Лікувальна фізкультура для жінок з аномаліями положення матки

Опущення статевих органів і ретродевіація матки зумовлені морфологічною і функціональною неповноцінністю м'язів черевної стінки, промежини, зниженням тонусу зв'язок матки. Причиною аномалій положення матки є також рубцево-спайковий процес після запальних захворювань у малому тазі та аномалії розвитку матки, її зв'язок.

Показання до ЛФК: опущення стінок піхви, матки, ретропозиція, ретроверзія, ретрофлексія, антефлексія матки.

Протипоказання: загострення запального процесу, пухлини статевих органів, повне випадання матки (у цих випадках ЛГ показана після операції).

Завдання ЛФК: зміцнити м'язи тазового дна, черевної стінки, спини; відновити правильне положення матки і фізіологічну функцію її зв'язок.

Методичні принципи. ЛГ складається із загальнозміцнювальних, дихальних і спеціальних вправ у репозиційних положеннях (колінно-ліктьове, колінно-грудне, стопо-ліктьове, «берізка», лежачи на животі, спині та боці). Ці положення сприяють переміщенню матки і зміцненню внутрішньочеревного і тазового тиску. Стоячи та в напівприсіді — вправи виконують у положенні ніг перехресне. Однією із головних спеціальних вправ є стискування відхідника і втягування промежини. Ходьбу проводять малим та перехресним кроком або із затиснутим між ногами м'ячем. Біг і стрибки виключаються.

Усім жінкам, які мають цю патологію, рекомендують перед сном перебувати в колінно-грудному положенні протягом 7—10 хв і частіше приймати положення лежачи на животі (крім жінок з гіперантефлексією), слідкувати за регулярним випорожненням сечового міхура і кишок.

Спеціальні вправи для жінок із антеверзією, антефлексіею та опущенням матки

У положенні лежачи на спині: 1) втягування і стискування відхідника з наступним розслабленням; 2) піднімання таза з опорою на передпліччя та стопи (ноги перехресне); 3) згинання ніг у колінах і притискування їх руками до живота на видиху; 4) імітація рухів велосипедиста; 5) «скластися» з опорою на лопатки, носками ніг доторкнутися до долівки; 6) опора на лопатки і лікті («берізка»), імітація ходіння догори ногами.

Спеціальні вправи для жінок із ретроверзіею, рефрефлексією та опущенням матки

В. п.—лежачи на животі, ніжний кінець кушетки трохи піднятий: 1) піднімання по черзі прямих ніг, колові обертання ними досередини; 2) приведення по черзі стегон до живота; 3) прогинання тулуба назад; 4) розведення і зведення прямих ніг; 5) «повзання» на ліктях і колінах.

В. п.—колінно-ліктьове (колінно-грудне): 1) піднімання по черзі прямих ніг; 2) приведення по черзі колінного суглоба до протилежного ліктьового;

3) сісти на п'яти, не зрушуючи кистей; 4) випрямлення ніг з переходом у стопо-ліктьове положення; 5) втягування і стискування промежини і відхідника.

В. п.—стоячи: 1) піднімання по черзі прямих ніг назад, уперед; 2) нахил тулуба вперед, у лівий, правий бік; 3) обертання таза, тулуба; 4) повороти тулуба в сторони; 5) ходьба перехресним кроком, з поворотом тулуба, із затиснутим між ногами м'ячем.

Велику лікувальну і медико-реабілітаційну роль при захворюваннях жіночих статевих органів відіграють фізичні чинники. Так, у лікуванні сальпінгоофоритів, спайкових змін у малому тазі ефективні ультразвук, імпульсні струми низької частоти, електрофорез міді, лідази, радоноЕ та йодобромні води, ссгментарно-рефлекторний та вібромасаж; у лікуванні ретродевіацій матки—електрофорез йоду, лідази, лікувальні грязі гінекологічний та сполучнотканинний масаж. Рекомендують лікування н курорті, де хвора має можливість усі необхідні методи фізичної реабілітації одержати у комплексі;

ВАГІТНІСТЬ І ПОЛОГИ У СПОРТСМЕНОК

Сучасна система підготовки спортсменок з інтенсифікацією тренування, підвищенням рівня спортивних досягнень, омолодженням і ранньої спеціалізацією відбивається і на жіночому спорті, де рівень рекордів з темпами зростання в низці видів перевершив рівень чоловічих. Жінки складають 25—30 % усіх майстрів спорту. Останнім часом вони почали займатись і традиційно чоловічими видами спорту (футбол, хокей, сучасне п'ятиборство, біатлон, марафон, важка атлетика, боротьба самбо, дзюдо, бокс, східні єдиноборства). Тут неприпустиме механічне пере несення на жінок рекомендацій щодо тренування чоловіків. Деякі фахів ці зазначають, що ці види спорту можуть позбавити жінок природно жіночності, призвести до маскулінізації, що в свою чергу може негативно відбитися на найважливішій функції жіночого організму — репродуктивній.

Відомо, що більшість видатних спортсменок після пологів досить час то поверталися до спортивних тренувань і виступів у змаганнях. Незначне число ускладнень вагітності, пологів та післяпологового періоду спортсменок свідчить про те, що добра фізична підготовка, відсутність ожиріння, правильний режим відпочинку і харчування та інші чинники притаманні спорту, створюють передумови для нормального формування генеративної функції.

