2. Типологічні одиниці водосховищ

Типологічні ландшафтні одиниці на водосховищах представлені типом ландшафту, типом акваторії і типом урочищ.

З типів ландшафту добре виражені два – мілководні і глибоководні ландшафти.

Мілководний тип ландшафту. За нижню межу мілководних ландшафтів у водосховищах. як і в озерах, приймають глибину 5 м за нормального підпірного рівня.

Не всі глибини мілководної зони водосховищ освоєні макрофіта.ми. Розвиток останніх тут гальмується великими коливаннями рівня водосховищ і низькою прозорістю води. У водоймищах з більш-менш стабільним рівнем води у вегетаційний період макрофіти проникають до 2-3 м і глибше. На камських (РФ) водосховищах в перші 2—3 року їх існування макрофіти траплялися на глибині до 3—4,5 м і навіть до 6 м (Матарзін, Сорокіна). Вивчення мілководь волзьких водосховищ виявляє, що їхня флора багатша за флору природних водоймищ відповідної площі (Екзериев). Це пов’язано зі своєрідністю середовища водосховищ, що суміщають водночас ознаки, властиві в одних місцях річці, в інших – озеру, ще в інших – болоту або водоймищу, що пересихає. Поясна рослинність добре виражена тільки на водосховищах з більш-менш стійким літнім рівнем. На водосховищах змінного рівня формуються оригінальні фітоценози, що характеризуються присутністю одночасно занурених, легководних і лугових рослин.

Акваторії завглибшки до 5 м вирізняються не тільки присутністю макрофітів. а й властивостями водних мас. які влітку тут добре прогріваються і під впливом хвилювання (перемішування) мають майже однакову температуру у всій товщі. У мілководдях відбувається основна акумуляція твердого річкового стоку. Збагачення вод детритом і мінеральними суспензіями створить на мілководдях потрібні передумови для розвитку органічного – рослинного і тваринного життя. На мілководдях розташовані нерестовища риб. Вони – прекрасні мисливські угіддя з водоплавною дичиною. Господарський інтерес становлять чагарники макрофітів.

Глибоководний тип ландшафту охоплює акваторії водосховищ з глибинами більш як 5 м за нормального підпірного рівня. У ставках цей тип ландшафту трапляється зрідка, а на рівнинних водосховищах займає невелику площу. Вища його питома вага у водосховищах гірських і передгірних районів. У глибоководних водосховищ Сибіру (Братське. Красноярське. Бухтармінське, Саянське. Усть-Кам’яногірське та ін.) висота підпору досягає 45-200 м. а середні глибини перевищують 30-35 м (Підліпський, Широков). У цих глибоких водосховищах влітку спостерігається – до 15-20° – термічне розшарування за глибиною.

Глибоководдя характеризуються накопиченням уздовж берегів продуктів абразії і замулюванням дна тонкозернистими наносами. Крім відсутності макрофітоз, глибоководний тип ландшафту відрізняється від мілководого кількісним і якісним складом фіто- і зоопланктону, бентосу, іхтіофауни.

Тип акваторії – наступна після типу ландшафту типологічна одиниця, відповідна типу місцевості наземних комплексів. Прикладом типу акваторії мілководних ландшафтів можна вважати "зону виклищовання" гідрологів, яка є річкою (навесні). озером (влітку), дельтою (восени, взимку).

Тип акваторії розпадається на систему типів урочищ. Урочища розрізняють за характером глибин (рельєфу дна), ґрунтів, угруповань рослинності і тваринного світу. Затоплене гирло балки або підводна грива, що вирізняється серед решти мілководдя хащами макрофітів. – приклади поширених урочищ.

Водосховище або ставок не тільки залежать від наземних ландшафтів, що оточують їх, а й своєю чергою самі чинять на них очевидну перетворювальну дію. Водосховища і берегова «зона дії» утворюють єдиний парагенетичний комплекс.

У великих рівнинних водосховищ "зона дії" може сягати чималої ширини, у гірських вона обмежується порівняно вузькою смугою. Плоїла, охоплена впливом Дублінського водосховища, приблизно рівна площі його акваторії – 4550 км^: (Ретеюм).

«Зона дії» водосховища за характером і глибиною впливу на ландшафти ділиться на три смуги:

1. Смуга прямої геоморфологічної дії. Вона обмежується вузькою береговою територією, що піддалася абразивній переробці. До знов виниклих урочищ належать урвища, осипи, обвали.

2. Смуга прямої гідрогеологічної дії. її ширина визначається рівнем води у водосховищі і геологічною будовою узбережжя. На Рибінському водосховищі (РФ) в радіусі до 250 м від урізання глибина залягання ґрунтових вод безпосередньо пов’язана з рівнем водосховища і відбувається сильне, майже щорічне підтоплення. Ще далі, в радіусі до 1000 м від урізання, підтоплення спостерігається тільки в роки з високим рівнем водосховища (Ретеюм). У місцях підтоплення формуються нові низинно-болотяні комплекси.

3. Смуга кліматичного впливу. Ширина смуги і глибина кліматичного впливу залежать від площі і об’єму водосховища, а також його розташування в системі географічних зон.

Ширше і найглибше кліматичний вплив виявляється на рівнинних водосховищах з плоскими берегами.