Визначення «Активу» та «Пасиву»
В економічній літературі, в теорії та на практиці знаходимо різні визначення термінів «Актив» та «Пасив». Якщо термін «Актив» у більшості країн має майже однозначне визначення, то термін «Пасив» (хоча при складанні балансу в усіх випадках використовується) у більшості країн та літературних джерелах не визначається.
У світовій практиці найбільш поширеним визначенням активів є наступне: «активи — це ресурси (від фр. слова resource — засоби, запаси, можливості, джерела чогось), які отримані підприємством в результаті минулих подій та тепер контрольовані ним, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому».
Вивчення та аналіз літературних джерел дозволяє синтезувати різні визначення пасивів, за яким: «Пасиви — це капітал — визначене у вартості (грошах) боргове зобов’язання підприємства (юридичної) або громадянина (фізичної особи) по відношенню до іншого підприємства (юридичної) або громадянина (фізичної особи)». У будь-якому випадку пасиви (капітал) (бор- гові зобов’язання) показують джерело утворення активів — майна підприємства або громадянина, тобто показують, кому вин- но підприємство (юридична) або громадянин (фізична особа), за усе майно, яке воно (або він) має у своєму розпорядженні. Пасиви, таким чином, — це вираз права власності на активи (майно) відповідних юридичних (підприємств) або фізичних осіб, які передали це майно у використання — це право власності. Таким чином пасиви — це КАПІТАЛ, тобто власність (право власності).
2.4. Класифікація господарських фактів
Господарських фактів-явищ і фактів-процесів, навіть у невеликому господарстві, налічується кілька сотень, а іноді й тисяч. Вони є самостійними об’єктами господарювання, а отже, й обліку. Для того щоб дістати систематизоване уявлення про стан господарства, господарські факти-явища і факти-процеси групують (класифікують) за різними ознаками.
Рис. 2.3. Двоїстість — два аспекти способу суспільного виробництва — предмет бухгалтерського обліку в межах одного підприємства
Первинну економіко-правову класифікацію засобів господарювання як явищ та процесів з погляду теорії двоїстості (тобто в продуктивному та правовому аспектах) у контексті суспільного виробництва унаочнено на рис. 2.3. Така двоїстість означає, що у процесі господарювання господарські факти-явища та факти-процеси одночасно мають два аспекти: продуктивний та правовий. При цьому, оскільки характеристики обох аспектів подаються у вартісному вираженні (грошах), то це забезпечує постійну їх рівність.
Об’єктом бухгалтерського обліку є лише такий господарський факт-явище або факт-процес господарювання, який: а) здійснився, відбувся; б) змістовна характеристика якого задовольняє або продуктивний, або правовий аспект господарювання, або одночасно обидва; в) дістав вартісне (грошове) вираження.
Коли деякий господарський факт-явище або факт-процес не може бути розглянутий одночасно щодо всіх трьох розглянутих щойно ознак, то він не є об’єктом бухгалтерського обліку. Наприклад, укладання трудового контракту (угоди). Факт господарський, має грошове вираження, але не здійснився. Тому він не є об’єктом бухгалтерського обліку, тобто в системі такого обліку не зафіксується.