3.1.2. Прогнозування і оцінка радіаційної обстановки при аваріях на аес

Під радіаційною обстановкою при аваріях на АЕС та радіаційно небезпечних об’єктах розуміють ступінь радіоактивного забруднення місцевості і атмосфери, що чинять дію на життєдіяльність населення та проведення аварійно-рятувальних і невідкладних відновлювальних робіт.

Прогнозування і оцінка радіаційної обстановки включає вирішення наступних задач:

• встановлення напрямку осі сліду хмари викиду радіоактивних речовин,

внаслідок аварії або руйнування ядерного реактора АЕС, за метеоданними;

• визначення розмірів зон забруднення місцевості, які розмежовуються за очікуваними значеннями доз опромінювання населення;

• визначення потужності дози гамма-випромінювання на осі сліду;

• встановлення доз внутрішнього (інгаляційного) опромінювання людей, які знаходяться в зоні радіаційного забруднення, за час переміщення

хмари;

• встановлення концентрації радіоактивного йоду-131 в повітрі за час

переміщення радіоактивної хмари;

• визначення можливих радіаційних уражень людей, що знаходяться на

забрудненій території;

• визначення допустимого часу перебування населення в зонах

радіаційного забруднення.

Вказані задачі можуть вирішуватися розрахунковим методом з

наступним уточненням на основі фактичних вимірювань на забрудненій місцевості (за даними радіаційної розвідки або систем контролю радіаційної обстановки).

Вихідними даними для прогнозування і оцінки радіаційної обстановки є: координати місця розташування АЕС; тип реактора і його електрична потужність; час початку викиду радіоактивних речовин в повітря; напрям вітру і його швидкість на висоті флюгеру (10 м); клас стійкості атмосфери; загальна хмарність, висота хмари і вид хмарності; прогноз зміни метеорологічних даних на ближчі 12 годин після аварії.

Прогнозування і оцінка радіаційної обстановки проводиться за допомогою формул і таблиць 3.9-3.14.

Позначення: А – сильно нестійка (конвекція); Д – нейтральна (ізотермія); F – дуже стійка (інверсія)

3.1.3. Прогнозування та оцінка хімічної обстановки при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах

Під хімічною обстановкою при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах розуміють ступінь хімічного забруднення атмосфери і місцевості, що надають дію на життєдіяльність населення та проведення аварійно- рятувальних і відновлювальних робіт.

Прогнозування і оцінка хімічної обстановки включає вирішення наступних задач:

• встановлення напрямку осі сліду хмари викиду хімічних речовин, внаслідок аварії або руйнування технологічного обладнання чи ємностей для зберігання СДОР, за метеоданими;

• визначення розмірів зон забруднення місцевості за очікуваними значеннями доз ураження;

• прогнозування величини зони ураження СДОР;

• визначення площі ураження СДОР;

• визначення часу підходу зараженого повітря до об’єкту і тривалості дії

ураження СДОР;

• встановлення можливих хімічних уражень людей, які знаходяться в осередку ураження;

• порядок нанесення зон ураження на карти і схеми.

Можливі масштаби зараження СДОР, залежно від їх фізичних

властивостей і агрегатного стану, розраховуються по первинній і вторинній хмарі, наприклад:

- для зжиженних газів – окремо по первинній і вторинній хмарі;

- для стислих газів – тільки по первинній хмарі;

- для отруйних рідин, температура кипіння яких вища за температуру навколишнього середовища – тільки по вторинній хмарі.

Необхідними показниками для прогнозування можливих масштабів зараження СДОР при виникненні НС є наступні:

- загальна кількість СДОР на об’єкті та інформація щодо розміщення їх

запасів в і технологічних трубопроводах;

- кількість СДОР, викинутих в атмосферу, і характер їх розливу на

вистланій поверхні («вільно», «в піддон» або в «обваловку»);

- висота піддону або обваловки;

- метеорологічні умови: температура повітря, швидкість вітру на висоті