Кампанія по пероральній вакцинації.

Інструктаж робочих груп по методиці розкладання приманок, техніці безпеки, забезпечення засобами індивідуального захисту, матеріалами.

Перед проведенням кампанії науковий координатор, що відповідальний за виконання програми, проводить зустріч з усім персоналом, який приймає участь у кампанії, де визначає зону вакцинації кожній бригаді, методику розкладання приманок, проводить інструктаж по техніці безпеки.

Кожна робоча група забезпечується вакциною, котра повинна знаходитись в тарі з хладогеном, засобами індивідуального захисту (одноразові гумові рукавички з розрахунку 2 – 3 пари на одну людину в день, спецодяг), записними книжками, олівцями, картою місцевості, де вказані маршрути розкладання приманок, миючими засобами, аптечками.

2. Розкладання вакцини з приманкою. Розкладання приманок повинно бути рівномірним на всій визначеній території із розрахунку 15‑20 приманок на 1 км². Приманки розподіляються на відстані 200‑300 м одна від одної. Обов’язково приманки розкладаються на узліссях, біля слідів лисиць, обабіч доріг та полів. Зораним полям, а також місцям, де проводяться польові роботи, увагу приділяють менше. В лісах приманки розкладаються також на перехрестях доріг, вирубок.

Не дозволяється: кидати приманку з автомобілів навмання; класти приманку в густу високу траву, хащі, в недоступні місця; залишати приманку на активному сонці та тримати відкритими термальні коробки в автомашинах; класти декілька приманок в одному і тому ж місці.

3. Щоденний облік роботи. Облік роботи кожної бригади в кінці кожного робочого дня фіксується в “Журналі обліку пероральної вакцинації”, де повинні бути дані: П.І.Б. розповсюджувачів приманок; оброблені ділянки, їх площа, з реєстрацією на картах; кількість отриманих приманок на початок дня; кількість приманок, що залишились на кінець дня; час, який витрачений на розкладання приманок.

4. Відбір 10 приманок для контролю вакцини. Цей захід проводиться кожного дня перед початком роботи. Відібрані приманки відправляються виробнику вакцини для контролю.

5. Визначення контрольних ділянок для перевірки споживання вакцини. В зоні вакцинації визначають 4‑5 контрольних ділянок площею по 1 км², де розкладають по 20 приманок з мітками, котрі не відлякують тварин.

Контроль споживання вакцини проводять на 4, 8, 15 дні після розкладання (в залежності від штаму, використаного для виробництва і термостабільності вакцин).

Оцінка ефективності вакцинації.

Зниження кількості випадків сказу серед лисиць та інших видів тварин свідчить про ефективність пероральної вакцинації. Важливе значення має оцінка ефективності цього заходу за короткий проміжок часу біля одного місяця після кожної кампанії. З цією метою застосовують три методи оцінки: облік споживання вакцини, виявлення антирабічних віруснейтралізуючих антитіл в сироватках крові лисиць, аналіз частоти випадків у лисиць та інших тварин до і після проведення вакцинації, який повинен проводитись протягом декількох років на великих територіях .

Облік споживання вакцини проводиться на контрольних ділянках на 4, 8, 15 день після розкладання приманок, а також за допомогою визначення біологічного маркера тетрацикліну, що вводять в приманку.

Для цього через місяць після вакцинації проводять відстріл лисиць із розрахунку 8 лисиць на 100 км² вакцинованої території. У відстріляних лисиць відбираються нижні щелепи, щелепи заморожуються і відправляються для дослідження.

Одночасно відбираються із серця зразки крові для отримання сироватки, котра повинна зберігатись при t⁰ –20 ⁰С, сироватку крові досліджують на наявність віруснейтралізуючих антитіл.

Мета вакцинації охопити щепленням не менше 75 % наявного поголів’я. лисиць За зоною вакцинації здійснюють постійний епізоотологічний нагляд. До цієї роботи необхідно залучати єгерів, лісників, досвідчених мисливців. При виявленні хворих, трупів тварин, що загинули при невизначених обставинах, необхідно обов’язково піддавати їх лабораторним дослідженням на сказ. В зоні вакцинації проводять боротьбу з безпритульними тваринами, а домашніх тварин (собак, котів) щеплюють проти сказу.

Частота кампаній по пероральній імунізації залежить від напруженості епізоотичної ситуації щодо сказу і щільності популяції лисиць та інших м’ясоїдних, а також тварин, котрі можуть з’їсти приманку.

Як свідчить світовий досвід застосування пероральної імунізації, для оздоровлення необхідно здійснювати по 2 кампанії на рік (весною та восени) і не менше 2‑3 років підряд. Для регіонів з високою напруженістю епізоотичної ситуації необхідно провести 10‑12 кампаній. Для захисту територій вільних від сказу створюються буферні зони шириною не менше 30 км. Згідно рекомендацій ВООЗ, статус території вільної від сказу надається при умові, коли протягом 2 років на площі не менше 5000 км² не зареєстровано жодного випадку сказу.