групову роботу на уроці, вчитель заздалегідь готує посильні завдання для кожної створеної групи. Частині дітей перед початком роботи пояснює заради чого, кого здійснюється це завдання, звертається із такими словами: «Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратися». А для деяких учнів навіть можливість участі в групі є вже ситуацією успіху. Якщо їм було відведено роль доповідача (в будь-якій формі), то це стає для них дуже потужним стимулом до подальшого активного навчання.

 Прийом «Констатація успіху»

Учитель констатує кожний успіх дитини, можливо, і незначний на перший погляд, але таким чином він надихає її на нові досягнення. 

 Створюючи ситуацію успіху, учитель допомагає дитині емоційно пережити успіх не результату всієї роботи в цілому, а якоїсь його окремої частинки, 

деталі. Він використовує такі вислови: «Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі...», «Найкраще тобі вдалося...». Так, у першому класі, діти можуть радіти навіть удало написаній одній букві, цифрі, одному слову, реченню, прикладу. 

 Допоможуть вести роботу у цьому напрямку, наблизити успіх до кожної дитини наступні прийоми:

Прийом «Невтручання» — максимальне надання самостійності у вирішенні завдань.

«Анонсування» — спершу треба обговорити з уч­нем, що йому потрібно буде зробити, провести мовби репетицію майбутньої події.

«Невпевненим» така попе­редня підготовка створить психологічну установку на можливий успіх, дасть упевненість у своїх власних силах.

«Гидке каченя» — прийом для «зневірених» учнів. Важливо вчасно побачити їхні позитивні якості, ство­рити всі можливі умови для тих, кому так необхідно, щоб хтось повірив у них, допоміг удосконалитися.

Сенс прийому «Емоційне заохочення» у тому, щоб вселити в дитину віру в себе, похвалити за будь-що, навіть незначне; усмішкою, поглядом дати зро­зуміти учню, що серце, душа вчителя розкриті для нього.

«Даю шанс» — спеціально підготовлена педаго­гом ситуація, за якої дитина дістає неочікувану для самої себе можливість розкрити власні можливості, здібності.

«Допомога друга» — це вчасна допомога як з бо­ку вчителя, так і з боку учнів, що підтримує прагнен­ня дитини стати на ноги, уселяє в неї впевненість у власні сили, у спроможність здолати труднощі.

Прийом «Навмисна помилка» активізує увагу учнів. Його рекомендується використовувати під час пе­ревірки знань. Отже, використання цих прийомів на уроках сприяє формуванню позитивного мотиву навчання.

Шляхи створення цієї ситуації різні, як різні і ті школярі, яким вона йде назустріч. Умовно їх можна розділити на кілька груп.

Характеристика учнів, які прагнуть до успіху (Додаток Б)

«Надійні» – це школярі різного віку, які мають добрі здібності, сумлінно ставляться до виконання своїх обов’язків, активні у громадській роботі, самостійні, впевнені у собі, рівень їх домагань адекватний можливостям. У класі такі діти почуваються спокійно, впевнено, захищено. Взаємини у сім’ї, зазвичай, добрі.

«Упевнені» Здібності в них вищі, але система роботи слабша. Підвищена емоційність характерна й за успіху, і за невдачі. Слабке місце в цих учнів – швидке звикання до успіху, його девальвація, атрофоване побоювання неуспіху. Для таких учнів корисна дія – прийом «холодний душ». Не поливати бальзамом зачеплене самолюбство, а не багато «підсипати солі».

«Невпевнені» Це загалом благополучна категорія, учні сумлінні, їхнє пізнавальні інтереси, як правило пов’язані з навчанням, однак характерною рисою є невпевненість. Вона виявляється не тільки в перепадах настрою, а й результатах роботи.

Найбільш поширені прийоми  роботи з цією групою:емоційні прогладжування – вселити дитині віру в себе, доторкнутися до її плеча, протягнути їй на долоні своє оголене серце, відкритися для добра і співчуття.