Більшість спортсменок вагітність переносять легко, без нудоти, запаморочення, головного болю та інших неприємних відчуттів, пов’язаних з цим станом. Спортивні медики одностайно вважають, що звичайні тренування і змагання в період вагітності неприпустимі, оскільки крім фізичної втоми зумовлюють сильне напруження нервової системи (передстартовий стан). Деякі спортсменки протягом майже 2/3 періоду вагітності продовжують займатися з невеликими навантаженнями pухливими іграми, плаванням, зарядкою. Але доцільно звернути увагу на те, що більшість фахівців рекомендують в останні 2 міс вагітності значно обмежити рухову активність спортсменки.

Як відомо, загальна тривалість перших пологів у нормі складає 15— 18 год, а повторних—10—12. Під час пологового акту жінка виконує велику фізичну роботу. Не викликає сумнівів у медиків і той факт, що чим досконаліший фізичний розвиток жінки, чим краще вона підготовлена до виконання цієї незвичної для неї м'язової діяльності, тим краще і швидше відбуваються пологи. Анкетні опитування спортсменок різних видів спорту вказують на те, що вони, як правило, легко народжують.

Дані клінічних спостережень свідчать про те, що загальна тривалість пологів у спортсменок на 5—6 год менша, ніж у жінок, які не займаються спортом. У них менше рубців вагітності на черевній стінці, рідше спостерігаються розходження прямих м'язів живота, асфіксія плода. Менше ускладнень у післяпологовий період,

Встановлено, що для спортсменок характерна менша тривалість 1-го періоду пологів (8—10 год проти 11—13 в контрольній групі жінок-не-спортсменок аналогічного віку); 2-й період пологів звичайно також коротший (20 хв проти 21—30 хв), а 3-й період в обох групах суттєво не відрізняється і становить 5—10 хв. Аналіз розмірів таза показав, що у спортсменок він має такі середні розміри: 25—30—20 см. Окружність живота і висота стояння дна матки у спортсменок складають відповідно 96—100 см і 32—34 см. Маса тіла дитини, народженої від спортсменки, становить 3500—3700 г, тоді як у жінок контрольної групи—3200— 3400 г. Діти у спортсменок частіше народжуються в асфіксії (за шкалою Ангара 8 балів проти 9—10 в контролі). Крововтрати під час пологів однакові і досягають 100—150 мл. Час перебування у стаціонарі в післяпологовий період у спортсменок звичайно дещо довший — 7—8 днів, тоді як у жінок контрольної групи він становить 5—6 днів (Ю. Г. Донцов, 1966).

Наведені дані свідчать про те, що пологи у спортсменок проходять частіше за типом нерізко вираженого клінічне вузького таза, про що свідчать скорочені 1-й та 2-й періоди пологів, тобто існує порушення пропорції між періодами. Найбільш вірогідно, що це пов'язано зі звуженням кісткового таза за типом плоско рахітичного. Крім того, швидке вигнання плода (за рахунок добре розвинених м'язів передньої черевної стінки, спини, тазового дна) через звужене кісткове кільце таза призводить до травматизації дитини, через те що її голівка не встигає конфігуруватися. І хоча травматизація незначна, але вона існує. Це підтверджується більшою вірогідністю народження дитини в асфіксії. Крім того, підвищене навантаження на породіллю-спортсменку через вигнання дитини по звужених пологових шляхах до певної міри знижує захисні сили організму спортсменки у післяпологовий період. Це підтверджується збільшенням терміну перебування її в стаціонарі.

Після пологів у спортсменок швидше відбуваються регенеративні процеси в тканинах, інволюція статевих органів та відновлення тонусу м'язів живота і тазової діафрагми.

Після виходу із пологового будинку спортсменка повинна не менше ніж 1 міс присвятити зміцненню м'язів живота і промежини. Тільки після цього їй дозволяють виконувати легкі силові вправи та прості елементи техніки обраного виду спорту.

Спортивні навантаження в перші 6 міс післяпологового періоду негативно відбиваються на організмі матері, оскільки зменшується кількість молока або воно зовсім пропадає, змінюється його хімічний склад і «дитина кидає груди». Заняття фізичними вправами у цей період мусять мати оздоровчу направленість (2—3 рази на тиждень з невеликим навантаженням і можливим включенням окремих вправ спортивної спеціалізації).

Оскільки годування груддю дуже важливе для здоров'я дитини, слід утримуватися від інтенсивних тренувань протягом 6—7 міс після пологів. Спортсменці, котра годує груддю, не слід брати участь у змаганнях, а також займатися тими видами спорту, при яких можливе переохолоджування грудних залоз або травмування їх.

Після відновлення регулярних менструацій і припинення годування груддю (але не раніше ніж через 6 міс після пологів) жінка може приступити до занять фізичною культурою або продовжити заняття спортом за умови поступового збільшення навантажень. При цьому слід пам'ятати про те, що зміни в статевих органах, спричинені вагітністю, можуть зникнути в перші 2 міс після пологів, тоді як стан усього організму жінки відновлюється тільки через 8—9 міс. У цей період спортсменка не повинна перевтомлюватися, що не завжди можливо в спорті вищих досягнень.