- •Тема 2. Теорії глобальної економіки
- •1. Теорії інтернаціоналізації а) Теорії зовнішньої торгівлі Меркантилізм
- •Модель "ціни — золото — потоки" д. Х'юма
- •Модель "ціни — золото — потоки" д. Х'юма
- •Теорія абсолютних переваг
- •Теорія відносних переваг
- •Теорія взаємного попиту
- •Неомеркантилізм
- •Теорія Гекшера – Оліна (теорія співвідношення факторів виробництва)
- •Парадокс Леонтьєва
- •Теорія технічного розриву
- •Теорія розміру країни
- •Теорія подібності країн, або теорія попиту, що перетинається
- •Б) Теорії прямих іноземних інвестицій
- •Класична теорія капіталу
- •Теорія монополії
- •Теорія олігополістичної паралельної поведінки
- •Теорія міжнародного життєвого циклу продукту
- •Теорія міжнародного менеджменту, орієнтована на трансфер ресурсів (бінаціональний вимір)
- •Біхейвіористична теорія інтернаціоналізації у. Ахароні
- •Пояснення прямих іноземних інвестицій за допомогою торгових обмежень
- •Теорія місцезнаходження
- •"Діамантова" теорія Портера
- •В) Теорії укладання угод на міжнародне передання технологій Теорії укладання угод про міжнародне передання технологій
- •Г) Теорії інтернаціоналізації, що розглядають одночасно різні стратегії виходу на ринок Теорія інтернаціоналізації
- •Теорія інтернаціоналізації Дж. Йохансона/Дж. Валне
- •Еклектична теорія міжнародного виробництва Дж. Даннінга
- •2. Теорії тнк Теорія міжнародного менеджменту Дж. Файєрвезе, орієнтована на трансфер ресурсів (багатонаціональний вимір)
- •Теорія глобальної конкуренції м. Портера
- •Ресурсоорієнтована теорія тнк
- •Теорія операційної гнучкості б. Когута
- •Постмодерністські теорії міжнародного менеджменту
- •Контрольні запитання до теми 2
Теорія відносних переваг
Теорія абсолютних переваг набула подальшого розвитку в працях Давіда Рікардо (1772 –1823). У книзі "Засади політичної економії і оподаткування" (1817 рік) він висунув і обґрунтував теорію порівняльних переваг. Давід Рікардо показав, що міжнародна торгівля може бути вигідною кожній з двох країн навіть тоді, коли жодна з них не має абсолютних переваг у виробництві конкретних товарів. Адже у будь-якій країні знайдеться такий товар, виробництво якого буде вигіднішим за існуючим співвідношенням витрат, ніж виробництво інших товарів. Саме за таким товаром країна матиме порівняльну перевагу, а товар стане об'єктом зовнішньоторговельних операцій.
У теорії як абсолютних, так порівняльних переваг використовують поняття витрат (ціни) заміщення або, що те ж саме, альтернативної ціни. Остання характеризує робочий час, необхідний для виробництва одиниці товару, виражений через робочий час, що необхідний для виробництва одиниці іншого товару. Альтернативну ціну та витрати (ціну) заміщення треба сприймати як еквівалентні поняття з тією різницею, що кількісно вони виражаються зворотними величинами (кількістю одиниць товарів, вироблених за одиницю часу, – витрати заміщення або робочим часом, необхідним для виробництва одиниці продукту – альтернативна ціна).
Хоча ідея порівняльних переваг проста, її нелегко сприйняти у формалізованому вигляді. Найкращий спосіб вникнути в цю концепцію – вивчити приклади і моделі, що її ілюструють. У навчальній літературі їх опубліковано достатньо. Розглянемо модель порівняльних переваг на прикладі з виробництва двох товарів – вина і тканини в Англії та Португалії, якими Давід Рікардо супроводжував свої висновки. У цьому прикладі Португалія має абсолютну перевагу у виробництві двох товарів, що за концепцією Адама Сміта робить недоцільною міжнародну торгівлю.
Країни
|
Вино
|
Тканини
|
Співвідношення цін в умовах автаркії
|
Англія
|
120год./барель
|
100 год./ярд
|
1В:6/5Т
|
Португалія
|
80 год./барель
|
90 год./ярд
|
1В:8/9Т —л
|
Своїм прикладом Д. Рікардо довів, що, незважаючи на відсутність в Англії абсолютних переваг за товарами, які аналізують, вона може мати вигоду від торгівлі з Португалією. Передумовою для взаємної торгівлі є різниця відносних вартостей. А саме, виробництво вина в Португалії ефективніше, ніж тканини, а в Англії – тканини порівняно з вином. Наявні співвідношення цін в умовах автаркії в Англії і Португалії (1В : 8/9Т в Португалії та 1В : 6/5Т в Англії) роблять вигідним спеціалізуватися Португалії на виробництві вина, а Англії – тканини. Для забезпечення потреб у товарі, який у країні є менш ефективним, Португалії вигідно купувати тканину в Англії, а Англії – вино в Португалії.
Далі Д. Рікардо доводить, що обидва учасники міжнародного обміну отримають певний виграш. Для цього він припускає, що країни обмінюються відповідними товарами у співвідношенні 1В : 1Т. В умовах вільної торгівлі Англія може використати 100 годин праці для виробництва додаткової одиниці тканини (1Т) та обміняти її на одиницю вина (1В). Таким чином, 100 годин праці дають можливість цій країні отримати за каналами зовнішньої торгівлі одиницю вина, для виробництва якого Англії необхідно витратити 120 годин праці. А це означає, що Англія може зекономити 20 (120 – 100 = 20) годин праці на кожній одиниці імпортованого товару. Якщо викладеними методами підрахувати виграш Португалії, то вона економить 10 годин праці (90 – 80 = 10), тому що в умовах автаркії їй необхідно витратити 90 годин праці для виробництва одиниці тканини, а витрати на одиницю вина становлять 80 годин праці.
Теорію Д. Рікардо вдосконалювали і доповнювали його послідовники. Зокрема, вихідне посилання "дві країни – два товари" було поширене на більшу кількість країн і товарів, у модель Д. Рікардо ввели транспортні витрати й товари, якими не торгують. З цими доповненнями ідеї Д. Рікардо на багато десятиріч наперед визначили панівні погляди в теорії міжнародної торгівлі й справили вагомий вплив на економічну теорію в цілому.
А. Сміт та Д. Рікардо пояснювали міжнародну торгівлю існуванням абсолютних та порівняльних переваг у виробництві товарів, а головним фактором, що впливає на виробництво товарів, вони вважали працю. Ціна товару, на їхню думку, залежала тільки від трудових витрат, тобто вони дотримувалися трудової теорії вартості.