«Зневірені» Це учні з непоганими здібностями, але після того, як вони одного разу відчули радість справджених надій, вони втратили її з різних причин. Можливо, це були невдачі чи нетактовність педагога, чи позиція родини, у якій дитина є «попелюшкою». У роботі з цією групою застосовуються тіж прийоми, що і  з іншими дітьми, але з більшою  наполегливістю і послідовністю. Важливо не допускати виникнення ситуацій, які доводять дитину до відчаю, до втрати віри в себе та у свої сили.

Формула успіху в кожного може дещо відрізнятися, але не доступна всім. Очевидно, причина – у самій людині. Але задача вчителя навчити учнів вірити навіть тоді, коли вони самі в себе не вірять.

Кожен ранок у школі доцільно розпочинати з «ранкових зустрічей», де діти в ігровій формі створюють позитивний настрій, ефективно спілкуються, піклуються про інших, вчаться знаходити спільну мову і поважати один одного, налаштовуються на успіх протягом дня, а все це створює ситуацію успіху кожного члена колективу. Свою радість вони висловлюють різноманітними формами привітання: усмішка, побажання, похвалити друга, похвала самого себе, висловити комплімент, «передача» тепла свого серця та інші. Ранкова зустріч складається з таких компонентів:

1. Привітання

2. Крісло автора (учні демонструють свої творчі здібності)

3. Ранкове повідомлення (ознайомлення з планом роботи на день).

4. Робота з календарем.

5. Загадкова скринька (ігри).

6. Правила.

Зміст ранкових зустрічей змінюється залежно від віку дітей, теми, яка вивчається, сьогоденних подій і ситуацій, які можуть раптово виникати, мети і завдань учителя, потреб та інтересів дітей, творчого бачення вчителя.

Цікавою і корисною є робота з календарем природи. Вона дає можливість спостерігати за природою, змінами, які відбуваються в ній.

Багатоваріантним і значущим є етап обміну новинами та думками. Його складовими є спілкування, гра та навчання. Діти діляться новинами з класом, розповідають про свою сім’ю, про свої пригоди за межами школи, цікаві події, про свої радощі, успіхи та проблеми. Вони чекають на пораду, підтримку чи похвалу з боку однолітків.

Це передбачає можливості для кожного учня відчути зацікавлене ставлення до себе, лагідне, привітне заохочення, увагу і повагу, розуміння успіхів і невдалих вчинків, забезпечує психологічно повноцінні умови для його особистого зростання.

Гра приносить дитині радість і водночас сприяє формуванню дружного колективу. В будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Захопившись грою, діти не помічають, що пізнають нове, орієнтуються у незвичайних ситуаціях, доповнюють свою уяву, розвивають фантазію.

Найчастіше вчителі використовують мовні, дидактичні та інтелектуальні ігри (шаради, ребуси,кросворди).

Завершальною частиною ранкової зустрічі є планування робочого дня. Разом з дітьми складається план дня, визначаються важливі завдання сьогоднішнього дня і результат, якого учні мають досягти.

Щоб дитина повірила у свої можливості, які є запорукою успіху на уроках слід використовувати такі висловлювання:

• Це дуже важливо, і в тебе неодмінно вийде...

• Саме ти і міг би зробити це.

• Дякую, твоя думка не зовсім правильна, але дає можливість для роздумів.

• Сподіваюсь, що наступного разу ти виконаєш роботу краще.

• Мені б дуже хотілося, щоб ти не забув про це.

• У тебе все вийде, тільки зверни увагу на...

• Твоя відповідь бездоганна.

• Продовжуй, і ти обов'язково отримаєш задоволення від своєї праці.

• Старайся, а якщо виникнуть труднощі, з якими тобі буде важко впоратись, я допоможу тобі своїми порадами.

Ефективність засвоєння знань з предметів і успіхів учнів залежить від мотивації навчально-пізнавальної діяльності розвитку емоційної сфери школярів, їх самостійності, творчості, ініціативи. Чим вища сила мотивації, тим вища результативність діяльності.

     Способи мотивації:

Постановка проблемного навчального завдання

Створення проблемної ситуації успіху

Повідомлення учням практичної, теоретичної чи соціальної значимості виучуваного матеріалу

Формування інтересу до знань, процесу їх здобування

Практика показує, що всі етапи уроку, весь процес навчальної діяльності на уроці повинен нести в собі мотивацію.

