4. Структурно-інституційне та нормативно-правове забезпечення роботи з молодими сімями.

Проголошення незалежності України стало відправною точ­кою у виборі головного орієнтира свого розвитку — демокра­тичного, правового суспільства, яке забезпечує рівність прав для усіх її громадян. Така рівність, у тому числі жінок і чоло­віків, гарантована Конституцією України (розділ ІІ, ст. 24). Підписавши загальну декларацію прав людини, Конвенцію ООН "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок", ратифікувавши міжнародні договори про права і свободи осо­бистості, підсумкові документи ІУ Всесвітньої конференції із становища жінок (Пекін, 1995), Верховна Рада України прийняла спеціальну постанову "Про рекомендації учасників парламентських слухань щодо реалізації в Україні Конвенції ООН "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок", в якій закріплені основні зобов'язання української держави в справі забезпечення рівних прав жінок і чоловіків у суспільст­ві. Існує низка й інших важливих документів, що обстоюють в державі таку політику.

Питання молодої сім'ї в Україні мають вирішувати спеціально створені структури й інституції: Комітет у справах жінок, материнства і дитинства при Президентові України (реорганізований 1996 р.), Сектор у справах жінок, охорони сім'ї, материнства та дитинства Кабінету Міністрів України (1993), Міністерство у справах сім'ї та молоді (1996) (у 1999 р. було реорганізоване у Державний комітет у справах сім'ї та молоді, а в 2000 р. — у Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму). Проблемами молодих сімей опікуються також відповідні структури в міністерствах, відомствах, організаціях різного рівня.

Нормативно-правову базу для розв'язання проблем молодої сім'ї становлять: а) документи міжнародного характеру ("Загальна декларація прав людини", 1948; "Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок", 1979; "Конвенція про права дитини", 1989 та ін.); б) нормативно-правові акти України (Конституція України, 1996; "Кодекс про шлюб та сі­м'ю України", 1969); закони України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", "Про освіту", укази Президен­та України, постанови Кабінету Міністрів України та ін. Так, у Законі України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" юридично визначається поняття "мо­лода сім'я" визначаються шляхи розв'язання житлових проблем молоді (ст. 10), певні гарантії щодо праці, культурного дозвілля, фізичного розвитку, правового захисту молоді, а відтак і молодого подружжя, молодої сім'ї (ст. 7, 8, 9, 10, 11, 12).

5. Основні проблеми життєвого циклу молодої сім'ї.

З-поміж багатьох молодіжних проблем взагалі і молодої сім'ї зокрема найважливішими є: соціально-економічне забезпечення; освіта і професійна підготовка; забезпечення зайнятості; охорона здоров'я; соціальне забезпечення.

До перелічених проблем додаються й ті, соціально-психологічні, які пов'язані зі ставленням молоді до шлюбу, наприк­лад: консенсусні шлюби (шлюби "на віру", шлюби за згодою, за домовленістю сторін тощо); шлюби за контрактом. Зростає позашлюбна народжуваність. Тільки за 2006-2008 р. в Україні із за­гального числа дітей, народжених поза шлюбом, 77 % народи­лося у жінок віком до З0 років

За останні роки у молодих сім'ях помітно зросла кількість конфліктних ситуацій, причини яких полягають у міжособистісних взаєминах по­дружжя, ієрархічних стосунках, зміні статеворольової структури сім'ї.

Слід зауважити, що першочерговими проблемами молодої сім'ї є:

• матеріальна забезпеченість сім'ї (умови, в яких вона проживає);

• поєднання сімейного життя з навчанням, працею;

• сексуальні стосунки, народження і виховання дітей;

• розподіл і виконання сімейно-домашніх обов'язків.

Прийнятною типологізацєю проблем молодої сім'ї загального характеру є й така:

• адаптація молодого подружжя до спільного сімейного життя;

• відокремлення від батьківських сімей;

• розподіл соціальних ролей та оволодіння різними функ­ціями сім'ї.