3. Лісокультурні ландшафти.

У картуванні лісокультурних урочищ, крім опису рельєфу і складу ґрунтів, найважливішого значення набуває характеристика деревостою. Її доцільно давати в такій послідовності: панівні види за ярусами (у деревинному, чагарниковому, трав’яному), бонітет, вік. висота дерев – у м. діаметр стовбура – у см. повнота насадження.

Вивчення лісокультурних ландшафтів, як і інших антропогенних комплексів, можливе вдвох аспектах. Перший з них – розглянутий вище – припускає аналіз лісокультурних ландшафтів у зв’язку із загальною характеристикою більш-менш великих сучасних ландшафтних комплексів: лісокультурні ландшафти аналізують у цьому разі як одну з багатьох структурних частин ландшафтних комплексів. Другий аспект, зумовлений зазвичай прикладними, практичними завданнями, висуває в центр уваги самі лісокультурні ландшафти. Тут знання сучасних ландшафтних комплексів, структурною частиною яких є лісові культури, потрібне лише тією мірою, в якііі це диктується пізнанням лісокультурних ландшафтів. У цьому другому разі можливе і своє приватне районування лісокультурних ландшафтів, і свої різні варіанти класифікації лісокультурних ландшафтів – за їхнім призначенням, складом порід, конструкцією (способом посадки) та. ін.

Сюди ж треба віднести і морфологічну класифікацію, згідно з якою всі лісокультурні ландшафти діляться на масивні і стрічкові. До стрічкових лісокультурних ландшафтів належать полезахисні, державні, прибалкові і придорожні лісові смуги.

Лісові культури вже зараз становлять приблизно сьому частину всіх сучасних лісів світу. Питома вага лісокультурних ландшафтів у загальній лісовій площі незмінно зростатиме. Зі 10,8 млн та лісового фонду України кожен другий гектар лісу (4,7 млн га) створено штучно зусиллями лісівників. Тільки навесні 2006 року державні лісогосподарські підприємства посадили 37 тис. га нових лісових культур.

У 2001-2010 роках планується збільшити площу полезахисних лісосмуг на 630 тис. га, лісорозведення – на 2370 тис. га. Відповідно до Загальнодержавної програми розвитку водного господарства в 2002-2011 роках планується створення 21 238,0 га водорегулювальних лісосмуг, залісення 97 210.0 га ярів, балок та інших земель.

Разом зі зростанням площі лісокультурних ландшафтів великих змін зазнає їхній якісний склад. Успіхи біологічної науки, зокрема генетики і селекції деревних порід. відкривають великі можливості для створення високопродуктивних лісокультурних ландшафтів, свого роду фабрик з виробництва деревини.

Однак орієнтація на створення штучних лісів, у т.ч. монокультур із цінних для промисловості деревних порід і неконтрольоване відтворення вторинних лісів, часом призводить до зменшення частки та знищення первинних лісів. Так, на Поліссі та інших терасах річок Лісостепу дубово-соснові ліси змінили чисті соснові, зрідка – дубові. У Гірському Криму первинні хвойно-широколистяні ліси на південному макросхилі поступилися місцем монодомінантним листяним. На західному макросхилі Карпат велика частка екологічно стійких мішаних лісів змінилася на нестійкі монокультури ялини.

Сучасний екологічний стан лісів зумовлюється і рівнем та інтенсивністю антропогенного впливу, і щораз більшим техногенним навантаженням, що порушує природну стійкість і середовищно-формувальні функції лісових екосистем. Радіаційного забруднення через катастрофу на Чорнобильській АЕС зазнали 3.5 млн гектарів лісів, що потребує обмеження лісокористування, вдосконалення системи протипожежної безпеки лісів.

Лише за останнє десятиліття в Україні загинуло від промислових викидів 2.5 тис. гектарів лісових насаджень. У середньому щороку виникає 3500 лісових пожеж на площі 4000 гектарів. Порушення природної стійкості лісів призводить до збільшення вразливості насаджень.

Ліси України підлягають охороні і захисту, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення. ушкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання. Охорону і захист лісів на території України здійснюють лісова охорона спеціально уповноважених державних органів лісового господарства та лісова охорона постійних лісокористувачів.

Моніторинг лісів є складником моніторингу довкілля і здійснюється відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Моніторинг стану лісів провадять щодо:

• лісової рослинності;

• лісової фауни, у тому числі мисливської;

• лісових ґрунтів;

• земельних ділянок, не вкритих лісовою рослинністю, але наданих для потреб лісового господарства.

Основні завдання системи моніторингу:

• проведення систематичних спостережень, збирання та збереження даних про стан довкілля:

• створення та ведення банків даних і забезпечення інформаційного обміну;

• аналіз інформації, оцінка стану довкілля і впливу на нього чинників забруднення, прогнозування змін та інформаційно-аналітична підтримка ухвалення рішень з питань охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки;

• вдосконалення нормативного, методичного та технічного забезпечення збирання. збереження, оброблення та аналізування даних;

• забезпечення достовірності інформації, що надається органам державної влади та органам місцевого самоврядування, громадським і міжнародним організаціям.

Державні лісовпорядні служби за єдиною системою в порядку, встановленому Міністерством лісового господарства України, за узгодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища на всій території України провадять лісовпорядкування. Лісовпорядкування складається із системи державних заходів, спрямованих на забезпечення ефективної охорони і захисту, раціональне використання. підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури провадження лісового господарства.

Під час лісовпорядкування здійснюють:

• топографо-геодезичні роботи і спеціальне картографування лісів;

• інвентаризацію лісового фонду з визначенням породного і вікового складу деревостанів. їхнього стану, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів;

• виявлення деревостанів. що потребують рубок, пов’язаних з провадженням лісового господарства, заходи щодо відновлення лісів і лісорозведення, меліорації, охорони і захисту лісів та ін., а також порядку і способів здійснення цих робіт;

• обґрунтування поділу лісів на групи і віднесення їх до категорій захищеності;

• визначення обсягів робіт щодо відновлення лісів і лісорозведення, охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб, а також інших лісогосподарських робіт;

• лісобіологічні та інші обстеження і дослідження.