Урок доречно розпочати з емоційного настрою.

Нумо, діти, підведіться!

Всі приємно посміхніться.

Продзвенів уже дзвінок,

Починаємо урок!

Ще більший ефект матиме епіграф до уроку, записаний на дошці та прочитаний вчителем або учнями.

Із слова починається людина,

Із мови починається мій рід.

Моя ласкава, мамина, єдина –

Щебече соловейком на весь світ

«Малюнкове вітання»

Бажано використати смайлики. Є декілька варіантів такого вітання:

- прикріпити на дошці смайл «Радість» і побажати всім учням гарного настрою, легкого засвоєння теми;

- запропонувати учням обрати «Смайл уроку» серед запропонованих;

- учням, що обрали «сумні» або занадто веселі смайли, порадити налаштуватися на роботу.

Важливо використати цей прийом і наприкінці уроку, під час рефлексії. Учні можуть смайликом показати свої враження від уроку, чи змінився їх настрій за час уроку. Це дасть змогу вчителю проаналізувати свої помилки, знайти індивідуальний підхід до кожного учня.

Міні-інтерв'ю. Після привітання дається чітка інструкція: «Інтерв'ю за 1хвилину. Відповідаємо прикметниками (дієсловами,словами з префіксами –роз, -без і т.д). Вибір питань і відповідей залежить від мовної теми попереднього уроку, допомагає застосувати на практиці набуті знання. Наприклад: до теми «Прикметник»

- Яким був попередній урок? (важким, цікавим…)

- Якою була перерва? (веселою, короткою…)

- З яким настроєм ви прийшли на урок?( гарним, сумним, надзвичайно

веселим…)

- А яка зараз повинна бути обстановка на уроці, щоб ви змогли засвоїтинову тему? ( робоча)

- Отже, давайте створимо таку робочу атмосферу.

Формула уроку

Учні повинні скласти формулу своєї майбутньої роботи на уроці, використовуючи умовні позначення всіх якостей, що необхідні для плідної роботи.

-Щоб результатом роботи на уроці став УСПІХ, якими учнями ви повинні бути на уроці? У- уважними, С – старанними, П – працьовитими, І – ініціативними, Х – харизматичними.

«Самоналаштування»

- Покладіть руки на парту, закрийте очі та промовляйте :

- Я зможу сьогодні добре працювати на уроці.

- Я - особистість творча.

- Я бажаю всім однокласникам успіхів на сьогоднішньому уроці.

«Спіймай мій настрій»

Дітям пропонується попрацювати в парі і домовитися, хто почне свої дії першим. Діти виконують дії, які називає учитель.

- Посміхніться, «зніміть» посмішку зі свого обличчя долонею та «киньте» своєму сусідові. «Спіймайте» посмішку, «прикрасьте» нею своє обличчя.

- Зобразіть на обличчі ще будь-яку емоцію, «подаруйте» її своєму товаришеві.

«Вітання» Діти стоять у колі, кожен з учнів називає своє ім’я так, як йому подобається, щоб його називали; говорить слова-вітання, «ввічливі слова».

Учитель:

- Діти, давайте сьогоднішню зустріч розпочнемо з побажань.

- Доброго ранку, Марійко, я бажаю тобі веселого дня!

- Доброго ранку, Лесику, я дуже радий тебе бачити!

- Вітаю тебе, Тетянко, я хочу, щоб день у тебе був щасливим!

Дуже важливо, щоб перевірка домашнього завдання теж носила мотиваційний настрій. Адже не всім дітям подобається цей етап уроку. Тут можливо застосувати самооцінку виконаного завдання. Вчитель ставить запитання:

• Хто вважає, що він сьогодні підготував домашнє завдання на 10,9,8,7?

Далі робота проходить в парах. Вчитель ставить питання, один учень (наприклад І варіант) в парі дає на нього відповідь своєму сусідові. Після цього вчитель озвучує правильну відповідь, а «учні-вчителі» виставляють кількість балів своєму товаришу. Потім проводиться аналогічна робота з учнями ІІ варіанту.

