7. Зміни у суспільстві та процес виховання дітей у родині.

Сім'я як фундамент кожного суспільства, його перший осередок забезпечує відтворення та продовження людського роду, вона є джерелом росту та матеріального добробуту людей, у ній закладаються основи виховання та формування майбутньої особистості, через неї передаються нащадкам духовні цінності історичного й культурного досвіду, трудові навички, національні особливості, зрештою все те, що формує менталітет нації.

На становлення особистості в родинному оточенні впливають різноманітні фактори як зовніш­нього, так і внутрішнього характеру, які у своїй сукупності та інтегрованій єдності формують виховний потенціал сім'ї.

Виховний потенціал сім’ї – це виховні можливості сім’ї, її здатність виконувати виховну функцію.

Сучасні російські дослідники (О.Л. Зверева, Т.А. Куликова, А.В. Мудрик) виділяють чотири фактори сімейного виховання, що впли- вають на виховний потенціал родини.

1. Соціально-культурний. Він охоплює освіту батьків, їхній інтелектуальний і культурний рівень, психолого-педагогічну компетентність та мікроклімат сім’ї.

2. Соціально-економічний. Визначає майнову характеристику сім’ї, рівень її статку, трудову зайнятість дорослих членів сім’ї.

3. Техніко-гігієнічний. Визначає побутові умови проживання сім’ї, технічне забезпечення житла, особливості, що зумовлені місцем знаход- ження населеного пункту (мегаполіс, місто, селище).

4. Демографічний. Охоплює структуру і склад сім’ї: повна, неповна, материнська, складна, проста, однодітна, багатодітна.

Соціально-економічна, політична та культурна трансформація суспільства, діяльність навчальних закладів усіх рівнів акредитації, засобів масової комунікації становлять зовнішні фактори виховного потенціалу сім'ї. До внутрішніх факторів належать сімейні відносини, їхній характер, і саме вони ви­ступають головним ресурсом виховного потенціалу сім'ї.

Сучасні тенденції розбудови громадянського суспільства в Україні сприяють підвищенню відповідальності сім'ї за виховання дитини. Проголошення Україною в 1991 році державної та економічної самостійності й незалежності зумовлювало різку зміну координат виховних цінностей особистості дитини в сім'ї, школі, соціальному середовищі. Зрештою це призводило до засвоєння нових норм соціально-економічних відносин особи й соціуму, дитини і батьків, ширшими ставали соціальні та виховні функції сім'ї.

Змінювався звичний уклад життя, змінювалися психологічні й соціальні настрої суспільства, сім'ї, родини, особистості, формувалися нові ціннісні орієнтації дорослих і дітей у їх став­ленні до місця людини в житті, сім'ї, праці, до універсальних ідеалів духовності, громадянства, свободи, добра, любові, справедливості, рівності та ін.

Нинішня ситуація, в якій перебуває українська родина, потребуї й більш глибокого філософського та соціально-педагогічного осмис­лення як причин і прорахунків у сімейній політиці, так і в здійсненні освіти й виховання дітей та молоді, всього населення України.

Погіршення матеріального добробуту переважної більшості сімей протягом останніх років не могло не позначитись на становищі дітей та на процесі їх виховання. З одного боку, матеріальні нестатки ви­кликають напруженість у сімейних стосунках та обмеження витрат на виховання і навчання дітей, а з іншого — провокують батьків на по­шук додаткового заробітку, що призводить до фізичного й психічно­го перевантаження і зменшує резерв вільного часу, необхідного для занять з дітьми.

Низький рівень матеріального добробуту переважної більшості сімей з дітьми викликає низку негативних тенденцій, які ускладню­ють процес виховання дитини. Це в першу чергу зниження безпосе­редніх витрат домогосподарства на виховання та розвиток дитини.

Виховні можливості сімей значно знижуються в міру збільшення в їхньому складі неповнолітніх дітей. Спостерігається постійне зменшення частки сімей, які користуються послугами дошкільних навчальних закладів (на сьогодні їх всього близько 40%). Недооцінка дошкільної освіти, що, як наслідок, спричиняє недостатню або по­вну непідготовленість дитини до навчання в школі, а також пробле­ми психологічної адаптації в колективі ровесників; звужує можли­вості з формування і розширення світогляду дитини. Обмеження можливостей сім'ї щодо користування бібліотечними фондами, відвідування театрів, виставок, перегляду високоморальних теле- і кінофільмів гуманістичного спрямування, проведення культурного дозвілля збіднює духовну сферу сім'ї в тому числі й підростаючих по­колінь.

Перешкодами для повноцінного виховання дітей у сім'ї, на думку дорослих, є в першу чергу матеріальні проблеми сім'ї (82%); брак часу (48%); непідготовленість батьків з педагогічних питань (29%) та нерозуміння важливості виховання дітей родиною (22%).

Труднощі виконання виховної функції сім'ї значною мірою пов’язані зі знеціненням моральних, духовних громадянських ідеалів у суспільстві, відсутністю загальних стратегій виховання дитини у сім'ї, недостатньою підготовкою молоді до материнства і батьківства.