§ 2.2. Сутність та зміст бойової готовності військових частин (підрозділів) авіації

2.2.1. Сутність та зміст бойової готовності військових частин (підрозділів) авіації

Поняття бойової готовності входить до складу комплексу окремих компонентів, засобів та умов, від яких залежить здатність військових частин (підрозділів) авіації вступити у бій та успішно виконати поставлені бойові завдання.

Бойова готовність військових частин (підрозділів) авіації - такий стан, в якому вони здатні організовано у встановлені терміни перейти з мирного на воєнне положення та успішно виконати бойові завдання в умовах активної протидії противника.

Бойова готовність військових частин (підрозділів) авіації може бути представлена як єдиний комплекс трьох взаємопов’язаних компонентів:

- бойової здатності (боєздатності) - головний компонент;

- бойової мобільності;

- бойової живучості.

Боєздатність - здатність військових частин (підрозділів) авіації вести бойові дії, виконувати бойові завдання. Вона є визначальним компонентом бойової готовності та найважнішою умовою, досягнення перемоги. Боєздатність залежить від бойового досвіду екіпажів, та можливостей бойової авіаційної техніки.

Критерієм боєздатності може бути кількість уражених об’єктів, або збитих повітряних об’єктів.

Бойова мобільність - здатність військових частин (підрозділів) авіації приводите себе у готовність до негайних дій в установлені терміни.

Критеріями бойової мобільності можуть бути час переходу з однієї ступені бойової готовності до іншої, а також терміни приведення авіаційних підрозділів та частин у готовність до польоту (від моменту отримання сигналу до зльоту).

Бойова живучість - це здатність військових частин (підрозділів) авіації до тривалого ведення бойових дій в умовах використання усіх видів зброї та засобів РЕБ супротивника (тобто здатність зберігати боєздатність та мобільність в умовах протидії супротивника ).

Бойова готовність військових частин (підрозділів) авіації залежить від ряду факторів, які знаходять різноманітне проявлення у залежності від обставин, характеру намічених бойових дій та умов базування. До таких основних факторів відносяться:

- укомплектованість військових частин (підрозділів) авіації особовим складом (о/с) та бойовою технікою;

- стан бойової техніки;

- рівень бойового досвіду льотного складу;

- мистецтво командирів з керування військами;

- наявність підготовлених органів та засобів керування;

- забезпеченість матеріальними ресурсами;

- готовність основних та запасних аеродромів;

- знання противника;

- рівень морального стану та військової дисципліни особового складу ;

- ступінь відпрацьованості особовим складом строків приведення у готовність до виконання бойових завдань;

- готовність чергових сил та засобів до негайних бойових дій.

Укомплектованість військових частин (підрозділів) авіації особовим складом, бойовою технікою має прямий вплив на стан боєздатності військ. В край важливим є фактична наявність в частинах АТ, підготовлених та навчених кадрів різних спеціальностей, від яких залежить виконання бойових завдань, так наприклад, при використанні противником ядерної зброї по аеродромам в залежності від ступені дії цієї зброї боєздатність частини, з’єднання може бути втрачена частково або повністю. При цьому враховується, що частина або з’єднання частково втрачає боєздатність при втратах у о/с та АТ до 50 - 60% та збереженому керуванні; порушення керування та вихід з ладу більш ніж 50 - 60% сил та засобів, приводять до повної втрати боєздатності.

Стан бойової техніки має важливий вплив на рівень боєздатності частини і визначається

- станом справності парку літаків;

- наявністю ресурсу літаків та двигунів;

- термінами підготовки літаків до бойового вильоту по тривозі;

Справним вважається літак (вертоліт), який відповідає всім вимогам технічної документації та має запас ресурсу (терміну служби).

На літаку повинні бути виконані встановлені операції технічного обслуговування й усунуті всі пошкодження та відмови. Запас ресурсу справного літака повинний забезпечувати виконання бойового вильоту.

Норми справності літаків у частинах і підрозділах авіації ЗСУ визначаються наказом МО України.

Середній залишок міжремонтного (призначеного) ресурсу всіх штатних літаків та їх двигунів в авіачастині повинен бути не менш 10%. Виробіток ресурсу повинен бути ступінчатим.

Міжремонтний ресурс (термін служби) наробіток (календарна тривалість експлуатації) АТ між двома послідовними ремонтами.