Дітей мотивує досягнення мети, яку вони ставлять самі, тому великого значення необхідно надавати етапу мотивації навчальної діяльності, щоб зосередити увагу учнів на проблемі і викликати інтерес до обговорюваної теми. Для цього доцільно використати такі прийоми як «Вилучити зайве», «Роз’єднай слова», наприклад:

1. Запишіть всі слова разом.

2. Роз’єднайте слова і прочитайте тему уроку.

Коженмаєсвоюмову.

Враховуючи психологію молодших школярів, у практику педагогічної діяльності слід впроваджувати такі вправи:

Сюжетні та ігрові мотивації до різних уроків

Над лісом, над полем Жар-птиця летіла,

Узріла ялинку, на гілочку сіла.

Між кульок яскравих і блискіток дивних

Шукала Жар-птиця тут яблучок срібних.

Кружляла, шукала, жар-полум’ям світила,

Чарівне перо тут своє загубила... (допоможіть знайти перо, виконайте завдання).

Хвилинки психологічного розвантаження або емоційної зарядки (жарти, загадки,скоромовки, усмішки) (Додаток В)

 Психологічні етюди (Додаток Г)

Етюд «Врятуй пташечку»

Уявіть, що у вас в руках маленька беззахисна пташечка. Витягніть руки долонями догори. А тепер зігрійте її своїм рівним, спокійним подихом, повільно, по одному пальчику складіть долоні, прикладіть їх до своїх грудей, віддайте пташечці доброту свого серця. Розкрийте долоні, і ви побачите, що пташка радісно злетіла, посміхніться їй і не сумуйте, вона ще прилетить до вас.

Розминки

Головна функція розминки — створення сприятливого психологічного клімату на уроці. «Розминка» може замінювати організаційні моменти уроку, а також використовуватись як зв'язкова ланка між різними етапами уроку. «Розминка» може бути використана:

• для об'єднання тих, хто навчається разом;

• для активізації емоційної, розумової діяльності;

• для відпочинку, зміни виду діяльності протягом уроку.

Такі розминки, як «Закінчи речення», «Піднеси настрій», «Конкурс чомучок», «Уяви-покажи-розкажи», «Уявимо собі», «Добре-погано», «А що думаєте ви?» активізують психічні процеси діяльності учнів (відчуття, сприймання, мислення, уяву, пам'ять, увагу, волю), мовлення; сприяють позитивним зрушенням у розвитку школярів.

Іншим прийомом, який сприяє створенню ситуації успіху, служить диференційована допомога школярам у виконанні учбових завдань однієї і тієї ж складності. Так, школярі, що слабо встигають можуть отримати картки-консультації, приклади-аналоги, плани майбутньої відповіді і інші матеріали, що дозволять їм справитися з представленим завданням.

Завдання диференціюється до індивідуально – пізнавальних можливостей учнів.

Картка 1.     Варіант А.

Розв’яжи задачу. Зміни запитання так, щоб вона розв’язувалась дією віднімання. Розв’яжи нову задачу.

     Картка 2.    Варіант Б.  

Розв’яжи задачу. Склади і запиши за цими даними нову задачу, в якій треба знайти кількість яблунь у фруктовому саду.

        Картка 3.   Варіант В.    

Розв’яжи задачу. Під час розв’язання використовуй схему: 

Одним різновидом диференціації навчання є надання учням права вибору змісту, методів і форм навчання.

Для вибору можна пропонувати вправи одного і того ж змісту, але різної форми, різного об'єму, різної складності, тобто завдання, що вимагають різних видів розумової діяльності. Учитель всім дітям оголошує про різний рівень складності завдань і пропонує кожному учневі самому вибрати ту вправу, яка йому подобається, ту, з якою він впорається якнайкраще. Безумовно, до такого вибору учня треба спеціально готувати.

По-перше, у нього вже повинні бути сформовані деякі вміння працювати самостійно, при цьому дається установка: спочатку працюємо разом, щоб потім ти міг працювати сам (тільки те, що ти зробиш самостійно, матиме значення).

По-друге, потрібна постійна виховна робота, в результаті якої учень стверджується в думці, що тільки той може добитися успіхів в навчанні, в житті, хто працює енергійно, активно, на межі своїх можливостей.