4.3. Структура магістерської роботи

Титульний аркуш (додаток 12) магістерської роботи повинен містити назву відповідного міністерства, вищого навчального закладу, структурного підрозділу (інституту/факультету, кафедри), де виконана робота; прізвище, ім’я, по батькові автора; назву роботи; шифр і найменування напряму підготовки (спеціальності); назва освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр»; науковий ступінь, учене звання, прізвище, ім’я, по-батькові наукового керівника; місто і рік.

Зміст подається на початку магістерської роботи, у якому зазначаються назва та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів, зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел тощо (додаток 13).

Перелік умовних скорочень подається у роботі (за необхідності) у вигляді окремого списку, який розташовують перед вступом і включає специфічні терміни, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, якщо вони повторюються у роботі більше 3 разів.

Вступ до магістерської роботи розкриває актуальність і стан розроблення наукової проблеми, що досліджується та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, формулювання суперечностей, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

Обґрунтовуючи актуальність теми, дослідникові слід дотримуватися такої послідовності викладу матеріалу:

1. Сутність проблеми відображає основні найбільш гострі протиріччя між існуючим теоретичним знанням, і практичним станом питання дослідження.

2. Соціальний запит підтверджує продиктовану зміною соціальних умов необхідність вирішення більш загальної проблеми педагогіки, складовою частиною якої є проблема пропонованого дослідження.

3. Запити практики містять узагальнені дослідником вказівки на конкретні труднощі у вирішенні педагогічних задач, помилки і недоліки в роботі, пов’язані з відсутністю відповідних науково-обгрунтованих положень та рекомендацій, або прогресивні явища, які потребують узагальнення, аналізу й подальшої наукової розробки.

4. Запити науки відображають необхідність запропонованого дослідження для розвитку самої науки (теоретичної та емпіричної); визначають місце проблеми дослідження в загальному науковому знанні; вказують на наукову спадковість розроблюваної теми (її проблеми).

5. Розроблюваність проблеми показує існуючий ступінь (глибину та об’єм) розробленості проблеми у педагогіці та провідних по відношенню до неї науках, визначає, що зроблено попередником у даному напрямі й вказує, що виявилося невирішеним.

6. Ідея дослідження містить вказівки на основі (головні) напрями дослідження та його концепцію.

7. Стратегія та завдання дослідження вказує на основні принципи та можливість зміни існуючого або розробки нового теоретичного знання.

8. Тактика дослідження визначає головні відомі науці теоретичні та методологічні положення, виходячи з яких варто розробляти теоретичні передумови пропонованого дослідження як засіб підвищення практичної ефективності педагогічних процесів або явищ.

9. Позитивний ефект, що може бути в результаті вирішення висунутої проблеми.

Основні компоненти вступу викладаються в такій послідовності: актуальність теми, мета, завдання, об’єкт, предмет, гіпотеза (концепція), методи дослідження, теоретико-методологічна основа, наукова новизна, практичне значення отриманих результатів, апробація результатів роботи, публікації, загальні відомості про структуру й обсяг роботи.

Основна частина магістерської роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. У кінці кожного розділу з нової сторінки формулюють висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів.

У розділах основної частини подають аналіз літератури за темою і обґрунтовують вибір напрямів досліджень, виклад загальної методики й основних методів досліджень, експериментальну частину, відомості про проведені теоретичні чи експериментальні дослідження, аналіз і узагальнення результатів дослідження.

Під час аналізу інформаційних джерел виконавець встановлює рівень дослідженості, окреслює основні етапи розвитку наукової думки за обраною проблемою. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, магістрант повинен назвати ті питання, що залишились невирішеними, і визначити особистий внесок у розв’язання проблеми.

У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напряму досліджень, наводять методи вирішення завдань, розробляють загальну методику проведення дослідження. У теоретичних роботах розкривають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають, в експериментальних – принципи дії та характеристики розробленої апаратури, оцінки похибок вимірювань. У другому розділі може бути представлена авторська експериментальна програма (фрагменти програми), методика, модель, або технологія тощо.

У наступному розділі викладаються результати досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Дослідник повинен давати оцінку достовірності та вірогідності отриманих результатів, їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтування потреби додаткових досліджень, оцінити негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення подальших досліджень.

У загальних висновках викладають найбільш важливі наукові та практичні результати, отримані в роботі, обґрунтовують їх достовірність. Висновки формулюються відповідно до визначених у вступі завдань. Спочатку коротко оцінюють стан питання, розкривають методи вирішення поставленої в роботі наукової проблеми, її практичний аналіз із порівнянням і наголошенням на якісних і кількісних показниках отриманих результатів. За необхідності формулюють рекомендації щодо наукового та практичного використання експериментальних даних.

До додатків доцільно включати допоміжний матеріал: проміжні математичні доведення, формули та розрахунки; таблиці допоміжних цифрових даних, протоколи, акти впровадження, інструкції та методики, опис алгоритмів і програм вирішення завдань на ЕОМ, допоміжні ілюстрації (анкети, рисунки, фотографії, таблиці, протоколи тощо), методичні рекомендації, авторські програми тощо.

Список використаних джерел слід розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Іноземні (крім російських) джерела розміщуються в кінці списку.