Призначений ресурс (термін служби) – сумарний наробіток (календарна тривалість експлуатації), при досягненні якого (якої) експлуатацію авіаційної техніки належать припинити незалежно від її технічного стану. (НТЗ 99, Книга 2, ИАО, Частина 1)

Дуже важливими характеристиками бойової готовності АТ є терміни підготовки по тривозі, як одного літака, так і різноманітних груп літаків до першого польоту, а також час підготовки одного літака і різноманітних груп до повторного польоту при різних варіантах озброєння.

Рівень бойового досвіду льотного складу - є одним з найважливіших факторів, які характеризують стан б.г. військових частин (підрозділів) авіації , що містить в собі насамперед постійне вдосконалення льотної підготовки екіпажів, постійний пошук тактичних прийомів подолання ПВО противника, пошуку та ураження наземних та повітряних цілей.

Мистецтво командирів по керуванню частинами та підрозділами та наявність підготовлених до цього відповідних органів та засобів керування є обов’язковою умовою досягнення стійкості та гнучкості керування. Чіткі дії командирів та штабів, щодо керування, допомагають збереженню боєздатності частин навіть в умовах раптового нападу противника.

Забезпеченість військових частин (підрозділів) авіації матеріальними ресурсами та підтримання аеродромів у експлуатаційному стані мають важливе значення для бойової готовності так, як для забезпечення життєдіяльності військових частин (підрозділів) авіації потрібна значна кількість основних видів матеріальних засобів, а також ускладнюється об’єм та характер робіт з підготовки аеродромів та підтримання їх у експлуатаційному стані.

Вивчення противника є обов’язковою умовою високої бойової готовності військових частин (підрозділів) авіації . Льотний, інженерно-технічний склад (ІТС) та фахівці інших різних спеціальностей в частині, яка належить до їх компетенції, повинні вивчати склад, характер дії та ін. противника. При цьому особливу увагу треба приділити детальному вивченню імовірних об’єктів ураження та розвідки.

Рівень морального стану та військової дисципліни о/с є прямим фактором, який визначає бойову готовність та боєздатність у сучасних умовах. Використання сучасних засобів збройної боротьби та їх вражаюча дія можуть вплинути не тільки на організм пілота, інженера, техніка чи іншого спеціаліста, а також можуть вплинути на його свідомість, волю, почуття.

Ступінь відпрацювання о/с термінів приведення у готовність до виконання бойових завдань та готовність чергових сил і засобів до негайних бойовий дій визначається часом, який витрачається на оповіщення, збір о/с та підготовку АТ.

Загальний час приведення військових частин (підрозділів) авіації у б.г. у значній мірі залежить від часу підготовки літаків (вертольотів), двигунів, озброєння та обладнання. У середньому на підготовку АТ та озброєння по тривозі витрачається до 60 - 80% загального часу б.г. військових частин (підрозділів) авіації .

Стан бойової готовності військових частин (підрозділів) авіації у будь-який час повинен відповідати військово-політичній обстановці.

Характер можливих засобів початку повномаштабної агресій проти України потребує від військових частин (підрозділів) авіації негайного вступу в бій. Але постійне знаходження іх в умовах мирного часу в постійному очікуванні агресії, пов’язано з неймовірним напруженням фізичних та моральних сил о/с та великими витратами матеріальних засобів. Крім цього о/с не мав би можливості вести бойове навчання, та був би позбавлений нормальних умов життя та побуту.

У зв’язку з цим постає необхідність встановлення такого режиму роботи частин, який мав би підтримуватись постійно і в той же час дуже скоротив би час підготовки до бойових дій. При цьому повинно бути передбачене проведення одних заходів, ще у мирний час, інших при ускладненні міжнародній обстановці, а частини з них - при загрозі нападу.

Тому в залежності від міжнародної обстановки, з метою постійного підтримування, а при необхідності підвищення бойової готовності військових частин (підрозділів) авіації .встановлюються ступені бойової готовності.

Ступінь бойової готовності військових частин (підрозділів) авіації - це такий їх стан з якого вони можуть підготуватись до виконання бойового завдання у встановлені терміни.

Ступінь бойової готовності військових частин (підрозділів) авіації у мирний час повинна забезпечувати їх своєчасне розгортання та вступ у війну, та успішне відбиття раптового нападу противника, звідки б він не надходив, та в який би час не здійснювався.

Для реалізацій цих потреб у Збройних Силах України встановлені такі ступені бойової готовності:

- бойова готовність « Постійна»;

- бойова готовність « Підвищена »;

- бойова готовність « Військова загроза »;

- бойова готовність « Повна ».

