- •Завдання:
- •1. Загальна характеристика дихальних вправ.
- •Основні правила правильного дихання передбачають:
- •Вплив дихальної гімнастики на організм міститься в наступному:
- •1. Короткі форсовані вдихи через ніс направляють повітря на всю глибину легень, від верхівки до основи.
- •2.1 Особливості використання дихальних вправ в основній частині уроку.
- •Система трифазного дихання Кофлера
- •Дихальна гімнастика є.Є. Пальнау.
- •Використання йогівського дихання на уроках фізичної культури у підготовчій і заключній частині уроку.
- •Дихальна гімнастика Лобанової–Попової.
- •Дихальна гімнастика є.А. Лук’янової.
- •Використання дихальної гімнастики на уроках фізичної культури з дітьми смг.
- •Лікувальні вправи для дітей з бронхо-легеневою патологією
- •Метод к.Бутейка.
- •Досвід використання гіпоксичного дихання за Трилісом на уроках фізичної культури
- •Заключення
- •Список використаних джерел
Лікувальні вправи для дітей з бронхо-легеневою патологією
Спеціальні вправи для лікування дітей хворих на бронхіальну астму окрім завдань загально-фізіологічної дії, зміцнення м’язів грудної клітини, поясу верхніх кінцівок мають спеціальну мету - розвиток ритмічного дихання з поглибленим, але спокійним, нефорсованим видихом. Під час проведення процедури використовують промовляння звуків у поєднанні з ритмічними рухами кінцівок та тулубу. Додають також рухи для виховання правильного положення язика та координації рухів нижньої щелепи. Для покращення функціонування головного дихального м’язу - діафрагми, яка у дітей молодших 5 років виконує 89% усієї роботи дихальних м’язів, вводять вправи з дозованим бігом - найбільш ефективною вправою для покращення функціонування легенів.
Метод к.Бутейка.
К. Бутейко створив систему долання дефіциту вуглекислого газу в організмі. Особливість вольової регуляції глибокого дихання полягає в тому, що завдяки поверхневому диханню підтримується високий рівень вуглекислого газу в альвеолярному повітрі, що відповідає перебуванню в газовому середовищі з підвищеним рівнем вуглекислоти (до 2 %).
Дослідження К. П. Бутейка довели, що глибоке дихання спричиняє 95% недугів (зокрема ішемічну хворобу серця, бронхіальну астму, цукровий діабет, рак та ін.). Натомість, вправляючись у поверхневому диханні, можна позбутися цих хвороб.
Лікар К.Бутейко розробив систему дихальних вправ, яка успішно використовується при лікуванні деяких хвороб, особливо бронхіальної астми. К.Бутейко ґрунтуючись на результати досліджень дійшов висновку , що причиною багатьох хвороб є нестача в організмі вуглекислого газу. На противагу кисневої теорії дихання Д.Холдейна ним огрунтована вуглекисла теорія дихання і метод вольової ліквідації глибокого дихання (ВЛГД).
Під час глибокого і частого дихання з організму виводиться вуглекислий газ, що спричинює виникнення у здорової людини головокружіння, запаморочення, а у хворого на астму – спазм бронхів, кровоносних судин.
Суть ВЛГД полягає в опануванні неглибокого дихання. Під час затримки дихання і неглибокого дихання кров і тканини краще наповнюються киснем і вуглекислим газом, нормалізується кислотно-основна рівновага, покращуються обмінні процеси .
Таким чином, завдяки диханню забезпечується життєдіяльність організму: надходить кисень в легені, виводиться певна кількість вуглекислого газу, забезпечується обмін речовин, утворюється теплова енергія. Актом дихання регулюється баланс кисню і вуглекислого газу в крові. Крім того, дихання пов’язано з мовою та емоційним станом людини. Через це і потрібно розглядати існуючи системи і методи дихальної гімнастики та їх специфічні особливості. Фахівцю в галузі фізичного виховання і спорту необхідно розібратися в цих особливостях, пов’язуючи методику навчання вправ з медико-біологічними аспектами проблеми, психофізіологічними факторами.
Досвід використання гіпоксичного дихання за Трилісом на уроках фізичної культури
Станіслав Триліс вчитель фізкультури, заслужений учитель України, шестиразовий чемпіон України в метанні ядра, подарував нам свою систему дихання. Крім того, що його метод допоміг великій кількості молодих людей позбутися від хронічних захворювань, цією системою користується сам Василь Вірастюк.
Під кінець спортивної кар'єри, Станіслав Карлович перепробував на собі всі відомі на той час системи оздоровлення. Одні допомагали, інші ні, але будь-яка система вимагала великих затрат часу і сил, регулярних занять. А хотілося знайти універсальну систему.
Рішення прийшло зовсім несподівано. Станіслав Карлович збирав гриби і побачив козу, почув, як вона дихає: короткий вдих і довгий видих. На зворотному шляху спробував відтворити це дихання: крок - вдих, три кроки - видих. Коли людина дихає швидко і глибоко, викидається багато СО2 з організму. Так людина інстинктивно дихає під час збільшення фізичного навантаження. Організм відповідає на це спазмами верхніх дихальних шляхів і кровоносних судин. Звідси багато неприємностей у вигляді гіпертонії, аденоїдів, плевритів, атеросклерозу і т.д. А ось поверхневе дихання в комплексі з руховою активністю можуть забезпечити організм великою кількістю кисню (рівень в крові зростає з 4 до 21%), підвищити рівень альвеолярного СО2, який дратуючи активні зони мозку, стимулює організм. В результаті підвищеної діяльності гіпофіза, виробляються ендорфіни –гормони радості. Вони викликають природне відчуття блаженства, щастя і до того ж мають болезаспокійливу дію. Ось чому 30 хвилин бігу можна сміливо призначати як ліки при депресіях.
Кращим фізичною вправою Станіслав Триліс вважає біг підтюпцем. Техніка виконання вкрай проста: один крок - вдих, і три кроки - повільний видих. Кроки при цьому повинні бути короткі. Для людей, яким протипоказаний біг , можна просто ходити, використовуючи систему поверхневого дихання. Станіслав Карлович впровадив свою систему, займаючись зі школярами. Результати просто вражаючі. Часом у дітей зникають хвороби, які на перший погляд ніяк не можна пов'язати з диханням. Використання поверхневого дихання у повсякденному житті передбачало навчання за такими етапами:
- ознайомлення з теорією та технікою методу поверхневого дихання учнів та їх батьків;
- навчання поверхневому диханню в умовах звичайної та прискореної ходьби;
- прищеплення стійкої звички поверхневого дихання під час бігу з поступовим збільшенням дистанції пробігання за умови стійкого носового дихання;
- засвоєння правильного дихання при виконанні різних фізичних вправ.
Комплексне використання правильного дихання з процедурами загартування та раціональним харчуванням спричинило переведення всіх школярів, віднесених до спеціальної та підготовчої медичних груп до основної та зменшення кількості пропущених уроків через хворобу за рік з 3845 до 986 годин.