Бойова готовність «Постійна» - це такий стан військових частин (підрозділів) авіації , при якому вони займаються повсякденною плановою діяльністю та здатні у мінімально скорочений термін перейти у вищу ступінь готовності. При цій ступені бойової готовності можуть проводитися такі заходи:

- військові частини (підрозділи) авіації виконують польоти та їх забезпечення згідно плану бойової підготовки;

- управління здійснюється з КП скороченим складом бойового розрахунку;

- чергові пари (ланки) ВА знаходяться на бойовому чергуванні у встановлених для них ступенях готовності до бойового польоту (бойове чергування - найвища форма підтримки бойової готовності ).

- літаки військових частин (підрозділів) авіації у бойовому стані знаходяться у ЗБУ у районах розташування (боєздатним вважається справний літак, підготовлений до польоту споряджений АЗУ та іншими засобами, згідно поставленого завдання );

• засоби керування та матеріально технічного забезпечення знаходяться у парках та на позиціях.

Бойова готовність «Підвищена» - це такий стан військових частин (підрозділів) авіації , у якому вони залишаючись на аеродрмах основного базування проводять заходи, у підсумку яких підвищується їх готовність до виконання бойових завдань.

Основні заходи, що підвищують готовність військових частин (підрозділів) авіації до виконання бойових завдань та які проводяться у частинах можуть бути такими:

• літаки готуються до бойового вильоту з підвіскою І-го бойового комплекту;

• вводиться (посилюється) бойове чергування екіпажів (частина сил, яка здатна негайно почати виконання бойових завдань);

• на КП встановлюється цілодобове чергування змін повного розрахунку;

• офіцери та прапорщики переводяться на казармене становище, тих, хто знаходяться у відряджені та у відпусках викликають у частину;

• особовому складу видається зброя; проводяться заходи з захисту частин від ЗМУ, по маскуванню аеродрому та об’єктів на ньому.

У бойову готовність « Підвищена » частина приводиться таємно, без оголошення тривоги.

Польоти з бойової підготовки проводяться поескадрильно.

Бойова готовність «Військова загроза» - це такий стан військових частин (підрозділів) авіації , при якому вони підіймаються по «бойовій тривозі» та проводять заходи, що спрямовані на завершення їх підготовки до виконання бойових завдань на основних аеродромах та аеродромах зосередження. При цьому військових частин (підрозділів) авіації частиною сил здатні негайно приступити до виконання бойових завдань.

Можуть впроваджуватися такі заходи:

• посилюється бойове чергування літаків та засобів;

• о/с та техніка, що не зайнята забезпеченням вильотів виводиться у район розосередження;

- військові частини авіації та підрозділи забезпечення доукомплектовуються до штатів воєнного часу;

- аеродроми розосередження готуються до прийняття військових частин авіації , їх передові команди виходять на оперативні аеродроми;

• о/с видаються патрони, гранати, захисні шоломи, засоби захисту та дозиметричного контролю;

• вживаються заходи по підготовці до евакуації сімей військовослужбовців.

Польоти по бойовій підготовці проводяться тільки для підтримання натренованості о/с та для введення в стрій поповнення, яке прибуває в частину.

Бойова готовність «Повна» - це такий стан військових частин (підрозділів) авіації , при якому вони готові негайно приступити до виконання бойових завдань згідно зі своїм оперативним призначенням.

У бойову готовність « Повна » військові частини (підрозділи) авіації приводяться по сигналу «Бойова тривога».

В цій бойовій ступені готовності сили та засоби військових частин (підрозділів) авіації можуть займати таке положення:

• о/с на робочих місцях: льотний склад у кабінах літаків, ІТС біля літаків, бойові розрахунки КП біля пультів керування;

• засоби ураження знаходяться на літаках;

• техніка забезпечення польотів - на встановлених місцях.

При цьому частина літаків може розташовуватися на ЗПС, інші в укриттях чи ЗБУ, враховуючи їх вирулювання та зліт у мінімально встановлені терміни.

Приведення військових частин (підрозділів) авіації у різні ступені бойової готовності в залежності від обставин може здійснюватися послідовно або відразу в вищі ступені минаючи інші (проміжні ).

Приведення військових частин (підрозділів) авіації у різні ступені готовності проводять командири, які мають на це право, в порядку, встановленому планом, який був раніше розроблений.

Сигнали на приведення військових частин (підрозділів) авіації у вищі ступені готовності можуть передаватися:

• письмово з доставкою посильним;

• по технічним засобам зв’язку;

• при особистому спілкуванні.

Таким чином бойова готовність військових частин (підрозділів) авіації - це стан, який визначає їх підготовленість до виконання покладених на них бойових завдань.